Бездоглядним та безпритульним дітям

КОМПЛЕКСНА ДОПОМОГА

Київ ЕД "КАЛИТА"

УДК 364.6-57-053.2-058.51(07) ББК 65.272 К 63

Рекомендовано до друку Вченою радою Державного інституту розвитку сім’ї та молоді

Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту

(протокол ¹ 3/09 від 24.09.2009 р.)

Рекомендовано до друку Вченою радою Інституту проблем виховання АПН України (протокол ¹ 8 від 29.10.2009 р.)

Автори:

Безпалько О.В., д-р пед. наук, професор; Гурковська Л.П.; Журавель Т.В.; Звєрєва І.Д., д-р пед. наук,

професор; Зінченко А.Г., канд. істор. наук, доцент; Калініна А.В.; Ліщинська О.А., канд. пед. наук,

старший науковий співробітник; Лях Т.Л., канд. пед. наук; Осадча В.Г.; Петрочко Ж.В., канд. пед.

наук, доцент, старший науковий співробітник; Савчук І.В.; Скіпальська Г.Б.; Сорокіна О.А., канд.

психол. наук, доцент; Удовенко Ю.М., канд. психол. наук.

Головний рецензент-консультант: Волинець Л.С., директор Державного департаменту з усиновлення та захисту прав дитини

Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту, канд політ. наук.

Рецензенти: Мішин А.О., директор Державного інституту розвитку сім’ї та молоді, канд політ. наук, заслу­жений працівник науки і техніки України;

Дашутін Г.П., заступник директора Державного інституту розвитку сім’ї та молоді, д-р політ. наук професор;

Харченко С.Я., проректор Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка, д-р пед наук, професор; Повалій Л.В., завідувач лабораторії сімейного виховання Інституту проблем виховання АПН

України, канд. пед. наук, старший науковий співробітник.

Комплексна допомога бездоглядним та безпритульним дітям: метод. посіб. / К63 Авт.: Безпалько О.В.; Гурковська Л.П.; Журавель ТВ та ін. / За ред. Звєрєвої І.Д., Петрочко Ж.В. - К.: Видавничий дім “КАЛИТА”, 2010. - 376 с.

ISBN 978-966-8879-69-2

У даному методичному посібнику представлено матеріал з питань надання професійної комплексної допомоги бездоглядним та безпритульним дітям.

Методичний посібник розрахований на працівників служб у справах дітей, притулків для дітей та центрів соціально-психологічної реабілітації дітей, інших фахівців, котрі працю­ють з бездоглядними та безпритульними дітьми.

Посібник також стане у пригоді спеціалістам неурядових організацій, представникам ЗМ. Матеріали видання можуть бути використані під час підготовки студентів за спеціаль­ностями “Соціальна робота” та “Соціальна педагогіка”.

УДК 364.6-57-053.2-058.51(07) ББК 65.272

_{rHlLW n} Публікація була створена за фінансової підтримки Все-

£!Г.Ж°.Е ' -— світнього дитячого ф (World Childhood Foundation).

Зміст даної публікації розроблено Міжнародною організацією “Право на здоров’я” (HealthRight International) і він не відображає погляди Всесвітнього дитячого фонду (World Childhood Foundation).

ISBN 978-966-8879-69-2 © Міністерство України у справах сім’ї, молоді та спорту, 2010

© Міжнародна організація “Право на здоров’я”, 2010

ЗМІСТ

Вступ........................................................................................................... 7

Модуль 1. Державна політика України щодо попередження

бездоглядності та безпритульності дітей............................................................ 9

1.1. Бездоглядність та безпритульність як деструктивний

соціальний феномен...................................................................................... 11

1.2. Нормативно-правова основа реалізації державної політики

щодо попередження бездоглядності й безпритульності дітей............................. 20

1.3. Інституційне забезпечення профілактики бездоглядності

та безпритульності дітей і реабілітації “дітей вулиці”......................................... 26

