Види екологічної безпеки

Класифікацію екологічної безпеки можна проводити за різними критеріями: за джерелами небезпеки, територіальним принципом, масштабами шкідливого впливу, за способами і заходами забезпечен­ня (яка буде розглянута в § 3 цього розділу). Деякі з видів екологічної безпеки мають внутрішню диференціацію.

За територіальним принципом розрізняють:

глобальну (міжнарод­ну),

національну (державну),

регіональну,

місцеву,

об’єктову екологіч­ну безпеку.

За способами забезпечення виокремлюють — техногенно-екологічну,

радіоекологічну,

соціально-екологічну,

природну,

економіко-екологічну безпеку та ін.

За об’єктами охорони можна виділити: загальну екологічну без­пеку довкілля, яка включає:

а) глобальну екобезпеку, що забезпечу­ється суверенітетом держави над своїми об’єктами і передбачає їх захист від трансграничного забруднення шляхом міжнародних по­годжених дій;

б) національну екобезпеку, яка ґрунтується на сувере­нітеті народу України над природними багатствами, що належать йому на праві власності (ст. 4 Закону України «Про охорону навко­лишнього природного середовища»);

в) локальну екобезпеку — без­пеку екосистем, природних комплексів; г) особисту екологічну без­пеку громадян.

Залежно від причин порушення екологічної безпеки розрізняють таку, що виникла: внаслідок впливу на природний об’єкт людської діяльності (соціально-політичного, військового, техногенного ха­рактеру); під впливом самих природних процесів (землетрус, ви­верження вулкану, повінь тощо). Під таким впливом природний об’єкт трансформується з безпечного в джерело підвищеної небез­пеки.

Екобезпека диференціюється залежно від екологічно небезпечних видів діяльності, об’ єктів на: технічну, хімічну, токсичну, біологічну, радіаційну, ядерну, гідротехнічних споруд, транспортних засобів тощо. В основному поводження з такими джерелами екологічної безпеки регламентується на рівні законів України.

Радіаційна безпека — це дотримання допустимих меж радіацій­ного впливу на персонал, населення та навколишнє природне середо­вище, встановленого нормами, правилами та стандартами з безпеки, а ядерна безпека — дотримання норм, правил, стандартів та умов використання ядерних матеріалів, що забезпечують радіаційну без- пеку^[2].

Екологічна безпека при поводженні з виробничими, побутовими та іншими відходами^[3] — додержання встановлених нормативів, лімітів, стандартів, правил і умов використання при додержанні вимог екобез- пеки, санітарних норм, які забезпечують можливість подальшого господарського використання цих територій.

Радіаційна безпека під час поводження з радіоактивними від­ходами — це неперевищення допустимих меж радіаційного впливу на персонал, населення та навколишнє природне середовище, вста­новлених нормами, правилами, стандартами безпеки, а також об­меження міграції радіонуклідів у навколишнє природне сере- довище^[4].

Екологічна безпека транспортних засобів — додержання правил, лімітів, нормативів викидів і скидів забруднюючих речовин, які забез­печують екобезпеку всіх видів транспорту (автомобільного, повітря­ного, трубопровідного тощо).

Вимоги по забезпеченню екологічної безпеки пред’являються до проведення наукових досліджень, впровадження відкриттів, винаходів, застосування нової техніки, імпортного обладнання, технологій і сис­тем; військових і оборонних об’єктів і військової діяльності; розташу­вання і розвитку населених пунктів тощо.

Виходячи з масштабів шкідливого впливу і наслідків аварій і ката­строф у конкретній місцевості можна виділити зовнішню і внутрішню екологічну безпеку.

При проведенні систематизації екологічного законодавства перед­бачена кодифікація першочергових актів. До них віднесено прийняття нового Закону України про екологічну (природно-техногенну) безпеку^[5], що дозволить створити належний державно-правовий механізм забез­печення екологічної безпеки на всіх рівнях.