Надання першої допомоги під час втрати свідомості, шоку, теплового та сонячного ударів, опіку, обмороження

Основною причиною втрати свідомості є рапто­ва недостатність кровонаповнення мозку під впли­вом нервово-емоційного збудження, страху, болю, нестачі свіжого повітря тощо.

Ознаки. Звичайно непритомність настає раптово, але інколи перед нею людина блідне, блює, з'явля­ються нудота, слабкість, позіхання, посилене пото­виділення. Пульс прискорюється, артеріальний тиск знижується. Під час непритомності пульс уповіль­нюється до 40—50 ударів на хвилину.

Допомога. Під час втрати свідомості потерпілого необхідно покласти на спину, щоб голова була ниж­че рівня ніг (на 15—20 см) для поліпшення кровооб­ігу мозку. Потім звільнити шию і груди від одягу, за­безпечити приплив свіжого повітря, поплескати по щоках, полити обличчя, груди холодною водою, дати понюхати нашатирного спирту. Коли потерпілий оп­ритомніє, дати йому гарячого чаю або кави. 20—30 краплин настоянки валеріани.

Якщо потерпілий починає дихати з хрипінням або взагалі не дихає, треба думати про западання язика. У крайньому разі вживаються заходи до оживлення.

Причиною шоку можуть стати сильний біль, втра­та крові, утворення в пошкоджених тканинах шкідли­вих продуктів, що призводять до виснаження захис­них можливостей організму, внаслідок чого виника­ють порушення кровообігу, дихання, обміну речовин.

Ознаки — блідість, холодний піт, розширені зіниці, короткочасна втрата свідомості (знепритомнення), прискорене дихання і пульс, зниження артеріально­го тиску. У разі важкого шоку — блювання, спрага, попеляс­тий колір обличчя, посиніння губ, мочок вух, кінчиків пальців, можлива зупинка дихання і кровообігу.

Допомога. Необхідно надати першу допомогу, яка відповідає виду поранення (наприклад, зупинити кро­вотечу, іммобілізувати переломи тощо). Потерпілого слід зігріти (закутати в ковдру), покласти на спину з дещо опущеною головою. Якщо немає підозри на ушкодження внутрішніх органів, потерпілому дають гарячий напій. Заходами, що перешкоджають, виник­ненню шоку, є: тепло, зменшення болю, пиття рідини.

Тепловий або, сонячний удар настає внаслідок тривалого перебування на сонці без захисного одя­гу, у разі фізичного навантаження у нерухомому во­логому повітрі.

Ознаки. Легкий ступінь — загальна слабкість, не­здужання, запаморочення, нудота, спрага, шкіра об­личчя червона, вкрита потом, пульс і дихання при­скорені, температура тіла 37,5—38,9'С. Середній ступінь — температура 39—40'С, сильний головний біль, різка м'язова слабкість, миготіння в очах, шум у вухах, серцевий біль, виражене почервоніння шкіри, сильне потовиділення, посиніння губ, прискорення пульсу до 120—130 уд. хв, часте і поверхневе ди­хання, Тяжкі стулені перегрівання кваліфікуються по-різному: якщо температура повітря висока, і його вологість підвищена, кажуть про тепловий удар. При цьому температура тіла піднімається вище 4б'С, на­стають непритомність і втрата свідомості, шкіра суха, можуть початися судоми, порушується серцева діяльність, припиняється дихання.

Допомога. Потерпілого необхідно перенести в прохолодне місце, намочити голову і ділянку серця холодною водою, дати прохолодне пиття, піднести до носа ватку з нашатирним спиртом. Якщо різко порушується серцева діяльність, зупиняється дихан­ня, треба розпочати штучне дихання.

Під час прове­дення походів, екскурсій, днів здоров'я можуть ви­никнути термічні та хімічні опіки. Термічні опіки з'яв-ляються від дотику до розжарених предметів, полум'я, попадання на шкіру гарячої рідини або пари. Хімічні опіки виникають внаслідок дії на дихальні шляхи, шкіру і слизові оболонки концентрованих неорганічних та органічних кислот, лугів, фосфору тощо. У разі займання або вибухів хімічних речовин утворюються термохімічні опіки.

Ознаки. Залежно вад тяжкості розрізняють чотири ступені опіку: 1 — почервоніння шкіри та її набряк;

2 —пухирі, наповнені жовтуватою рідиною; 3 — ут­ворення некрозу шкіри (струпів); 4 — обвуглювання тканини. У разі великих опіків виникає шок. За гли­биною ураження тканин хімічні опіки поділяються на чотириступені: 1) чітко визначене почервоніння шкіри, легкий набряк; 2) сильний набряк, утворення пухирів різного розміру, форми; 3) потемніння або їхнє побіління за кілька хвилин, годин. Шкіра припу­хає, виникає різкий біль; 4) глибоке омертвіння не тільки шкіри, а й підшкірної жирової клітковини, м'язів, зв'язкового апарату суглобів.

Опіки кислотами дуже глибокі, на місці опіку ут­ворюється сухий струп. У, разі опіків лугами тканини вологі, тому ці опіки переносяться складніше ніж опіки кислотами.

