2015-09-06
838
Лікування:
- Екстрена лапаротомія;
- Видалення пухлин.
Невідкладна допомога:
- Екстрена госпіталізація в гінекологічне або хірургічне відділення.
- Транспортування бережливе, на ношах.
- Не вводити знеболююче.
- ТЕМА: ЗАГАЛЬНІ МЕТОДИ ЛІКУВАННЯ
- Лікувальну допомогу гінекологічним хворим можна розділити на 3 види:
- - амбулаторну;
- - стаціонарну;
- - санаторно-курортну.
- Лікування призначає лікар
- Для досягнення ефекту необхідне дотримання лікувального режиму. Гінекологічні хворі з гострими запальними процесами потребують ліжкового режиму, утримання від статевого життя, після ліквідації гострих явищ - хвора переводиться на загальний режим (палатний) і потребують лікування і догляду в залежності від стану хворої.
- Лікування холодом викликає звуження судин і забезпечує протизапальний, болезаспокійливий та гемостатичний ефект, - при маткових кровотечах, після вишкрібання стінок порожнини матки: якщо з льодом обгортають салфеткою і прикладають до нижньої частини живота на 15-20 хв. при потребі дію холоду повторюють через 30 - 40 хв. Інколи наповнюють льодом новий презерватив або пробірку і вводять у піхву на 15 - 20 хв. - при травмах, гематомах при захворюванні нирок, сечового міхура та кишечника - холод протипоказаний.
|
|
|
- Лікування теплом - термотерапія грілку наповнюють водою - 40 - 50°С але не окропу (при ознобі для зігрівання хворих, після операції). Тепло знижує тонус мускулатури матки маткових труб зменшується біль. Для місцевої розсмоктуючої та болезаспокійливої терапії - використовують зігрівальні компреси, - до хворого місця компрес фіксує бинтом (серветка із кількох шарів марлі змочена спиртом 1:1- далі шар компресного паперу, поверх якого прикладають вату або салфетки).
- Спринцювання - лікувальний ефект дає механічна, хімічна та термічна дія лікувального розчину на стінки піхви.
- Зрошення - промивання піхви великою кількістю рідини (10 - 12 л.) здійснюється спеціальним пристроєм з двома отворами, через один рідина надходить у вагіну, через інший витікає - дія рефлекторна на органи малого таза (санаторно-курортне лікування).
- Показання для спринцювання: кольпіт, ендоцервіцит, ерозія шийки матки, запальні процеси придатків, матки, параметрит у стадії розсмоктування, злуки. Протипоказання: маткові кровотечі, гострі запальні процеси, вагітність, менструація. Процедура проводиться на гінекологічному кріслі або на кушетці, дома в ліжку в горизонтальному положенні, використовують кухоль Есмарка 2 л. Наконечники стерилізують кип'ятінням. У кухоль наливають розчин фурациліну, хлоргексидину, ротокану або морської солі)
|
|
|
- t - 37 - 38°С, - тени гарячі 40 - 45° С, тривалість процедури не менше 10 хв.
- Перевіривши температуру розчину - спускають із трубки невелику кількість розчину, обмивають зовнішні статеві органи жінки, великим і
- вказівним пальцем лівої руки розводять статеві губи і вводять наконечник у піхву, на глибину 8 - 10 см. Лікування щоденно 5-20 процедур.
- Для лікування вульвітів у дівчаток, та хворих похилого віку, кольпітів у гострій стадії використовують сидячі ванночки з настоями ромашки, календули, фурацилін, температура 38 - 40°С. Основні препарати.
Rр: - 100 мл. - розвести в 200 мл. води.
- Вагінальні ванночки застосовують коли необхідно створити умови для тривалого впливу невеликої кількості лікування рідини на шийку матки та стінки піхви: кольпіти, ендоцервіцит, ерозії шийки матки.
Техніка: в піхву вводять двостулкове дзеркало, розкривають його і фіксують у розкритому стані - наливають лікувальний розчин - першу порцію зливають, наливають наступну, тривалість процедури 10 - 15 хв.,після ванночки вводять тампон. Вагінальні тампони використовують для тривалої дії на шийку матки лікарських речовин переважно на жировій основі: ерозії шийки матки, трофічна виразка на шийці матки, ендоцервіцит при опущенні чи випадінні матки. Основні речовини для тампонів: синтоміцинова емульсія, мазь із солкосерілом. В умовах санітарно-курортного лікування тампони із лікувальними грязями виготовляють із вати, перев'язують марлевою смужкою - 10 см., можна тампакс який просочують великою кількістю лікарської рідини. Після ванночки не виводити із піхви дзеркала, висушують її слизову стерильною ватою, а потім вводять лікувальний тампон. Дзеркало виводять із піхви так щоб не змістити. Тампон залишається на 12-24 год., хвора потягуванням за смужку виймає його, вводять тампон щоденно або через день. Для лікування специфічного запалення піхви - трихомонадного кольпіту, застосовують метронідозол.