Модуль 2. Організаційні засади роботи служб у справах дітей,

притулків для дітей та центрів соціально-психологічної реабілітації дітей............ 39

2.1. Етичні норми роботи фахівця соціальної сфери,

його переконання і складові професійної компетентності................................... 41

2.2.Напрями і зміст діяльності притулків для дітей та центрів соціально-психологічної реабілітації дітей 45

2.3.Взаємодія і співпраця в інтересах дітей............................................. 51

2.4.Робота в команді: значення, створення, координація.................................... 55

Модуль 3. Основні етапи роботи з вихованцями притулків для дітей

та центрів соціально-психологічної реабілітації дітей......................................... 59

3.1. Характеристика вихованців притулків для дітей

та центрів соціально-психологічної реабілітації дітей......................................... 61

3.2. Ведення випадку як основна технологія роботи з дітьми,

які опинилися в складних життєвих обставинах..................................... 74

3.3.Адаптація дитини в умовах закладу соціального захисту................ 77

3.4.Встановлення контакту з дитиною............................................................ 83

3.5.Виявлення ознак жорстокого поводження

та насильства щодо дитини...................................................................... 87

3.6. Оцінка потреб дитини і її сім’ї як ключовий етап роботи

в закладі соціального захисту................................................................ 115

3.7.Прогнозування та планування роботи з вихованцем...................... 125

3.8.Індивідуальні та групові форми й методи роботи в притулках

для дітей і центрах соціально-психологічної реабілітації дітей.......................... 135

КОМПЛЕКСНА ДОПОМОГА БЕЗДОГЛЯДНИМ ТА БЕЗПРИТУЛЬНИМ ДІТЯМ

Модуль 4. Формування у вихованців притулків

для дітей та центрів соціально-психологічної реабілітації дітей

необхідних життєвих навичок....................................................................... 149

4.1. Сутність і зміст реабілітаційної роботи з бездоглядними

та безпритульними дітьми в закладах соціального захисту.................... 151

4.2. Специфіка і методики роботи з різними групами вихованців
притулків для дітей та центрів соціально-психологічної

реабілітації дітей.............................................................................. 156

4.3.Формування культури статево-рольових стосунків у вихованців притулків для дітей та центрів соціально-психологічної реабілітації для дітей..................................................... 186

4.4.Формування трудових навичок у вихованців притулків

для дітей та центрів соціально-психологічної реабілітації дітей.............. 196

4.5. Використання інтерактивних методів у програмах із формування
здорового способу життя серед вихованців притулків

для дітей та центрів соціально-психологічної реабілітації дітей.............. 200

Модуль 5. Підготовка дитини до зміни середовища

та самостійного життя.................................................................................. 205

5.1.Методики підготовки дитини до життєвих змін.................................... 207

5.2.Підготовка дитини до повернення в біологічну сім’ю............... 216

5.3.Влаштування дитини до сімейних форм виховання.............................. 233

5.4.Влаштування дитини в заклад інтернатного типу................................. 254

5.5.Сприяння працевлаштуванню / професійному навчанню дітей............... 259

Модуль 6. Впровадження інноваційних технологій роботи

з бездоглядними та безпритульними дітьми................................................... 267

6.1.Вулична соціальна робота, робота мобільних бригад............... 269

6.2.Залучення батьків до роботи з дитиною

задля забезпечення її потреб, прав............................................. 278

6.3. Використання арт-терапії в роботі з дітьми з метою

їх успішної реабілітації...................................................................... 288

6.4. Залучення волонтерів до роботи з безпритульними

та бездоглядними дітьми................................................................... 312

Модуль 7. Профілактика професійного вигорання/виснаження

працівників служб у справах дітей, притулків для дітей

та центрів соціально-психологічної реабілітації дітей....................................... 317

7.1.Синдром вигорання / виснаження: загальна характеристика..... 319

7.2. Шляхи запобігання професійного вигоранню / виснаженню.... 325

ПРОГРАМА підвищення кваліфікації спеціалістів служб

у справах дітей, притулків для дітей та центрів соціально-психологічної

реабілітації дітей щодо надання комплексної допомоги бездоглядним

та безпритульним дітям............................................................................... 335

Шановні читачі!