Допомога. Необхідно швидко вивести або винес­ти потерпілого з вогню. При займанні одягу треба негайно його зняти або накинути щось на потерпіло­го (мішок, тканину), треба не давати вогню доступу до повітря. Полум'я на одязі можна гасити водою, своїм тілом (катаючись по землі), засипати піском. У разі опіків 1 ступеня треба промити уражені ділянки шкіри антисептичними засобами, потім обробити спиртом, одеколоном. До обпечених діля­нок не можна доторкуватись руками, не можна про­колювати пухирі, відривати шматки одягу, що при­липли до місць опіку, не можна накладати мазі, по­рошки тощо. Опікову поверхню накривають чистою тканиною. Потерпілого (якщо його морозить) треба зігріти: укрити, дати багато пиття. При втраті свідо­мості дати понюхати ватку з нашатирним спиртом. У випадку зупинки дихання треба зробити штучне ди­хання. Якщо одяг потерпілого просочився хімічною рідиною, його треба швидко зняти, розрізати чи ро­зірвати на місці події. Потім механічно виділяють ре­човини, що потрапили на шкіру, енергійно змиваю­чи їх струменем води 10—15 хвилин, поки не зникне специфічний запах. Якщо хімічні речовини потрапи­ли у дихальні шляхи, необхідно прополоскати горло водним 3%-ним розчином борної кислоти. Не можна змивати хімічні сполуки, які займаються або вибуха­ють при з'єднанні з водою. Якщо невідомо, яка хімічна речовина викликала опік і немає нейтралізуючого засобу, на місце опіку накладається чиста суха по­в'язка і потерпілого негайно направляють до медич­ного закладу.

Переохолодження розвивається внаслідок пору­шення процесів терморегуляції під час дії на організм холодного фактора і розладу функцій життєво важ­ливих систем організму, який наступає при цьому. Відмороження виникає тільки при тривалій дії холо­ду, у разі -дотику тіла до холодного металу на мо­розі, при контакті зі зрідженим повітрям або сухою вуглекислотою, при підвищенні вологості і сильному вітрі, при не дуже низькій температурі повітря (навіть близько 0^оС). Сприяє переохолодженню та обморо­женню ослаблення організму внаслідок голодуван­ня, втоми або хвороби. Найчастіше відморожуються пальці ніг і рук, а також ніс, вуха, щоки.

Ознаки. На початковому етапі потерпілого моро­зить, прискорюються дихання і пульс, підвищується артеріальний тиск, потім настає переохолодження, рідшають пульс, дихання, знижується температура тіла. Після припинення дихання серце може ще дея­кий час скорочуватись (від 5 до 45 хвилин). При зни­женні температури тіла до 34—32'С затьмарюється свідомість, припиняється довільне дихання, мова стає неусвідомленою. Розрізняють чотири ступені відмо­роження тканин: 1 — почервоніння і набряк; 2 — ут­ворення пухирів; 3 — омертвіння шкіри й утворення струпів; 4 — омертвіння частин тіла.

Допомога. У разі легкого ступеню переохолод­ження тіло розігрівають розтиранням, дають випити кілька склянок теплої рідини. При середньому і тяж­кому ступенях тіло енергійно розтирають вовняною тканиною до почервоніння шкіри, дають багато гаря­чого пиття, молоко з цукром. Якщо потерпілий слаб­ко дихає, треба розпочати штучне дихання. Після зігрівання потерпілого і відновлення життєвих функцій йому дають спокій. Не можна робити розтирання снігом. Одяг і взуття з відморожених частин знімати треба дуже акуратно, якщо ж зробити це не вдаєть­ся, треба розпороти їх ножем чи розірвати.

Отруєння —це тяжке захворювання, яке сталося внаслідок проникнення до організму різних токсич­них речовин. Захворювання починається через 2—З години, інколи через 20—26 годин.

Ознаки. Це загальне нездужання, нудота, блю­вання, спазмоподібний біль у животі, понос, блідість, спрага, підвищення температури тіла до 38—40'С, час­тий, слабкий пульс, судоми.

Допомога. Потерпілому негайно кілька разів про­мивають шлунок (примушують випити 1,5—2 л води, а потім викликають блювання подразненням кореня язика до появи чистих промивних вод. Можна дати 8—10 таблеток активованого вугілля). Потім дають ба­гато чаю, соків, але не їжу. Якщо після отруєння про­йшло 1—2 години й отрута надходить уже зі шлунка до кишечника, то викликати блювання даремно. В такому разі необхідно дати потерпілому проносне (2 столові ложки солі на склянку води). Для змен­шення всмоктування отрути слизовою оболонкою шлунково-кишковою тракту потерпілому можна дати 2—3 яєчних білки на 1 л води, розведений крохмаль або молоко. Щоб запобігти зупинці дихання і крово­обігу, перший час необхідне постійне спостережен­ня за потерпілим.

Причиною отруєння окисом вуглецю е вдихання чадного газу, продуктів горіння, диму.

Ознаки— шкіра яскраво-рожева, запаморочення, шум у вухах, слабкісрЦз. нудота, слабкий пульс, непри­томність, судоми, порушення зору, дихання, роботи серця, втрата свідомості протягом годин і навіть діб.

Допомога. Забезпечити потерпілому приплив свіжого повітря (якщо є змога — дати подихати кис­нем). Звільнити йога від одягу, який утруднює ди­хання, дати понюхати нашатирний спирт. На голову і груди потерпілого покласти холодний компрес, якщо він при свідомості -напоїти гарячим чаєм, кавою. У разі припинення дихання необхідно провести штуч­не дихання.

При отруєнні алкоголем у потерпілого головний біль, слабкість, нудота, запаморочення або втрата свідомості. У тяжких випадках шкіра стає вологою із синюшним відтінком або блідою, розширюються зіниці, можуть бути судоми, порушується серцева діяльність.

Допомога. Під час надання першої допомоги по­терпілого слід покласти так, щоб голова була вище тулуба. Дають дихати нашатирний спирт, далі треба промити шлунок. Після цього дати потерпілому міцний чай, каву. Якщо у сп'янілого втрата свідомості, треба запобігти заклинанню блювотними масами, для цього треба покласти,його на бік так, щоб голова була опущена. Великумнебезпеку викликає отруєння сурогатами алкоголю — метиловим спиртом, етилен-гликолем, дихлоретаном.