- МЕДИКАМЕНТОЗНА ТЕРАПІЯ
- Антибактеріальна призначається лікарем.
- - До початку слід зробити посів з вогнищ інфекції для визначення виду збудника і чутливості до антибіотиків.
- - До отримання результату бактеріологічного дослідження призначається антибіотик широкого спектру.
- - Перед введенням антибіотика - проведення проби на індивідуальну чутливість організму хворої.
- - Антибіотики вводяться суворо дотримуючись дози та часу введення.
- - Дотриманням оптимальних доз і тривалості курсу антибактеріальної терапії.
- - Враховувати сумісність з антибіотиками.
- - Тривалість лікування одним антибіотиком не перевищує 7-10 днів.
- - Введенням протигрибкових препаратів.
- - Стежити за алергічною реакцією, при виникненні - негайно викликати лікаря, введення антибіотика негайно припинити.
- - Стежити за станом нирок і печінки
- Найчастіше використовують: оксацилін, ампіцилін, ампіокс, цефалоспорини
аміноглікозиди - гентоміцин;
макроліти - еритроміцин і клацин;
фторхінолон - ципрофхоксацин;
карбопеніл - тієнам;
нітроімідазоли — метронідозол;
протигрибкові - ністатин, леворин.
- ІМУНОТЕРАПІЯ
Усунення вторинного імунодефіциту, із тяжкими формами гострих запальних процесів проводять специфічну імунокорегуючу терапію:
введення гіперімунної стафілококової плазми, в/в краплинно від 3 до 10
введень щоденно або через день 4-8 мл.;
стафілококовий гамма-глобулін - 2-3 р. в 7 днів 3-10 доз;
стафілококовий анатоксин - 1 раз в 3 дні у зростаючій дозі (по 0,1 - 0,3 -
0,5 - 0,7 - 1,2 - 1,5) при під гострому періоді або хронічному процесі;
при Т - клітинних імунодефіцитних станах - т-міозин, левом ізол,
вітаміни А,С,Е магнітного поля, лазерного випромінювання;
В - клітинних імунодефіцитів - спленін, лізоцим
- ГОРМОНОТЕРАПІЯ
Для лікування розладу менструального циклу, передракових, злоякісних захворювань використовують природні та синтетичні гормони за призначенням лікаря під контролем тестів функціональної діагностики - одночасно з вітамінами — фолієва кислота посилює дозу естрогену, аскорбінова і вітамін Є дією прогестерону, розрізняють:
- замінна гормонотерапія для поповнення гормонів при їх недостатності;
- стимулююча;
- гальмуюча для пригнічення дії того чи іншого гормону.
Кровозупинні засоби - для зупинки маткових кровотеч –
Що стимулюють скорочення матки
- гормональні препарати (окситоцин, пітуітрін, тощо),
- препарати маткових ріжків (метилергометрин, ергометрин), - широко використовують фітопрепарати (арніка, водяний перець, кропива, тощо).
Що покращують згортання крові. (препарати кальцію, вітаміни (вікасол), амінокапронова к –та, фібриноген).
|
|
|
- ФІЗІОТЕРАПІЯ
Вплив фізичних факторів на організм жінки - кліматотерапія - природних факторів.
Лікування - світом, теплом, холодом, водними факторами, мінеральною водою, грязями. Штучне - лікування за допомогою спеціальних апаратів.
Електротерапія - гальванізація, електрофорез, діодинамотерапія, ампліпульсотерапія, місцева дарсонвалізація.
Електромагнітні поля - СВЧ, УВЧ, індуктотермія.
Світлотерапія - інфрачервоне, ультрафіолетове лазерне випромінювання постійне магнітне поле.
Механотерапія - масаж.
Санаторно - курортне лікування.
- ФІТОТЕРАПІЯ
Застосування препаратів, виготовлених з природної сировини - відвари.
Розлади менструальної функції. Альгоменорея - для зняття больового
синдрому - 20,0 на 100 мл. 40% спирту 20 - ЗО капель 3 рази на день.
Календула - 20 г. квітів заливають склянкою кропу, по 1/3 склянки З рази на день. Рута - свіжий сік із листя рути.
