Який ти?

Автор: Михайло Лозован

На лісовій галявині, у дуплі старезного пенька жив-був Жучок. І не просто собі Жучок. Усі тутешні і навіть навколишні комашки, мурашки, павучки звали його Світлячком. Чому? А тому, що мав він крихітного ліхтарика. Коли манд­рував нічним лісом, завжди брав його із собою.

КОМПЛЕКСНА ДОПОМОГА БЕЗДОГЛЯДНИМ ТА БЕЗПРИТУЛЬНИМ ДІТЯМ

Однієї ночі літав Світлячок, літав – притомився. Сів на листочок відпочити. Аж чує десь у гущавині хтось плаче. Посвітив ліхтариком і побачив трьох Му-шок-подружок. Заблукали в лісі і ніяк не знайдуть стежки додому. Дуже зра­діли Мушки, коли помітили вогник. Зразу вийшли на дорогу. Прийшли додому і всім розповіли про нічне диво.

– Це була Зірка з неба! – сказала старша Мушка.

– Ні! – заперечила середня. – Місяць ясний!

– Сонце зійшло! – стверджувала найменша…

І пішов гомін по діброві. Усі мушки, комашки, жучки і павучки рушили тем­ним лісом.

А Світлячок тим часом прилаштував на високій травинці свого ліхтарика, а сам солодко заснув.

Довго отак спав чи недовго, розбудив його якийсь гамір. Подивився вниз, на галявину, а там стільки комашок, жучків…

Вхопив мерщій ліхтарика, а сам ніяк не злетить. Крильця не розправляють­ся, ніжки тремтять. Он як перелякався бідолаха, мало свого ліхтарика не впу­стив. А тут ще хтось із комашиного гурту помітив Світлячка та як закричить:

– Сонце, справжнє Сонце!

– Ні, ні це – Місяць! – заперечували інші.

– Яка яскрава Зірка! – казав ще хтось.

Світлячок не міг ніяк второпати, кого це розхвалює маленький лісовий на­род. Врешті зрозумів, що це його, маленького Жучка-Світлячка, порівняли із сонцем, місяцем і зірками небесними. Спочатку оторопів. А потім почали за­крадатися йому в голову золоті думки:

– Чому б і ні! Чим я гірший від сонця? Хіба місяць яскравіший за мого ліхтарика? А зірки? Вони зовсім тьмяніють у сяєві мого світла… Оце помчу на маківку отієї найвищої сосни і заберуся з неї на небо. Підніму високо-високо над головою ліхтарика і… Не встиг Світлячок потішитися такою насолодою, як якимось вітром його миттю здуло з листка. То не втрималася бабуся Сова і сердито залопотала крильми:

– Який жах! Яке неподобство! І хіба воно схоже на місяць чи зірку? Хто це тут побачив сонце? Це просто маленький Світлячок!!!

Тут всі засоромилися, стали позіхати й пішли додому спати. Про Світлячка вже ніхто не згадав. А він, коли впав з листочка, боляче забив ніжку, а ліхтари­ка таки згубив. Лежить у темряві і плаче. Коли де не візьмись – три Мушки-подружки. Допомогли Жучку встати, ліхтарика знайшли.

Щиро подякував Світлячок їм за допомогу, а ті йому відповідають:

– Не журися об тім, що ти зовсім не сонце. І на місяць із зорями не схо­жий. Не має значення хто ти – травинка в полі чи краплина дощу, чи, може, звір хижий, що має силу величну, бо народжуючись, не питають, який зовнішній виг­ляд обрати. Значення має лиш те, який ти – сумний чи веселий, добрий чи злий,

Модуль 6. Впровадження інноваційних технологій роботи з бездоглядними та безпритульними дітьми

розумний чи ні. Важливе те світло, що всередині тебе палахкотить та всім на­вколо серця зігріває, а ліхтарик, що у нічній темряві шлях вкаже – завжди знай­деться.

Запитання до казки:

1. Про що ця казка?

2. Визначення та порівняння понять “зовнішність людини” та “внутрішній світ людини”.

3. Чому кажуть, що зустрічають по одягу, а проводжають по розуму?

4. Яким був Світлячок, його внутрішній світ та як він виглядав ззовні?

5. Як Ви розумієте, коли говорять “красивий внутрішній світ людини”?

6. Якою має бути людина з “красивим внутрішнім світом”? Визначте якості характеру такої людини. Як Ви думаєте, які з них є важливими?