Дитина, її шлях від народження до повноліття, її зро стання, дорослішання, здоров’я, освіта, всебічний роз­виток, захист її інтересів і прав – в останні роки набули в нашій країні пріоритетного значення як в діяльності державних органів, громадських організацій, так, власне, в свідомості кожного громадянина нашої Держави.

Протягом 18 років незалежності чи не найбільш актуальним в сфері захисту прав дитини залишається питання подолання безпритульності та бездоглядності дітей. Суспільство часто чує загрозливі статистичні дані щодо обсягу цього явища. Наявність самого явища безпритульності дітей часто стає переконли­вим аргументом недосконалості системи захисту прав дитини в Україні.

Разом з тим, протягом останніх чотирьох років безпритульність дітей, як соціальний феномен, значно змінився за кількісними та якісними характерис­тиками. Кількість дітей, що перебувають в стані безпритульності, вдвічі зменшилась.

Ми вже навчилися вчасно вилучати з вулиці або проблемних сімей дітей віком до десяти років, напрацювали й ефективні форми їх влаштування. У при­тулках для дітей більшість вихованців – це діти, вилучені з сімей, отже, діти не набули досвіду життя на вулиці.

Збільшилась кількість дітей, які з притулків влаштовуються в сім’ї опікунів, у прийомні сім’ї та дитячі будинки сімейного типу. Фактично кожна третя дитина, влаштована у сімейні форми виховання, була влаштована із притулків для дітей. Це означає, що ризики повернення такої дитини в стан безпритульності практично ні­вельовані. Непоодинокими стали випадки усиновлення дітей-вихованців притулків. У 2008 році з притулків було усиновлено 44 дитини, а у 2009 – майже 80 дітей.

Дитинство має менше негативних характеристик у регіонах із сильними сімей­ними традиціями. Де міцніша сім’я – там менше негараздів з дітьми. Рівень безпритульності дітей є низьким у тих регіонах, де активно розвиваються сімейні форми влаштування дітей. І навпаки, чим більше дітей виховується у інтернат­них закладах – тим вищий рівень безпритульності.

Протягом чотирьох останніх років розроблено та прийнято понад 90 норматив­но-правових актів, спрямованих на вдосконалення законодавства сфери захисту прав дітей. За цей час два роки були оголошеними Президентом України роками роботи в інтересах дітей: 2006 рік – Роком захисту прав дитини, 2008 – Роком підтримки національного усиновлення та розвитку сімейних форм виховання.

Як наслідок – ми практично не бачимо на вулицях хворих, голодних, неохай­них дітей, які нюхають клей або просять гроші. Втім, проблема дитячої бездо­глядності зберігає актуальність.

КОМПЛЕКСНА ДОПОМОГА БЕЗДОГЛЯДНИМ ТА БЕЗПРИТУЛЬНИМ ДІТЯМ

Все ще велика кількість дітей доставляється у притулки повторно. Це означає, що влаштування дитини було проведено непрофесійно. Повертаються до притулку, як правило, діти, які були повернені на виховання до біологічних сімей або інтернат­них закладів. Нас насторожує практика, що вкорінилася в роботі притулків: звідки дитина втекла - туди і повертаємо. Треба розуміти, що втеча дитини є її протестом. Повторне влаштування дитини до притулку свідчить про бездіяльність всіх без винятку соціальних служб, що причетні до захисту прав дитини.

На дев’ятнадцятому році незалежності України настав час відійти від при­тулків, як форми утримання дітей, і навчитися надавати дитині таку допомогу, що унеможливить її повторний вихід на вулицю. У 2005-2008 роках за рахунок субвенції з державного бюджету було створено мережу центрів соціально-пси­хологічної реабілітації дітей. Кожен регіон повинен оптимізувати мережу закладів, які надають безпритульній дитині допомогу.