- ОПЕРАТИВНІ МЕТОДИ ЛІКУВАННЯ ГІНЕКОЛОГІЧНИХ ХВОРИХ
До оперативних втручань у гінекологічній практиці вдаються тоді, коли консервативні методи лікування випробувані і єдиним шляхом до видужання хворої, а часом і до врятування її життя, є операція. Слід пам'ятати, що хворій дуже важко психологічно настроїтись на необхідність операції і навіть жінки із сильним типом нервової системи бояться операції. Врахування особливостей психіки хворої, що готується до операції, охорона її від травмування та стресу є першочерговим завданням усього персоналу відділення. Недостатня чуйність у ставленні до пацієнтки, байдужість можуть погіршити навіть бездоганно у психічному плані виконані операції.
Підготовка хворої до операції, післяопераційний догляд за нею, забезпечення технічного догляду операції - підготовка інструментарію, білизни, операційного блоку з повним дотриманням правил асептики і антисептики - належить середньому медперсоналу.
Хворих, що поступають у плановому порядку варто розміщувати в одній палаті з тими, хто видужує після операції і навпаки, ізолювати від щойно прооперованих хворих.
Затишна обстановка у відділенні, уважне ставлення медичного персоналу, чіткість виконання призначень створюють сприятливий психологічний клімат і полегшують тривожний час очікуваної операції.
|
|
|
- ПІДГОТОВКА ХВОРОЇ ДО ОПЕРАЦІЇ
Клініко-лабораторне обстеження:
клінічний аналіз крові, біохімічний, на сифіліс, на СНІД, група крові,
Rh - фактор, загальний аналіз сечі, піхвова мікрофлора, аналіз виділень на атипові клітини; ЕКГ, рентгенографія органів грудної порожнини, консультація терапевта, стоматолога, анестезіолога, за показанням консультують інші фахівці. При виявленні відхилень від норми проводиться корекція - санація піхви, лікування анемії хворим із злоякісними пухлинами - R - скопія шлунка та кишечника, ректороманоскопія.
При безплідді, ендометріозі, пухлинах тіла матки - гістеросальпінгографія. Посів виділень на мікрофлору і чутливість до антибіотиків. особливо важлива підготовка хворих похилого віку, хворих із серцево - судинною патологією, із злоякісними пухлинами.
Напередодні операції жінка не вечеряє, лише склянка солодкого чаю, зранку не снідає. Проводиться санобробка: зголюється волосся із лобка і статевих органів, ставлять очисну клізму, проводять гігієнічний душ. Безпосередньо перед операцією жінка спорожнює сечовий міхур, їй вводять постійний катетер на час операції.
- Підготовка хворих до піхвових операцій або до операції з доступом через передню черевну коли розтинається піхва (екстирпація матки) має певні особливості. Попередньо таким хворим проводиться санація піхви до досягнення першого ступеня чистоти (спринцювання піхви, введення тампонів із емульсіями). У день проведення операції піхву обробляють бетадином і вводять стерильний тампон. При наявності докубітальних виразок на шийці матки у хворих із випадінням матки необхідно досягти їх загоєння.
У ввечері напередодні операції хворій призначають снодійні (люмінал - 0,1 - 0,2, нітрозепам - 0,005 - 0,01, ноксирон - 0,25 -- 0,5), аторактики (сибазон - 0,01, нозепал - 0,01, емнізон - 0,005). Хворим із збудливою нервовою системою транквілізатори повторюють за дві години до операції.
За ЗО - 40 хв. до операції проводять промедикацію: атропіном або метацином по 0,5 - 0,8 мг. Наркотичні анальгетики (промедол - 20 мг., фентаніл - 0,1 мг.,
таламонол - 2 мг.).
- ПІДГОТОВКА ДО УРГЕНТНО ОПЕРАЦІ
В більшості випадків обмежена часом інколи до кількох тварин. Якщо дозволяють обставини, спорожнюють кишечник за допомогою очисної клізми (у випадку кровотечі – клізма протипоказана).
Перед операцією, яку виконують під ендотрахеальним наркозом, якщо хвора недавно приймала їжу - доцільно провести аспірацію шлункового вмісту та промивання шлунку. При необхідності - зголюють волосся на лобку, якщо можливо - хвора приймає душ. Обов'язково - спорожнення сечового міхура та введення постійного катетера. Примедикація може проводиться безпосередньо в операційній, перераховані препарати вводять внутрішньовенно.
- ЗНЕБОЛЕННЯ ГІНЕКОЛОГІЧНИХ ОПЕРАЦІЙ
- Невеликі за об'ємом та короткочасні гінекологічні втручання знеболюють шляхом внутрішньовенного введення тіопенталу - натрію, кетаміну або кетанесту.
