Ділова гра

Іншим методом роботи є ділова гра. Ділова гра - моделювання процесів і механізмів прийняття рішень. У діловій грі процес вироблення рішень відбувається в умовах поетапного, багатокрокового уточнення необхідних чинників, аналізу інформації, що надходить додатково та виробляється у ході гри. У процесі гри учасники аналізують ситуацію, приймають і обговорюють рішення, а також вступають між собою в певні відносини, що можуть носити характер суперництва, співробітництва, формальної взаємодії тощо.

Для ділових ігор характерні:

життєвість і типовість ситуацій, розглянутих у ході гри;

регулярне повторення задач і процедур, що складають сутність гри;

конфліктність і приховані резерви. Як відомо, відсутність конфліктності виключає саму постановку проблеми, а відсутність резервів не дозволяє вирішити ситуацію;

відсутність повної інформації, тобто ухвалення рішення в умовах невизначеності, у ситуації чи ризику протидії;

вплив прийнятих раніше рішень на зміну обстановки у наступні моменти;

діючі особи: учасники та ведучі;

наочність наслідків прийнятих рішень;

визначені правила та регламентація гри.

Ділова гра дає учасникам можливість побачити результати своїх дій, порівняти їх із результатами інших учасників і у випадку необхідності скоригувати своє рішення.

Порядок проведення ділової гри. У діловій грі виділяють такі етапи:

1. Введення у гру.

2. Поділ учасників на групи.

3. Вивчення ситуації.

4. Обговорення ситуації у групах. Розробка групової структури.

5. Процес гри (аналіз ситуації, ухвалення рішення, його оформлення).

6. Підведення підсумків гри. Аналіз діяльності груп. Оцінка ефективності роботи учасників і груп.

7. Розбір оптимального варіанту.

8. Загальна дискусія.

Введення у гру: цей етап допомагає учасникам зрозуміти мету гри й основні правила її проведення.

Розподіл учасників на групи: оптимальний розмір групи - 5 осіб. Бажано, щоб учасники групи були рівні по соціальному статусу, інтелектуальному розвитку, а також психологічно сумісні.

Вивчення ситуації: для вивчення ситуації учасники одержують необхідну інформацію від ведучого, а також забезпечуються додатковою інформацією (наприклад, правовими чи економічними документами).

Обговорення ситуації у групах: у процесі цього етапу задача ведучого - керувати роботою груп, допомагаючи відстаючим групам, консультуючи учасників із питань, що виникають у них у процесі обговорення. Для сприяння в керуванні групами, ведучий може звертатися за допомогою спостерігачів (асистентів, консультантів), які б фіксували особливості поведінки учасників і допомагали б їм ефективно взаємодіяти. Важливим моментом є фактор часу. Звичайно, не варто постійно нагадувати учасникам, скільки часу залишилося, однак розумно, якщо у кабінеті, де проводиться гра, буде годинник.

Ігровий процес: після вивчення ситуації починається сам процес гри, що полягає у виробленні учасниками можливих рішень поставленої задачі, їхньому аналізу, виробленні загального висновку.

Уся інформація, що відображає діяльність груп, за необхідністю заноситься у спеціальні протоколи, які після гри обробляються й аналізуються ведучим і асистентами. Наприклад, аналізуються стратегії взаємодії, ефективність взаємодії, кількість висунутих рішень, ступінь реалістичності рішень тощо.

Підведення підсумків гри: на цьому етапі проводиться аналіз діяльності груп і оцінка прийнятих ними рішень. Групи порівнюють свою стратегію та стратегію конкурентів, на власному досвіді бачать ефективність різних стратегій прийняття рішень. Розбір оптимального варіанту: після аналізу діяльності груп важливим є винесення єдиного, правильного (ефективного) рішення конкретної ситуації, співвіднесення його з реальними обставинами, обґрунтування прийняття цього рішення.

Загальна дискусія: метою дискусії є закріплення прийнятого рішення, а також загострення уваги учасників на можливості переговорів, взаємодії в рішенні багатьох актуальних проблем.

Роль ведучого у діловій грі.

Роль ведучого при проведенні гри дуже багатогранна, до гри - він інструктор, у процесі гри - консультант, після її закінчення - суддя, і нарешті - керівник дискусії. Усе це жадає від ведучого відповідних знань, умінь і навичок.

Ведучий повинен відчувати специфіку даної форми групової роботи. Гра - це живе моделювання реальних процесів, що відбуваються, і ситуацій життя і тут інструкціями та правилами хід гри передбачити неможливо. Кожен раз одна і та ж гра (за сюжетом і правилами) проходить інакше, і головна роль у цьому - роль ведучого.

Незважаючи на те, що ведучий повинен керувати процесом, йому не слід втручатися в гру. Варто надати учасникам припустиму самостійність. Лише в тих випадках, коли гра заходить у глухий кут, можна дати пораду усунути неясність, але не варто допомагати учасникам приймати рішення.

Гра повинна проходити в атмосфері творчості, емоційного підйому, психологічної безпеки, оскільки вона є цінним досвідом міжособистісної та міжгрупової взаємодії, засвоєння якого може стати черговим кроком до вироблення навичок ефективного існування у соціумі.

3.6.3 Дерево рішень

Ця методика є одночасно й учбовим, і робочим інструментом людини, яка працює з проблемними, нестабільними, конфліктними ситуаціями, часто в умовах недостатності та неточності інформації, але, при цьому, з наявністю різноманітних варіантів поведінки суб'єктів. На всіх етапах роботи вона стоїть перед необхідністю вибору оптимального варіанту рішення, дії, поради, формулювання і тощо. Побудова "дерева рішень"— простий практичний спосіб "зважити" переваги та нестачі різних варіантів.

Дерево рішень для трьох варіантів вибору може виглядати таким чином:

Проблема:

Варіант 1.	Варіант 2	Варіант 3
Плюси Мінуси	Плюси Мінуси	Плюси Мінуси

Принципово важливо проаналізувати і зважити варіанти, що все є, причому з позиції не тільки сьогоднішнього дня, але і короткострокової і довгострокової перспективи. І на етапі пропозиції варіантів, і на етапі визначення їх плюсів і мінусів можна провести мозковий штурм.