Запропонована до вашої уваги книга - це перший досвід комплексного підходу до роботи з безпритульною дитиною, поєднання психологічної, педагогічної, правової та соціальної реабілітаційної допомоги, що ґрунтується на діагностиці, індивідуальній корекції та терапії. Це - узагальнення теоретичних і практичних напрацювань спеціалістів, які опікуються проблемами безпритульної дитини.

Слід відзначити новітній підхід авторів програми до особи дитини, яка опи­нилась у складних життєвих обставинах. Ґрунтовно висвітлені в книзі етапи роботи з дітьми, які перебувають в закладах соціального захисту.

Надзвичайно важливим залишається питання підтримки сімей, що виховують дітей. І мова йде не тільки про виплату державної допомоги. Робота з сім’єю в кризі передбачає міжсекторальну співпрацю з вирішення тих проблем, що зумовили виникнення кризи в сім’ї.

Заслуговує на увагу теза про необхідність особливої підготовки дитини до переходу в сім’ю, а батьків - до прийому ще одного члена родини. Запропоно­вана методика допоможе вирішити проблеми, що виникають в процесі визна­чення найкращої для дитини форми влаштування.

Дякую ініціаторам видання, авторам, Міжнародній організації “Право на здоров’я”, яка є постійним партнером Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту в реалізації державної політики щодо захисту прав дитини. Бажаю успіхів працівникам служб у справах дітей, притулків для дітей та центрів соціально-психологічної реабілітації дітей.

І основне - хай будуть щасливими діти України.

ВСТУП

Соціальний захист бездоглядних та безпритульних дітей є актуальною со­ціальною проблемою сьогодення. Ця проблема носить складний, інтегрований, багатоаспектний характер, тому має розглядатися й розв’язуватися в різних контекстах. Провідною ідеєю стала необхідність створення (розробки та впро­вадження) цілісної системи соціального захисту дітей і молоді в рамках дер­жавної соціальної політики з питань охорони дитинства, сім’ї та молоді.

Сьогодні існує нагальна проблема розробки й узагальнення практики со­ціально-захисної діяльності щодо бездоглядних і безпритульних дітей у закладах соціального захисту (притулках для дітей та центрах соціально-психологічної реабілітації дітей). Безперечно, заклади соціального захисту відповідно до мети і завдань своєї діяльності володіють потужним потенціалом щодо захисту й забезпечення прав дітей, які опинилися в складних життєвих обставинах. Про­те їх функціонування може значно оптимізуватися, а можливості – зрости, якщо змістовну основу соціально-захисної діяльності притулків для дітей та центрів соціально-психологічної реабілітації дітей становитиме професійна комплекс­на допомога бездоглядній і безпритульній дитині. В основу такої допомоги по­кладено принцип поєднання психологічної, медико-оздоровчої, педагогічної, пра­вової та соціальної реабілітаційної допомоги, що базується на діагностичній ос­нові, індивідуальній корекції й терапії, навчально-виховній діяльності, що гаран­тує основні права і задовільняє потреби та інтереси дитини.

Запропонований вашій увазі методичний посібник підготовлено відповідно до Програми підвищення кваліфікації спеціалістів служб у справах дітей, притулків для дітей та центрів соціально-психологічної реабілітації дітей щодо надання комп­лексної допомоги бездоглядним та безпритульним дітям у рамках проекту орга­нізації “Право на здоров’я”. Він має на меті забезпечити практиків матеріалами, що дозволять підвищити професійну компетентність спеціалістів служб у спра­вах дітей, притулків для дітей та центрів соціально-психологічної реабілітації дітей відповідно до зазначених вище завдань і пріоритетів.