- Основним методом місцевого знеболення при вишкрібанні стінок порожнини матки, пункціях є парацервікальна анестезія 0,5% новокаїна у параметральну клітковину. Для її проведення необхідно підготувати новокаїн, шприц 20,0 і довгу голку.
- Для знеболення великих гінекологічних операцій застосовують ендотрахеальний наркоз у поєднанні з міорелаксантами та штучною вентиляцією легень. Медична сестра - анестезистка зобов'язана підготувати
все необхідне для цього: ларингоскоп, інтубаційні трубки, стерильні одноразові шприци, маску, медикаментозні препарати, вчасно виконувати розпорядження лікаря та вести наркозну карту.
- Догляд за хворою в п/о періоді.
Інколи в п/о періоді виникають ускладнення, які можуть призвести до трагічних наслідків.
Ускладнення можуть виникати у перші години - ранні, та пізні на 2 - 6 добу. Відразу після операції, виходячи з наркозу хвора може скаржитися на нудоту, тому голову хворої треба повернути на бік і не залишати хвору без нагляду жодну хвилину, бо можлива аспірація блювотних мас та асфіксія. Часто спостерігається дихальна недостатність.
-
- Тема: Злоякісні пухлини
- Злоякісні пухлини жіночих статевих органів
- Рак зовнішніх статевих органів
- Рак зовнішніх статевих органів зустрічається рідко - в 1-2 % випадків. Розрізняють первинний і метастатичний рак цієї локалізації. Розвивається звичайно в період менопаузи. Виникненню пухлини передують лейкоплакія та крауроз. Локалізується в ділянці клітора, великих і малих соромітних губ, бартолінієвих залоз. Має вигляд щільного вузла, інфільтрату чи сосочкових розростань тканин. Можливе утворення виразки.
- Спочатку на шкірі з'являється стовщення або вузлик. Він швидко росте, розпадається, утворюється виразка з щільними краями. Виникає кровотеча.
- Розрізняють такі стадії раку зовнішніх статевих органів:
- 1 стадія - пухлина до 2 см у діаметрі, локалізується в поверхневих тканинах
вульви;
- 2 стадія - пухлина розміром понад 2 см, розвивається інфільтрація суміжних
тканин, одиничні рухливі метастази в пахвинні лімфатичні вузли;
- 3 стадія - велика нерухлива пухлина, спостерігається глибока інфільтрація
суміжних тканин, метастази в пахвинні лімфатичні вузли;
- 4 стадія - пухлина поширюється на суміжні органи, з'являються віддалені
метастази.
- Клініка. Тривалий час хворих непокоїть свербіж. Потім з'являються гнійно-кров'янисті виділення, кровотеча, біль, слабість. У подальшому розвиваються ракова інтоксикація, уросепсис.
- Діагностика. Проводять огляд зовнішніх статевих органів. Остаточний діагноз встановлюють після цитологічного дослідження та біопсії.
- Лікування. У 1-2 стадії призначають комбіноване лікування. Проводять вульвектомію та променеву терапію. У 3 стадії застосовують променеву терапію. У 4 стадії призначають симптоматичне лікування.
- Рак піхви
- Первинний рак піхви зустрічається рідко. Здебільшого він є метастатичним (метастази раку шийки матки). Локалізується завжди на задній стінці піхви. Хворіють жінки в клімактеричний період та в період менопаузи.
- Розрізняють екзофітну та ендофітну форми раку піхви. При екзофітній формі пухлина має вигляд цвітної капусти. Для ендофітної форми характерний інфільтруючий ріст, з'являється щільний інфільтрат, а потім виразка.
- Клініка. Спостерігаються гнійно-кров'янисті виділення, контактні кровотечі. Біль з'являється пізніше. Пухлина може поширюватися на суміжні органи (сечовий міхур та пряму кишку). При розпаді пухлини виникають нориці, розвивається загальна інтоксикація.
- У ранніх стадіях діагноз встановлюють за допомогою гінекологічного дослідження.
Застосовують додаткові методи дослідження: цитологічне дослідження, кольпоскопію, біопсію. Диференціальну діагностику проводять із специфічною та туберкульозною виразкою, ендометріозом. Остаточний діагноз встановлюють після біопсії.
- Лікування. У 1 -2 стадії раку піхви проводять комбіноване лікування, у 2-3 - поєднану променеву терапію, у 4 - симптоматичне лікування.
- Саркома зовнішніх статевих органів і піхви
- зустрічається рідко, найчастіше в дівчаток та жінок у період менопаузи. Саркома в дітей відрізняється дуже злоякісним перебігом, швидким ростом і раннім метастазуванням. Пухлина має вигляд вузла, який швидко росте та розпадається. Виникає кровотеча. У подальшому пухлина проростає в сечовий міхур і шийку матки.
