Ушкодження і смерть від дії високої температури

Тепловий обмін в організмі підпорядкований чіткій системі саморегулювання. Якщо температура тіла підвищується або знижується, то нормалізація її забезпечується такими механізмами:

1) біохімічною терморегуляцією - зниженням чи підвищенням інтенсивності біохімічних процесів, що постійно тривають:

2) біофізичною терморегуляцією - зростанням чи зменшенням тепловіддачі шляхом тепловипромінювання, теплопровідності, зміни ступеня потіння та виділення тепла з фізіологічними відправ­леннями.

При тривалому підвищенні температури в організмі зменшу­ється кількість води, що супроводжується порушенням мінераль­ного обміну і розпадом тканинних білків. Це призводить до утво­рення гістаміноподібних речовин, токсинів шкіри та некроферментів. Температура тіла підвищується до 42-4З,5 °С. Гіпертермія організму супроводжується порушенням функцій багатьох систем і органів.

Отже, тривале перебування людини в умовах підвищеної тем­ператури (вище за 30-35 °С), та ще й при значному фізичному наван­таженні має наслідком зрив терморегуляції, що спричинює розлад здоров'я або навіть смерть.

Розрізняють загальну та місцеву дію високої температури на організм людини.

Загальна дія проявляється у тепловому ударі. Якихось харак­терних морфологічних змін при розтині у таких випадках не вияв­ляється. Як правило, спостерігається картина смерті, що швидко настала. Різновид теплового удару - сонячний удар трапляється, коли на тіло й непокриту голову діє сонячне проміння. При цьому можуть спостерігатися прояви місцевої дії сонячної енергії у ви­гляді опіків першого, зрідка - другого ступеня. Сонячний удар може статися навіть при дії сонячного проміння лише на непо­криту, частіше позбавлену волосся, голову.

У таких випадках під час розтину спостерігаються набряк оболонок та кори головного мозку, дрібні крововиливи в них. Смерть внаслідок теплового чи сонячного удару - явище рідкісне, навіть за сприятливих для перегрівання організму умов. Як пра­вило, вона настає на фоні якихось захворювань. Найчастіше - це серцево-судинні захворювання, патологія органів дихання чи ендо­кринної системи, відповідальної за терморегуляцію, наприклад гіпертиреоз. Тому під час розтину тіла треба ретельно дослідити всі внутрішні органи і виявити ці захворювання або інші фактори, що сприяли настанню смерті,- наприклад, алкогольне, наркотичне сп'яніння тощо.

Місцеві ушкодження внаслідок дії високої температури вини­кають, коли температура тканин підвищується понад 50 °С, що при­зводить до загибелі клітин. Вони проявляються у різного виду опіках - залежно від температури та діючого фактора (відкрите полум'я, розжарені предмети, палаючі рідини, пара, розплавлений бітум тощо).

За глибиною ураження шкіри та тканин, що прилягають до неї, розрізняють чотири ступені опіків.

Опіки першого ступеня - це поверхневе запалення шкіри -еритема. В місці опіку шкіра червона, болюча на дотик, припухла. На трупі ці ділянки бліднуть і розпізнаються лише за буруватим чи жовтуватим кольором і лущенням епідермісу. Опік 3/4 поверхні тіла може спричинювати смерть.

Опіки другого ступеня - ураження шкіри з відшаруванням рогового шару й утворенням пухирів, заповнених серозною ріди­ною, що містить лейкоцити і білки. Рідина спочатку прозора, але швидко мутнішає внаслідок згортання білків. Після розривів пухи­рів і витікання рідини поверхня росткового шару, що є дном опі­ків, волога, блискуча, блідо-рожева або яскраво-рожева, якщо кров містить велику кількість карбоксигемоглобіну. Після підсихання поверхня дерми жовтувато-бура чи червоно-бура, ущільнена, з сіткою добре помітних дрібних судин. Смертельним може бути опік 1/2 поверхні тіла.

Опіки третього ступеня характеризуються вологим або сухим первинним некрозом шкіри.

Вологий некрозутворюється внаслідок дії пару чи гарячих рідин. Шкіра має «варений» вид, жовтуватого кольору, припухла, набрякла. По краях можуть бути опіки II ступеня (пухирі).

Сухий некроз виникає внаслідок дії полум'я або розжарених предметів. Шкіра ущільнюється, бурого кольору (можуть виника­ти опіки з обвуглюванням - чорного кольору), досить чітко відме­жовані від неушкодженої шкіри.

Розрізнюють ступені: Ш-А - коли частково уражається рост­ковий шар, та Ш-Б, що характеризується некрозом усієї товщі шкіри з ушкодженням потових і сальних залоз. Заживленння опіків третього ступеня закінчується утворенням рубців.

