Та насильства щодо дитини

План

1. Сучасні підходи до визначення понять “насильство” та “жорстоке поводження з дитиною”.

2. Фактори ризику насильства та жорстокого поводження з дитиною.

3. Види насильства: нехтування потребами дитини (економічне насильство), фізичне, психологічне та сексуальне насильство.

4. Наслідки насильства для дитини.

Матеріали лекції

Проблема насильства щодо дітей до недавнього часу залишалась закри­тою в нашій країні. Ця тема замовчувалась і не сприймалась суспільством, що породжувало багато міфів і хибних уявлень. Неупереджені дані статистики МВC про кількість зареєстрованих злочинів стосовно дітей свідчать про зростання насильницьких дій і відсутність належної уваги з боку суспільства й держави щодо забезпечення безпеки і прав дітей на щасливе дитинство.

Для попередження зростання насильницьких дій проти дітей і реабілітації тих, що зазнали насильства в тих чи інших формах, потребує вирішення цілий комплекс завдань, перш за все юридичного, медико-соціального, педагогічного і психологічного характеру.

Насильство розглядається як навмисна дія фізичного, психологічного, еко­номічного і сексуального впливу, здійснена проти волі людині та з метою нане­сення їй шкоди.

Слід відзначити, що насильство як феномен соціальної реальності й предмет наукового дослідження досить складний для вивчення в силу ряду причин об’єк­тивного і суб’єктивного характеру.

88 КОМПЛЕКСНА ДОПОМОГА БЕЗДОГЛЯДНИМ ТА БЕЗПРИТУЛЬНИМ ДІТЯМ

У низці документів поняття насильства відноситься до числа визначень, які не потребують спеціального тлумачення. Так, у частині 1 статті 19 Конвенції ООН про права дитини сказано, що країни-учасниці повинні вжити всіх необхід­них заходів, у т.ч. і законодавчих, для захисту дитини від усіх форм фізичного й психічного насильства, образ чи зловживання, жорстокого поводження та екс­плуатації. Однак при цьому не розкривається зміст понять “насильства”, “зло­вживання”, “образа”, “експлуатація”. Така невизначеність ускладнює вивчен­ня проблеми насильства над дитиною та істотно обмежує можливості надання їй соціальної та правової допомоги.

Отож, можна виділити ряд визначень, рекомендованих, зокрема, російськи­ми та українськими дослідниками, для використання під час розгляду пробле­ми насильства над дітьми, наприклад, насильство над дитиною – фізичний, психологічний, соціальний вплив на людину (дитину) з боку іншої людини (дити­ни чи дорослого), сім’ї, групи чи держави, яке змушує її переривати значиму діяльність і виконувати іншу, яка суперечить їй або є такою, що загрожує її фізич­ному чи психологічному здоров’ю та цілісності.

Основні види насильства – фізичне, психоемоційне (психологічне), сексу­альне насильство, нехтування основними потребами дитини.

Жорстоке поводження з дітьми – навмисна чи необережна поведінка, дії з боку дорослих або інших дітей, що призвела до травм, порушень у розвитку, смерті дитини або загрожує правам і благополуччю дитини.

Жорстоке поводження з дітьми – будь-які форми фізичного, психологіч­ного, сексуального або економічного насильства над дитиною в сім’ї або поза нею, які порушують права та свободи дитини, наносять шкоду її фізичному або психічному здоров’ю. Жорстоким поводженням з дитиною також є бездіяльність батьків (усиновителів), опікунів (піклувальників), інших осіб, які їх замінюють, якщо така бездіяльність перешкоджає оптимальному розвиткові дитини, нано­сить шкоду її фізичному або психічному здоров’ю (зневажання основних по­треб дитини, відсутність умов для нормальної життєдіяльності, турботи про її здоров’я та розвиток тощо.