- Клініка. Спостерігаються гнійно-кров'янисті виділення, кровотеча, біль, порушення функції суміжних органів.
- Діагностика. Проводять огляд зовнішніх статевих органів і піхви за допомогою дзеркал (у дітей - вагіноскопію), цитологічне дослідження, біопсію.
- Рак шийки матки
- Рак шийки матки за частотою посідає перше місце серед онкологічних захворювань жіночих статевих органів. Останніми роками захворюваність на рак шийки матки знижується завдяки проведенню регулярних онкологічних профоглядів жінок, своєчасному виявленню та лікуванню фонових і передракових захворювань.
- Етіологія захворювання остаточно не з'ясована.
- Рак шийки матки можуть спричинити розриви шийки під час пологів. Він розвивається в жінок із псевдоерозією, лейкоплакією та дисплазією. До факторів ризику відносять рецидивні псевдоерозії, хронічний ендоцервицит, раннє статеве життя (з 12-14 років), венеричні та вірусні захворювання статевих органів, особливо ті, що спричинені вірусом папіломи людини і вірусом герпесу.
- Розрізняють екзофітну, ендофітну і змішану форми пухлини. При екзофітній формі (30% випадків) пухлина росте в просвіт піхви, має вигляд дрібнососочкових розростань (цвітна капуста). При ендофітній формі (50% випадків) пухлина росте в товщу шийки матки (у м'язовий шар), внаслідок чого шийка збільшується, ущільнюється. При розпаді пухлини утворюється кратероподібна виразка. Змішана форма має ознаки екзофітних і ендофітних форм.
- За гістологічною будовою розрізняють такі форми раку:
- - плоскоклітинний (ороговілий);
- - плоскоклітинний неороговілий;
- - аденокарциному;
- - світлоклітинний;
- - Залозисто - плоскоклітинний.
- Метастазування раку шийки матки відбувається найчастіше лімфогенним шляхом, по клітковині малого тазу, зрідка — гематогенним шляхом. Рак шийки
матки звичайно виникає на межі багатошарового плескатого та циліндричного епітелію.
- Клініка.
У ранній стадії захворювання має безсимптомний перебіг. Пухлину можна виявити тільки під час гінекологічного огляду за допомогою дзеркал. У деяких хворих спостерігаються контактні кровотечі, серозні або серозно-кров'янисті виділення. Ранні симптоми екзофітної форми раку шийки матки такі ж, як і псевдоерозії (невеликий щільний інфільтрат, дрібнососочкові розростання, контактна кровотеча). При ендофітній формі шийка гіпертрофована, щільна, малорухлива. Слизова оболонка не змінена. У 2-3 стадії раку шийки матки розвиваються ациклічні кровотечі. З'являються білі, кольору м'ясних помиїв, біль унизу живота, у поперековій ділянці. Ациклічні кровотечі виникають внаслідок розпаду злоякісної пухлини. Біль з'являється, якщо раковий інфільтрат здавлює нервові стволи та нервові сплетення малого таза. Загальний стан хворих погіршується. Розвиваються ракова інтоксикація, анемія. Пухлина може проростати в сечовий міхур та пряму кишку.
- Діагностика.
- Проводять огляд шийки матки за допомогою дзеркал, бімануальне піхвове дослідження, а також ректовагінальне та ректочеревне (оцінюють стан параметрія та шийки матки). Діагноз підтверджують результат додаткових досліджень; скринінг - цитологічного дослідження, кольпоскопії, біопсії, роздільного дослідження. Диференціальну діагностику проводять з туберкульозною та сифілітичною виразками, ендометріозом. Вирішальне значення мають дані біопсії.
- Лікування: залежить від стадії процесу. При внутрішньоепітеліальному раку в молодих жінок проводять електроконізацію або ампутацію шийки матки, у жінок старшого віку - просту екстирпацію матки. У 1 стадії хворих лікують комбінованим методом (операція і променева терапія). Оперативне лікування передбачає розширену екстирпацію матки за Вертгеймом (видалення матки з придатками, верхньої третини піхви та клітковини з регіонарними лімфатичними вузлами малого таза).
На 2-3 стадіях проводять поєднану променеву терапію. На 4 стадії лікування симптоматичне. Під час лікування хворі потребують ретельного догляду, повноцінного збалансованого харчування.
При розпаді пухлини може виникнути значна кровотеча. Акушерка повинна надати невідкладну долікарську допомогу хворій: обережно оглянути шийку за допомогою дзеркал, увести в піхву гемостатичну губку або щільно затампонувати її стерильним тампоном, змоченим розчином перекису водню, 10% розчином хлориду кальцію або амінокапроновою кислотою. Після цього хвору треба госпіталізувати на санітарному транспорті.
