З безпритульними та бездоглядними дітьми

План

1. Сутність волонтерства. Підходи до класифікації волонтерів.

2. Організаційні умови забезпечення роботи волонтерів з вихованцями притулку для дітей або центру соціально-психологічної реабілітації.

3. Методичні умови забезпечення роботи волонтерів з вихованцями притулку для дітей або центру соціально-психологічної реабілітації.

Матеріали лекції

Підґрунтям для розвитку волонтерства в Україні стали милосердя, бла­годійність, альтруїзм, гуманізм, небайдужість до сторонніх проблем, що було здавна характерним для українців.

Волонтер (від лат. “voluntarius” – воля, бажання, від англ. “voluntary” – доб­ровільний, доброволець, йти добровільно) – це особа, яка за власним бажанням допомагає іншим. У багатьох словниках термін “волонтер” часто трактується як “особа, яка добровільно поступила на військову службу”. Нині волонтерство не пов’язане з військовою службою. Воно розвивається, орієнтуючись на на­дання допомоги усім, хто її потребує.

У Законі України “Про соціальні послуги” зазначається, що волонтер – це фізична особа, яка добровільно здійснює благодійну неприбуткову та вмотиво­вану діяльність, що має суспільно корисний характер.

У світовій практиці найголовнішою ознакою волонтерства є те, що волонтер частину свого вільного (особистого) часу, сил, енергії, знань, досвіду добро­вільно (без примусу та вказівок “згори”) витрачає на здійснення діяльності, яка є корисною людям і суспільству загалом.

Міжнародною експертною групою з питань волонтерства та соціального розвитку в 1999 році були визначені три характерні особливості волонтерської

Модуль 6. Впровадження інноваційних технологій роботи з бездоглядними та безпритульними дітьми

діяльності: діяльність має бути неприбутковою; діяльність повинна бути добро­вільною, згідно з особистою волею індивідуума; діяльність повинна бути корис­ною кому-небудь, не тільки волонтеру, а й суспільству загалом.

Для України, як і для всього світу, волонтерство є актуальним і важливим з різних причин. По-перше, як свідчить багаторічний досвід використання праці волонтерів, це ефективний спосіб вирішувати складні проблеми окремої люди­ни, суспільства та довкілля, які часто виникають на ґрунті недостатньої турбо­ти про суспільне благо. По-друге, волонтерство приносить у соціальну сферу нові, як правило, творчі та сміливі ідеї щодо вирішення найгостріших і най­складніших проблем. Тому саме завдяки йому безвихідні, на перший погляд, ситуації знаходять своє вирішення. По-третє, волонтерство – це спосіб, за до­помогою якого кожний представник суспільства може брати участь у покра­щенні якості життя. По-четверте, це механізм, за допомогою якого люди мо­жуть прямо адресувати свої проблеми тим, хто здатний їх вирішити.

Існує чимало підходів до класифікації волонтерських груп. Умовно їх можна об’єднати за рядом ознак, представлених у таблиці 6.2.

Активний розвиток волонтерського руху спричинило створення центрів со­ціальних служб для молоді. У період з 1997 року активно здійснюється підго­товка волонтерів до реалізації різних вузькоспеціалізованих програм, а саме: робота з безпритульними, соціально-педагогічна підтримка дітей та молоді з особливими потребами, консультування у службі “Телефон довіри”, просвітницька профілактична діяльність з найгостріших проблем – наркозалежності, ВІЛ/СНІДу, ІПСШ, тютюнокуріння та зловживання алкоголем тощо.

Поряд із державними організаціями, які залучають до діяльності волонтерів, починають створюватися громадські організації, метою діяльності яких є об’єд­нання та координація зусиль у справі сприяння розвиткові волонтерського руху в Україні та захисту законних інтересів своїх членів. Однією з перших таких організацій був Всеукраїнський громадський центр “Волонтер”.

Волонтерська робота спрямована, як правило, на найболючіші проблеми, що існують в українському суспільстві. Типові види діяльності волонтерів у соціальній сфері – це догляд за хворими, людьми похилого віку та інвалідами, які перебувають удома і у спеціалізованих установах, догляд за вмираючими в хоспісах, робота з ув’язненими у в’язницях, колоніях і допомога їм після виходу з ув’язнення, робота з дітьми та молоддю в дитячих садках, школах, групах вільного часу, молодіжних клубах, допомога представникам етнічних меншин через консультування та відповідний супровід, допомога бездомним і безпри­тульним, збір коштів тощо.

З 2003 року Всеукраїнський громадський центр “Волонтер” за підтримки Дитячого Фонду Об’єднаних Націй – ЮНІСЕФ, Міністерства України у спра­вах сім’ї, молоді та спорту, Державного комітету України з виконання покарань реалізує проект “Попередження ВІЛ/СНІДу та ризикованої поведінки серед

КОМПЛЕКСНА ДОПОМОГА БЕЗДОГЛЯДНИМ ТА БЕЗПРИТУЛЬНИМ ДІТЯМ

Таблиця 6.2.