Слід відзначити, що на сьогодні існує певна плутанина в термінології і тер­міни насильство над дітьми та жорстоке поводження з дітьми не розме­жовані як на рівні законодавства, так і в теоретичних джерелах із цього питан­ня. Більшістю науковців та практиків вищезазначені терміни розглядаються як синоніми.

Насильство над дітьми можна класифікувати за такими ознаками:

– залежно від стратегії кривдника: явне та приховане (непряме);

– за часом: те, що відбувається зараз, і те, що трапилося в минулому;

– за тривалістю: одноразове або багаторазове, що триває роками;

– за місцем та оточенням: удома – з боку родичів; у школі – з боку педагогів або дітей; на вулиці – з боку дітей або незнайомих дорослих.

Модуль 3. Основні етапи роботи з вихованцями притулків для дітей та центрів соціально-психологічної реабілітації дітей

Детальніше зупинимось на розгляді насильства щодо дітей з боку батьків, оскільки таке насильство завдає найбільшої шкоди дитині, у першу чергу – психологічної, та сприяє формуванню певних її характерологічних особливос­тей, які стійко впливають на поведінкові реакції дитини, а також обумовлюють процес її реабілітації в притулку для дітей та центрі соціально-психологічної реабілітації дітей.

Фактори, що впливають на жорстоке поводження з дитиною: 1. Фактори ризику, пов’язані з особистісними й характерологічними особливостями агресорів та станом їх здоров’я:

– занижений рівень самооцінки;

– невпевненість у собі та власних силах;

– стреси і фрустрації;

– агресивність;

– прагнення до домінування;

– підвищений рівень дратівливості;

– перекручене уявлення про виховання дітей;

– перебільшення цінності фізичних покарань (наприклад, для деяких батьків саме такий стиль спілкування з дітьми є взірцевим);

– власний негативний досвід дитинства, пов’язаний з насильством. Люди, що в дитинстві зазнавали фізичного або ж емоційного насильства, значно частіше схильні до жорстокості;

– нереалістично високий рівень очікувань у відношенні до дитини;

– невиправдані батьківські очікування, пов’язані з фізичними вадами дитини, її статтю, інтелектуальними здібностями тощо;

– невміння та педагогічна безграмотність щодо взаємодії з дітьми під час їх вікових криз, наприклад, із підлітками.

– алкоголізм або наркоманія одного або обох батьків. У таких сім’ях навіть якщо не фізичному, то психологічному стану дитини однозначно завдається шкода. Статус батьків низький, грошей немає, дитина обділена, що є ознакою економічного насильства – нехтування потребами дитини. У таких випадках сам спосіб життя є фактором насильства. Незважаючи на подібне, часто існує сильна емоційна прихильність дитини до таких батьків;

– розумова відсталість батьків відкладає величезний відбиток на особистість дитини. У США існує модель виведення дитини з такої сім’ї, але, звичайно, кожен випадок розглядається окремо;

– психічні захворювання батьків (шизофренія, депресивні захворювання) – порушення емоційної сфери, за яких людина не здатна нормально емоційно контактувати з оточуючими, у тому числі – з дитиною. Психіатричний діагноз нерівноцінний позбавленню батьківських прав, однак такі батьки потребують суттєвої психологічної, соціальної та соціально-педагогічної підтримки.

КОМПЛЕКСНА ДОПОМОГА БЕЗДОГЛЯДНИМ ТА БЕЗПРИТУЛЬНИМ ДІТЯМ

2. Фактори ризику, пов’язані з особливостями дитини: – гіперкінетичний синдром, надмірна рухливість, знижені здібності концентрації уваги. Така поведінки “виснажує” дорослого і він визначає фізичне покарання як єдино можливе, натомість фізичні покарання погір­шують проблему; – фізичні і психологічні відхилення у дитини. Діти з фізичними або розу­мовими вадами частіше за інших стають жертвами насильства та жорстокого поводження як з боку інших дітей, так і з боку дорослих, працівників освіти, батьків тощо.