При підготовці посібника було враховано кращий досвід роботи як державних, так і неурядових організацій та закладів (Міжнародної організації “Право на здоро-

КОМПЛЕКСНА ДОПОМОГА БЕЗДОГЛЯДНИМ ТА БЕЗПРИТУЛЬНИМ ДІТЯМ

в’я”, Всеукраїнського громадського центру “Волонтер”, Українського фонду “Бла­гополуччя дітей”, Представництва БО “Кожній дитині” в Україні, соціально-реабі­літаційного центру “Сонячне світло”, ВГО “Служба захисту дітей”, БФ “Дорога додому”), чий внесок у справу забезпечення прав бездоглядних та безпритульних дітей і соціальну підтримку сімей з дітьми в Україні є вагомим.

Посібник складається з передмови, вступу, семи модулів та програми підви­щення кваліфікації спеціалістів служб у справах дітей, притулків для дітей та центрів соціально-психологічної реабілітації дітей. У ньому в логічній послідовності розгля­даються питання роботи з вихованцями в притулку для дітей, центрі соціально-психологічної реабілітації дітей, в умовах вуличної соціальної роботи. Кожен модуль містить теми, що розкриваються на лекційних, практичних заняттях, а також під час самостійного опрацювання інформації, представленої у додатках до тем.

Специфікою цього методичного посібника є зосередження уваги авторсько­го колективу насамперед на висвітленні сутності й змісту низки актуальних питань, як-от: державної політики України щодо попередження бездоглядності та безпритульності дітей; організаційних засад роботи служб у справах дітей, притулків для дітей та центрів соціально-психологічної реабілітації дітей; основ­них етапів роботи з вихованцями притулків для дітей та центрів соціально-пси­хологічної реабілітації дітей; упровадження інноваційних технологій роботи з бездоглядними та безпритульними дітьми; підготовка дитини до зміни середо­вища та самостійного життя тощо. Тому в тексті практичних занять представ­лено лише орієнтовні вправи, що можуть бути проведені зі слухачами курсів підвищення кваліфікації спеціалістів служб у справах дітей, притулків для дітей та центрів соціально-психологічної реабілітації дітей.

Над цим виданням працював авторський колектив у складі: Зінченко А.Г. (мо­дуль 1-2); Осадча В.Г. (модуль 1, тема 1.1, 1.2, 1.3); Звєрєва І.Д. (модуль 2, тема 2.1); Петрочко Ж.В. (модуль 3, теми 3.1; 3.6); Журавель Т.В. (модуль 3, тема 3.5; модуль 6, теми 6.1; 6.2); Безпалько О.В. (модуль 3, тема 3.8); Лях Т.Л. (модуль 3, теми 3.2; 3.3; модуль 4, тема 4.5; модуль 6, тема 6.4); Скіпальська Г.Б. (модуль 3, тема 3.2.; модуль 6, тема 6.1.); Сорокіна О.А. (модуль 4, теми 4.1–4.4); Удовенко Ю.М. (модуль 3, теми 3.3; 3.4; 3.7; модуль 6, тема 6.2); Калініна А.В. (модуль 5); Сав-чук І.В. (модуль 5, тема 5.3); Гурковська Л.П. (модуль 4, тема 4.4); Ліщинська Г.А. (модуль 7). Звєрєва І.Д. і Петрочко Ж.В. – керівники авторського колективу.

Матеріали посібника було апробовано на семінарі-тренінгу для спеціалістів служб у справах дітей, притулків для дітей та центру соціально-психологічної реабілітації дітей Чернігівської області (7–12 вересня 2009 р.). Водночас авторський колектив не претендує на вичерпне висвітлення всіх окреслених питань, проте вважає, що цей методичний посібник стане у пригоді фахівцям соціальної сфери, а також викладачам та студентам вищих навчальних закладів, де готуються фахівці за спеціальностями “Соціальна робота” та “Соціальна педагогіка”. Він може бути використаний спеці­алістами як державних установ, так і неурядових організацій, представниками ЗМІ.

Модуль