Ушкодження від дії електричного струму

При злочинному порушенні правил безпечної експлуатації джерел електроенергії винні можуть бути притягнуті до відповідальності за статтями 271, 272 КК України.

Електротравма - це комплекс загальних і місцевих змін в організмі, які виникають під впливом електрики.

Найчастіше ураження електричним струмом трапляються у побуті та на виробництві, рідше - у лікувальних закладах при фізіотерапевтичних процедурах. Іноді людина уражається атмосферною електрикою (блискавкою).

Як правило, електротравма - це наслідок нещасного випадку, але може бути заподіяна з метою самогубства або вбивства.

Електротравма виникає при прямому контакті з електроприладом чи електродротом, що перебувають під напругою, але ураження може відбутися і на відстані - через електричну (вольтову) дугу, «крокову напругу» або блискавку.

Наслідки електротравми залежать від:

1) властивостей (характеристик) електроструму;

2) умов контакту з електропровідником;

3) стану навколишнього середовища;

4) стану та особливостей організму потерпілого.

Характеристики електроструму, що зумовлюють ураження, це - тип струму, напруга, частота, сила та ін. Найбільш небезпечним вважається змінний струм напругою до 250 вольт (В). Відокремлюють струм високої напруги (більш ніж 250 В) та струм низької напруги (до 250 В). Основна маса уражень припадає на струм низької напруги. Найбільш небезпечним є струм частотою 40-60 герц (Гц). Отже, змінний струм силою 0,1 ампера (А), на­пругою 110-125 В і частотою 50 Гц, діючи на організм людини, як правило, спричинює смерть. Вважають, що небезпечною є сила струму 50 мА, а смертельним є ураження струмом силою 0,1 А і вище, найчастіше наявне при напрузі від 110 до 250 В.

Ступінь тяжкості електротравми залежить від петель струму, тобто шляхів, якими струм проходить у тілі. Най­більш небезпечними вважаються шляхи струму, що проходять че­рез центральну нервову систему та серце. Це ланцюги електро­струму із включенням обох рук, лівих руки та ноги, лівої руки і правої ноги, спини та грудей і т. ін. Швидше й легше струм прохо­дить через ті тканини, які мають менший опір. Вважають, що най­менший опір електроструму чинить кров. Потім, за мірою його зростання - слизові оболонки, печінка, нирки, м'язи, тканина моз­ку, легені, сухожилля, нервова, кісткова тканини і, нарешті, шкіра. Особливо великий опір має суха, мозоляста шкіра (від кількох ти­сяч до 1-1,5 млн Ом).

Розрізнюють специфічну (механічну, електролітичну й тепло­ву) і неспецифічну дію струму.

Механічна дія: електричний струм, проходячи через тканини, спричинює дуже болючі м'язові судоми, які зміцнюють і ущільнюють контакт з провідником. Крім того, внаслідок скорочення можуть відбутися розриви м'язової тканини, сухожиль, а у фізично розвинених осіб - навіть відривні переломи кісток. Скорочення діафрагми, м'язів голосової щілини та міжреберних м'язів може призвести до припинення дихання.

Електролітична дія: під дією струму порушується іонна рівновага, що спричинює некроз тканин. Біля аноду тканини коагулюються, а біля катоду - розплавляються (коліквація).

Теплова дія: через електричний опір тканин організму елект­роенергія струму перетворюється на теплову енергію відповідно до закону Джоуля - Ленца. Внаслідок цього у місці контакту утво­рюється знак струму (електромітка), а також опіки різного ступе­ня - аж до обвуглювання кісток. У кістках, за ходом петлі струму, внаслідок розплавлення та наступного застигання фосфорнокислого кальцію можуть утворюватись кульки білого кольору діаметром 1-5 мм («перлини»), які містяться у порожнинах, що виникають в результаті випаровування вологи кісток. Температура у місці розплавлення сягає 1000 °С і більше.

Неспецифічна дія струму. Як наслідок електротравми можуть спостерігатися такі вторинні явища:

1) опіки різного ступеня - при займанні одягу від вольтової дуги чи блискавки;

2) «тупі» травми - при падінні з різної висоти після ураження електрострумом;

3) акустичні ушкодження слухового апарата - при ураженні блискавкою.

Смерть при електротравмі може настати:

1) від первинного припинення диханнявнаслідок тонічного ско­рочення діафрагми, міжреберних м'язів і м'язів голосових зв'язок або паралічу дихального центру довгастого мозку;

2) від первинної зупинки серця,спричиненої паралічем судинорухового центру довгастого мозку, рефлекторним коронароспазмом, фібриляцією шлуночків серця чи порушенням калієво-натрієвого співвідношення, внаслідок чого припиняється переда­ча збуджувальних імпульсів.