Опіки четвертого ступеня - це обвуглювання шкіри, підшкір­ної жирової тканини, м'язів і навіть кісток.

Зовнішній огляд під час експертизи трупа дає можливість ви­явити залишки одягу чи місця, які були ним прикриті у процесі горіння. В одних випадках одяг, що горить, спричинює додаткові опіки, а в інших, коли він щільно прилягає до тіла, навпаки, захи­щає ці ділянки від дії полум'я, гудрону тощо. Смуги неушкодженої шкіри дають можливість встановити характер деталей одягу (тугий комірець, щільно прилягаючий бюстгальтер і т. ін.). Огляд волосся й шкіри дозволяє визначити характер діючого фактора. Під дією полум'я волосся обгоряє, набуваючи рудого кольору і колбоподібного здуття. При опіках рідинами волосся не страждає. Форма і напрямок смуг опіків теж дають можливість встановити характер діючого фактора, а також позу, в якій потерпілий був під час го­ріння, бо полум'я дає смуги опіків, що спрямовані вгору, а рідини -донизу. Під дією розжарених предметів на шкірі можуть залишитися їхні відбитки. Наявність кіптяви свідчить про опік полум'ям; а відсутністьїї у щілинах зморшок на обличчі вказує на прижиттєвість потрапляння у вогонь. Трупні плями яскраво-рожевого кольору на ділянках неушкодженої шкіри свідчать про наявність у крові кар­боксигемоглобіну, який зазвичай утворюється при вдиханні окису вуглецю, і про прижиттєвість потрапляння загиблої особи у вогонь.

При зовнішньому огляді детально описують, малюють на схемі і фотографують виявлені ушкодження, у тому числі опіки, їхні фор­му, площину, ступінь. У процесі експертизи звертають увагу на включення на поверхнях і вглибині опіків (частки їжі, кави, біту­му, напалму тощо), котрі можуть бути складовими фактора, що спричинив опік.

Внутрішнє дослідженняпри опіках першого і другого ступенів не має особливостей. Опіки третього і четвертого ступенів призво­дять до різкого ущільнення шкіри, м'язів і внутрішніх органів. Це саме по собі технічно ускладнює розтин. Крім того, таке ущільнен­ня різко зменшує розміри трупа, а отже, й усіх його внутрішніх органів, більшість з яких має вигляд вареного або запеченого м'яса, що також ускладнює розпізнавання хворобливих змін тканин.

У таких випадках першочерговому вирішенню підлягає питан­ня про прижиттєвість потрапляння тіла у вогонь.

Про прижиттєвість потрапляння тіла у вогонь свідчать:

1) висока концентрація карбоксигемоглобіну в крові глибоких судин (більше ніж 50%);

2) яскраво-червоний колір м'язів, крові в глибоких судинах;

3) наявність кіптяви в трахеї, бронхах і навіть у альвеолах;

4) опіки слизових оболонок гортані, голосових зв'язок, трахеї.

Певні труднощі виникають при експертизі повністю звуглено­го трупа. Основні питання, що потребують вирішення- це при­чина смерті та прижиттєвість потрапляння загиблого у вогонь. Іноді вони розв'язуються одночасно, наприклад, за наявності ознак отруєння окисом вуглецю. В інших випадках виявляються інші причини смерті: вогнепальне ураження, механічна асфіксія, тупа травма. Особливо треба бути уважним у разі черепно-моз­кової травми, бо епідуральні крововиливи можуть бути і прижит­тєвими, і утворитися внаслідок дії високої температури. Прижит­тєві гематомимають веретеноподібну форму, у м'яких тканинах відповідно ним містяться крововиливи. Посмертні гематомимають серпоподібну форму, розміщуються на протилежному від дії вогню боці.

У разі сумніву зразки тканин і органів необхідно піддати гістологічному дослідженню. Про прижиттєвість опіків свідчать артеріальні тромби в ушкоджених тканинах, крайове розміщення лейкоцитів, реактивно-дистрофічні та некротичні зміни у периферичній нервовій системі, м'язах і шкірі.

Іноді з метою приховування злочину трупи чи їх частини спа­люють. Тоді судово-медичному експертові доводиться досліджувати лише звуглені кістки.

Питання, що вирішуються при проведенні судово-медичної експертизи у випадках смерті від дії високої температури

1) Чи є термічні опіки причиною смерті, чи вона настала від іншої причини?

2) Чим заподіяні опіки (полум’ям, розпеченими газами, гарячою рідиною)?

3) Чи перебував загиблий за життя у вогнищі пожежі, чи ушкодження є посмертними?

4) Чи виявлені на трупі ушкодження не пов’язані з дією високої температури?

5) Яка кількість згорілих людей?

6) Людині чи тварині (якій) належать обгорілі залишки кісток?