Прогноз. 4 стадії п'ятирічне виживання хворих спостерігається у 75-85% випадків, у 2 стадії — у 55-65% випадків, у 3 — 20-30% випадків.
Після променевої терапії можливі такі ускладнення, як цистит, проктит, кольпіт.
- Профілактика: раку шийки матки включає:
регулярні онкологічні профогляди та цитологічні дослідження;
виявлення факторів ризику;
своєчасне виявлення та лікування фонових і передракових захворювань;
санітарно-освітню роботу.
Рак шийки матки та вагітність. У 1 стадії раку шийки матки та при вагітності до 12 тижнів проводять розширену екстирпацію матки з придатками за Вертгеймом та променеву терапію.
- Рак тіла матки
Рак тіла матки в Україні зустрічається з частотою 7,5 випадку на 100 000 жіночого населення. Частіше розвивається в літньому віці в жінок, в яких не було пологів. Останніми роками рак значно «помолодшав». Ріст захворюваності на рак тіла матки спостерігається в усьому світі.
Рак тіла матки відносять до гормонозалежних пухлин. При гіперестрогенії та імунних порушеннях в ендометрії матки розвиваються гіперпластичні процеси, які можуть призвести до раку ендометрія.
Розвиток раку тіла матки пов'язують із дією генетичних факторів, зміною імунного стану організму та вірусною інфекцією. Однак причини виникнення цієї злоякісної пухлини невідомі.
У групу ризику входять жінки з гормональними порушеннями, гіперпластичними процесами в ендометрії, запізнілими клімаксом і менархе, безплідністю, ановуляцією, гіпертонічною хворобою, цукровим діабетом, ожирінням, онкологічною спадковістю. Найчастіше зустрічається екзофітна форма раку, зрідка - ендофітна форма та інфільтративна виразка. Основний шлях метастазування - лімфогенний, вкрай рідко - гематогенний та імплантацій ний.
- Клініка.
Найбільш ранні симптоми - водянисті виділення (лімфорея), які потім стають кров'янистими і набувають кольору м'ясних помиїв.
З'являються ациклічні маткові кровотечі, особливо в жінок репродуктивного віку. Можливі кровотечі в період менопаузи. Біль може мати різноманітний характер. У ранніх стадіях з'являється переймоподібний біль. У пізніх стадіях хвора скаржиться на постійний біль. Пухлина може проростати в сечовий міхур і пряму кишку, виникають розлади їх функцій. Розвиваються загальна слабкість, ракова інтоксикація.
- Діагностика
раку тіла матки грунтується на даних анамнезу, клінічних симптомах, результатах гінекологічного та ректального досліджень. Проводять такі додаткові дослідження: цитологічне, роздільне діагностичне вишкрібання порожнини матки, аспіраційну біопсію, УЗД, гістероскопію з прицільною біопсією. Радіоізотопне дослідження рекомендується проводити на 3 - 4 стадіях захворювання. Стан суміжних органів оцінюють за допомогою цистоскопії, кольпоскопії, ректороманоскопії, рентгенографії грудної клітки та кісток.
- Лікування.
Призначають комплексне лікування: хірургічне, променеву терапію, хіміо - та гормонотерапію. Призначають такі хіміопрепарати: метотрексант, меркаптопурин, проспідин, адріаміцин, фторурацил, цисплатин (платидіам). Застосовують гормональні препарати: норколут, оксипрогестерону капронат, андрогени.
На 4 стадії - лікування симптоматичне.
Після променевої терапії можливі такі ускладнення, як променевий цистит та проктит.
Профілактика полягає у своєчасному лікуванні хворих з групи ризику. При рецидивних гіперпластичних процесах в ендометрії та у віці понад 40 років рекомендується хірургічне лікування (екстирпація матки).
- Саркома тіла матки
Саркома тіла матки - це злоякісна пухлина, що розвивається з міометрія. При інтерстиціальному рості пухлина швидко поширюється на всі шари матки і рано метастазує. Зустрічається в різному віці (навіть у дитячому).
Клініка. Характерна ознака - швидкий ріст пухлини. Розвиваються маткові кровотечі, які можуть бути циклічними та ациклічними. При задавненій пухлині спостерігаються слабість, схуднення, субфебрильна температура тіла, ракова інтоксикація, анемія (не пов'язана з матковими кровотечами), біль. Під час гістологічного дослідження зскрібка матки елементів саркоми звичайно не виявляють, оскільки ендометрій уражується рідко.