До початку огляду трупа слід подбати, щоб електромережа бу­ла вимкнутою, бо тіло може перебувати під напругою.

Під час огляду місця події вже сама обстановка може навести на думку про електротравму:

1) сліди ремонту підключених електроприладів;

2) електромережа з оголеним дротом;

3) сліди короткого замикання;

4) ввімкнуте в розетку пристосування для самогубства із закріп­леними на тілі оголеними кінцями електродроту та інше.

Як при зовнішньому огляді трупа на місці події, так і при його експертизі треба дуже ретельно шукати знаки струму (електромітки).

Типова електромітка - це ушкодження, що виникає у місці кон­такту тіла з провідником електричного струму, являє ділянку шкіри надмірної щільності з піднятими краями та втягнутою серединою. яка часто імпрегнована металом провідника електроструму. Колір електромітки сірувато-білий або жовтуватий, з рожевим вінчиком по краях. Нетипова електромітка може мати вигляд садна, мозолі, опі­ку чи навіть рани. Форма, розміри та рельєф електромітки залежать від характеристик контактуючої поверхні - та провідника струму.

Електромітка підлягає обов'язковому гістологічному дослідженню, за якого у роговому шарі виявляються сото-або щілиноподібні порожнини. Клітини і ядра базального шару орієнтуються паралельно ходу струму у тілі, внаслідок чого мають вигляд частоколу або віяла, рідше - розміщуються під кутом до поверхні шкіри. У шкіру на різну глибину проникають частки мета­лу провідника струму, які, крім гістологічного дослідження, можуть бути виявлені контактно-дифузійним, гістохімічним, спектрографічним, рентгенографічним методами. При зовнішньому досліджен­ні спостерігаються характерні для смерті, що швидко настала, дріб­ні крововиливи у сполучнотканинні оболонки очей.

Внутрішнє дослідження, як правило, не виявляє ніяких характерних ознак дії електричного струму. Наявні лише ознаки смерті, що швидко настала: повнокрів'я внутрішніх органів, темна рідка кров, численні дрібні крововиливи під серозні оболонки - епікард, плевру легень, миски нирок тощо.

Судово-медичний діагноз - «електротравма» - ґрунтується на даних зовнішнього і внутрішнього досліджень трупа, результатах гістологічного та медико-криміналістичного досліджень, з урахуванням обставин справи.

Ураження атмосферною електрикою:

Блискавка - це електричний розряд, сила якого може сягати мільйона ампер, а напруга - кількох мільйонів вольт. Ураження блискавкою відбувається або при безпосередньому влученні у постраждалу особу, або через будь-які електроприлади, наприклад, радіоприймачі, телевізори, телефони тощо. Дія блискавки на організм, в основному, термічна, механічна, акустична.

Термічна дія. На тілі ураженої особи здебільшого виявляють ознаки дії високої температури - від обмежених ділянок опіків другого ступеня до повного обвуглювання тіла. Волосся майже завжди обгоряє. Може обгоріти й одяг, причому іноді - тільки білизна при непошкодженому верхньому одязі. Монети у кишенях і гаманцях, металеві ґудзики, пряжки, цвяшки взуття та інші металеві предмети часто розплавляються. Іноді на шкірі травмованого з'являються розгалужені відповідно до судин шкіри червоні або буро-коричневі фігури блискавки, які на трупах звичайно зникають протягом першої доби.

Механічна дія блискавки виявляється у виникненні ушкоджень – саден, розривів одягу. шкіри і тканин, переломів кісток, відривів кінцівок чи навіть роз'єднанні тіла на частини.

Внутрішнє дослідження виявляє такі самі зміни, як і при ура­женні технічною електрикою. Ураження блискавкою - завжди нещасний випадок.

Ураження як технічною, так і атмосферною електрикою не завжди закінчується смертю, тому, особливо у випадках виробничої травми, судово-медичному експертові доводиться встановлювати ступінь тяжкості тілесних ушкоджень або втрати працездатності. Це здійснюється з урахуванням тривалості розладу здоров'я чи відсотків втрати працездатності.

Питання, що вирішуються при проведені судово-медичної експертизи при електротравмі:

1) Від чого настала смерть і чи не є її причиною ураження елек­тричним струмом?

2) Які ушкодження виявлені на тілі загиблої особи і чи не могли вони виникнути унаслідок дії електричного струму?

3) За наявності на тілі «знаків струму», де розміщена точка входу та виходу електричного струму?

4) На які захворювання страждала особа за життя і чи не могли вони спричинити смерть або сприяти їй при ураженні електрострумом?

5) Чи немає ознак спричинення електротравми з метою вбивства, самогубства?

6) Чи наявні в організмі загиблої особи алкоголь, наркотики та їх вплив на причину смерті?