Психічні особливості дітей, що постраждали від насильства

Практично всі діти, що постраждали від жорстокого поводження і нехтуван­ня, пережили психічну травму, внаслідок чого вони розвиваються з визначени­ми особистісними, емоційними та поведінковими особливостями, що негативно впливає на їхнє подальше життя.

Діти, що зазнали різного роду насильства, самі стають агресивними, що най­частіше виливається на більш слабких: молодших за віком дітей, на тварин. Часто їхня агресивність виявляється в грі, часом спалахи їхнього гніву не ма­ють видимої причини.

Деякі з них, навпаки, надмірно пасивні, не можуть себе захистити. І в тому, і в іншому випадку порушується контакт, спілкування з однолітками. У занед-

КОМПЛЕКСНА ДОПОМОГА БЕЗДОГЛЯДНИМ ТА БЕЗПРИТУЛЬНИМ ДІТЯМ

баних, емоційно депривованих дітей прагнення будь-яким способом приверну­ти до себе увагу іноді виявляється у вигляді зухвалого, ексцентричного пово­дження.

Також у дитини можуть виявлятись ознаки “рольової інверсії”, тобто вона поводить себе так, щоб задовольняти будь-які примхи батьків, постійно обіймає, цілує батьків-агресорів, активно висловлюючи словами свою любов та піклу­вання про батьків, адже дитина розуміє, що в разі невиконання будь-якої примхи на неї чекає бурхливий спалах насильства.

Діти, що пережили сексуальне насильство, здобувають невластиві для їх віку знання про сексуальні взаємини, що виявляється в їхній поведінці, в іграх з іншими дітьми чи з іграшками. Навіть маленькі діти, що не досягли шкільного віку, які постраждали від сексуального насильства, згодом самі можуть стати ініціаторами розпусних дій і втягувати в них велике число учасників.

Найбільш універсальною і важкою реакцією на будь-яке, а не тільки сексу­альне насильство, є низька самооцінка, що сприяє збереженню й закріпленню психологічних порушень, пов’язаних із насильством. Особистість з низькою самооцінкою переживає почуття провини, сорому, для неї характерні постійна переконаність у власній неповноцінності, у тому, що “ти гірший за всіх”. Уна­слідок цього дитині важко домогтися поваги навколишніх, успіху, її спілкування з однолітками ускладнене.

Серед цих дітей, навіть у дорослому віці, відзначається висока частота деп­ресій. Це виявляється у нападах занепокоєння, безпричинної туги, почуття са­мотності, у порушеннях сну. У підлітковому віці можуть спостерігатися само-ушкодження, спроби покінчити із собою або ж завершені самогубства. Окрім того, підлітки можуть почати вживати алкоголь, наркотики, токсичні речовини.

Почуваючи себе нещасливими, знедоленими, пристосовуючись до ненор­мальних умов існування, намагаючись знайти вихід з положення, яке склалося, вони й самі можуть стати агресорами або ж використовувати шантаж. Це, зок­рема, стосується сексуального насильства, коли в обмін на обіцянку зберігати секрет і не ламати звичного сімейного життя діти вимагають у дорослих ґвал­тівників солодощі, подарунки, гроші.