Діагностика. Ґрунтується на клінічних проявах, результатах УЗД, цитологічного дослідження, гістероскопи, роздільного діагностичного вишкрібання матки, радіоізотопної експрес-діагностики.
Лікування хірургічне, поєднана променева терапія, хіміотерапія.
Профілактика. Слід своєчасно проводити оперативне лікування фіброміом, що швидко ростуть (це ознака малігнізації пухлини).
- Рак маткової труби
Рак маткової труби розвивається внаслідок проростання пухлини з матки або яєчників. Зустрічається рідко (у 0,5% випадків).
Клініка. Специфічних симптомів немає. Діагноз встановлюють, як правило, під час операції. У деяких хворих виникає біль унизу живота, спостерігаються гнійно-кров'янисті або водянисті виділення, ациклічні маткові кровотечі. Під час піхвового дослідження визначається пухлиноподібне довгасте утворення в ділянці придатків матки.
Діагностика: досить складна. Заключний діагноз встановлюють після проведення додаткових досліджень (УЗД, цитологічне та радіо - ізотопне дослідження, лапароскопія), а іноді під час операції.
Лікування оперативне (променева терапія та хіміотерапія).
- Рак яєчників
Рак яєчників - це збірне поняття. Воно включає всі форми злоякісних пухлин яєчників. Зустрічається часто, в різному віці. Для кожного віку характерна певна форма раку. Так, рак, що розвивається з епітеліальної тканини, найчастіше буває в похилому віці, герміногенні раки — у дитячому і підлітковому віці. Останніми роками захворюваність на рак яєчників зростає.
Особливості раку яєчників. Пухлина швидко росте, рано дає метастази, особливо в плевру та легені. Діагностика складна, у 50-85% випадків діагноз встановлюють у пізніх стадіях. Рак яєчників погано піддається лікуванню.
Це гормоно - залежна пухлина. В анамнезі хворих є дані про різноманітні гормональні порушення.
Клінічні форми раку яєчників. Первинний рак виникає безпосередньо в яєчнику. Розвивається з покривного епітелію.
Вторинний рак розвивається внаслідок малігнізації доброякісної кістоми яєчників (папілярної або псевдомуцинозної). Метастатичний рак яєчників - це метастаз пухлини з інших органів, найчастіше зі шлунково-кишкового тракту (пухлина Крукенберга), іноді з молочної залози та матки.
До факторів ризику відносять порушення менструальної функції (раннє менархе, рання або пізня менопауза); доброякісні кістоми, фіброміому матки, тривале лікування хронічного запалення придатків матки, раку органів травлення та молочної залози, пухлиноподібні утворення в ділянці придатків матки.
- Клініка.
- У початковій стадії рак яєчників перебігає безсимптомно (німий рак). Тривалий час хворі можуть лікуватися з приводу хронічного запалення придатків матки. Деякі хворі скаржаться на біль, відчуття дискомфорту внизу живота. Швидко розвиваються слабість, хвора худне. Біль унизу живота стає постійним внаслідок асциту, збільшення живота та здавлення суміжних органів.
- При метастазах у плевру та легені з'являються задишка, кашель. Підвищується температура тіла, вона коливається від субфебрильної до високої. Такі коливання зумовлені всмоктуванням продуктів розпаду пухлини.
- Діагностика.
У ранніх стадіях захворювання діагностика складна. Специфічних симптомів немає. Під час гінекологічного дослідження виявляють новоутворення в ділянці придатків матки. Обов'язково проводять ректоабдомінальне дослідження. У І стадії захворювання можна виявити рухливу, горбисто-щільну пухлину, що розміщується збоку та позаду від матки. Вона нерухлива, має щільну консистенцію та нерівні межі. Тіло матки немовби замуровано з трьох боків та зміщено угору. У ІІІ-ІУ стадіях пухлина має дуже великі розміри і виходить за межі малого таза. Вона проростає в сальник і кишечник. Утворюється пухлинний конгломерат.
У черевній порожнині виявляють геморагічний асцит. Застосовують додаткові методи дослідження: УЗД, лапароскопію та біопсію, кульдоскопію, цитологічне дослідження асцитичної рідини, рентгенологічне дослідження органів травлення, грудної клітки, цистоскопію, комп'ютерну та магнітно-резонансну томографію. У неясних випадках вдаються до діагностичної лапаротомії, радіоізотопної діагностики.
- Лікування.
- Проводять комплексне лікування: хірургічне, хіміотерапевтичне та гормональне.
