2015-10-16
3131
(Урок №8 − застосування знань, умінь і навичок)
У підручнику подається інструкція до виконання цієї практичної роботи. Реалізація її завдань залежить від того, яку конкретно топографічну карту використовують учні (у різних атласах і роздаткових матеріалах вони різняться).
Нагадаємо також, що при визначенні відстаней за числовим масштабом слід:
1) виміряти за допомогою лінійки або циркуля-вимірювача відстань на топографічній карті;
2) помножити одержане значення на знаменник числового масштабу і визначити таким чином відстань на місцевості у сантиметрах;
3) перевести цю відстань у метри чи кілометри.
¯ Приклад: Визначимо відстань від будиночка лісника до мосту в північно-західній частині карти масштабу 1:25 000, що подається в географічному атласі:
1) Виміряна на карті відстань становить 1,8 см;
2) 1,8 см Í 25 000 = 48 000 см;
3) 48 000 см = 480 м.
Довжину відрізків кривих ліній на картах (річок, доріг тощо) визначають за допомогою приладу курвіметра (це слово можна перекласти як «кривомір»). Якщо курвіметри наявні в кабінеті географії, то учитель може організувати вимірювання відстаней за їх допомогою.
|
|
|
«Читання» особливостей рельєфу на топографічній карті. Необхідно, щоб учні пригадали, що абсолютні висоти позначають за допомогою горизонталей (ізогіпсів) – ліній, що з’єднують точки з однаковою абсолютною висотою, та висотних відміток.
Горизонталі проводять через визначену кількість метрів. На картах масштабу 1:25 000 – через 5 метрів; масштабу 1:50 000 – через 10 метрів, 1:100 000 – через 20 метрів. Інформація про це дається у нижній частині карти під масштабом. Абсолютні висоти окремих горизонталей підписують у спеціальних розривах їх ліній.
Висотні відмітки – це підписи абсолютних висот (у метрах) вершин горбів чи гір, западин, перехресть доріг, окремих будівель тощо. Абсолютна висота поверхні води в річці чи озері називають урізом води.
Пагорби на планах і топокартах зображують низкою замкнених горизонталей округлої форми. Напрямок зниження поверхні показують бергштрихи – короткі рисочки біля горизонталей. Їх вільні кінці завжди спрямовані вниз по схилу (від вершини). Замкнені западини (улоговини) зображують горизонталями подібно до пагорбів. Відмінність полягає у тому, що бергштрихи спрямовані до середини западини.
Щоб визначити крутість схилів, слід користуватися графіком закладення, який зображують під південною лінією рамки карти. На горизонтальній осі графіка позначені значення кутів похилу. Щоб визначити крутість схилу, циркулем вимірюють відстань між двома сусідніми горизонталями на карті, а потім переносять дану відстань на графік закладення і на горизонтальній осі зчитують крутість схилу в градусах.
|
|
|
Опишіть рельєф у північній частині топографічної карти в географічному атласі:
а) рельєф місцевості гірський чи рівнинний;
б) яка найвища точка місцевості, де вона розташована;
в) яка найменша висота місцевості;
г) визначте, у якому напрямку відбувається загальне зниження земної поверхні;
д) чи є пагорби, яка їх абсолютна та відносна висота;
е) чи є западини, річкові долини, яри;
ж) які штучні форми рельєфу є в цій місцевості.
