2015-09-06
2009
а) Мовчання:
смисл мовчання – ознака опору, ознака самоаналізу, демонстрація відчаю або безвихідності;
прийоми реагування: кивок головою, повторення останніх слів, інтерпретація останнього висловлювання, спонукання для продовження розповіді, прийом “сидіти у тиші”.
б) Емпатійне слухання:
смисл – не співчувати, а співпереживати, утворювати емоційний резонанс переживанням працівника;
прийоми реагування: уважне слухання, невербальне або словесне вираження власної послідовності думок та почуттів працівнику, іноді непоміченим поглядом, словом, вербалізацією заохочення працівника до більш глибинної демонстрації себе і саморозкриття.
в) Прояснення:
смисл – розкриття смислу (мотиваційного, цільового, операційного) – як для консультанта, так і для працівника – його власних дій. Допомагає відслідкувати амбівалентність почуттів і відносин, особливості використання захисних механізмів, мислення тощо;
прийоми реагування: додаткові питання, пояснення почуттів працівника тощо.
|
|
|
г) Рефлексивна вербалізація.
смисл – підсилення емоційно-смислового резонансу висловлювань працівника;
прийоми реагування: “луна-вербалізація”, “вербалізація-генералізація” тощо.
д) Інтерпретація:
смисл – роз’яснення працівнику прихованого смислу його висловлювань;
прийоми реагування: надати можливість працівнику самостійно інтерпретувати власні висловлювання або поведінку, “читання між рядками” тощо.
е) Саморозкриття:
- смисл – встановлення робочих відносин та полегшення саморозкриття працівника (гуманістична парадигма), моделювання поведінки психологом та підкріплення бажаного образу дій з боку працівника (біхевіориська парадигма), розуміння та прийняття психологом почуттів і переживань працівника (В. Сумін, 1995);
- прийоми реагування: кивок головою, повторення останніх слів, інтерпретація останнього висловлювання, спонукання для продовження розповіді, прийом “сидіти у тиші”.
Основні правила проведення бесіди:
слухайте дуже уважно. Схоплюйте не тільки те, що говорить працівник, але і як він це робить (тембр, ритм, паузи). Це вам допоможе правильно зрозуміти його емоційний стан, і те, про що він не говорить;
визначте головні проблеми. Дайте можливість працівнику відверто розкрити істинну проблему. Запитуйте: “Як це трапилося?” Уточніть деталі. Використайте відкриті та закриті запитання;
зверніть увагу працівника на його бажання вирішити проблему, що виникла. запитати: “Чому саме він обрав саме такий спосіб?”, “Які ще можна зробити кроки у подоланні цієї життєвої кризи?”, “На допомогу кого він розраховує?”, “Який результат бажає отримати після роботи з ним психолога?” тощо;
розмова повинна відбутися наодинці в кімнаті психоемоційного розвантаження;
ви повинні зібрати інформацію у ході розмови про працівника, яка була б корисна для подальшої корекційної роботи.
Таблиця 3