- У І та II стадіях раку яєчників показані радикальна операція (екстирпація матки з придатками та резекція сальника) та псліхіміотерапія. У ПІ-ІУ стадіях здійснюють паліативну операцію (видалення основної пухлинної маси). Хіміотерапевтичне лікування застосовують в усіх стадіях захворювання. Якщо вміст гемоглобіну і кількість лейкоцитів та тромбоцитів зменшуються, то хіміотерапію не проводять. Призначають такі хіміопрепарати: цисплатин, циклофосфан, адріабластин, сарколізин, метотрексат, фторурацил, вінбластин. Застосовують гормональні препарати (андрогени та оксипрогестерону капронат).
- Прогноз. П'ятирічне виживання хворих становить 28-30%.
- Профілактика. Велике значення має регулярне проведення онкологічних профоглядів.
- Трофобластичні хвороби
Пухирний занесок
Пухирний занесок відносять до доброякісної, а хоріонепітеліому - до злоякісної стадії трофобластичної хвороби. Пухирний занесок - захворювання вагітної, при якому ворсинки хоріона перетворюються на пухирці, заповнені прозорою рідиною. Скупчення таких пухирців нагадує гроно винограду. Захворювання спостерігається рідко, частіше під час повторної вагітності.
Етіологія та патогенез трофобластичної хвороби не з'ясовані. Пухирний занесок буває повним, частковим і деструктивним. При повному пухирному занеску перероджуються всі ворсинки, при частковому - тільки їх частина. При деструктивному пухирному занеску пухирці проростають у децидуальну оболонку і занурюються на різну глибину в міометрій, руйнуючи м'язові елементи в судини.
Пухирний занесок клінічно проявляється кровотечами, які періодично посилюються. Ці кровотечі спостерігаються в першій половині вагітності.
Характерними ознаками пухирного занеску є:
- невідповідність величини матки терміну вагітності (розміри матки перевищують нормальні для даного терміну);
- консистенція матки щільноеластична;
- відсутність вірогідних ознак вагітності;
- ультразвукова картина "снігової бурі" в матці;
- різке підвищення рівня хоріонічного гонадотропіну в сечі;
- поява двобічних лютеїнових кіст.
- Лютеїнові кісти зазнають зворотного розвитку після видалення пухирного занеску.
- За підозри пухирного занеску, вагітну негайно госпіталізують. Після встановлення діагнозу пухирний занесок видаляють з матки. З цією метою проводять вакуум-аспірацію, вишкрібання порожнини матки (обережно, велика небезпека перфорації).
- При великих розмірах матки вводять окситоцин для стимуляції її скорочень. При кровотечі, що загрожує життю вагітної, вдаються до хірургічного втручання (видалення матки). Усі видалені тканини обов'язково направляють на гістологічне дослідження.
- Серед ускладнень пухирного занеску найбільшу небезпеку становить хоріонепітеліома. Тому жінка, в якої був пухирний занесок, повинна перебувати під систематичним наглядом лікаря протягом 1-1,5 року, їй призначають профілактичний курс лікування метотрексатом. У перший рік її оглядають щомісяця (обов'язково визначають рівень хоріонічного гонадотропіну), у другий — через кожні З міс. Протягом 2 років жінці рекомендують застосувати протизаплідні засоби.
- Хоріонепітеліома
- це злоякісна пухлина, що розвивається з епітеліальних елементів хоріона. Найчастіше виникає після пухирного занеску, іноді - після аборту або пологів. Зустрічається в жінок віком 28-32 років. У хворої з'являються
такі симптоми: маткові кровотечі, підвищення температури тіла, біль унизу живота, слабість, схуднення. Привертає до себе увагу різна тривалість кровотеч.
Хоріонепітеліому називають хворобою метастазів. Метастази можуть утворюватися в легенях, головному мозку, стінках піхви, параметри, придатках матки. Скарги хворої залежать від локалізації метастазів. Якщо хвора скаржиться на біль у грудях, кашель і кровохаркання, то ці симптоми свідчать про наявність метастазів у легенях.
- Діагностика.
Проводять вишкрібання порожнини матки та гістологічне дослідження, УЗД. Визначають рівень хоріонічного гонадотропіну в сечі та трофобластичного
бета - глобуліну в крові.
Як тільки діагноз підтвердиться, проводять оперативне лікування (видалення матки з придатками). Призначають хіміотерапію (метотрексат, рубоміцин, актиноміцин - Д, цисплатин). При консервативному лікуванні в більшості жінок зберігається менструальна функція.
Запліднення також можливе.
Вилікувані пацієнтки повинні протягом 5 років перебувати на диспансерному обліку, їх треба систематично обстежувати (контроль за рівнем хоріонічного гонадотропіну, р - хоріогоніну, рентгенологічне дослідження органів грудної клітки для раннього виявлення метастазів).
-
