2015-10-16
929
Погіршення технічного стану шестерень, підшипників, шарнірних зчленувань і шліцевих з’єднань вузлів і агрегатів зводиться до збільшення зазорів між сполученими елементами пар через знос і до руйнування зубів, тіл кочення і бігових доріжок (викрашування, відколи, надлами і тріщини). Комплексне діагностування зносу цих елементів, місця, характеру і причини їхніх ушкоджень з великою точністю можна робити по сумарних кутових зазорах і параметрам вібрації.
У карданній передачі сумарний зазор складається з зазорів шліцевих з’єднань, шипів хрестовини і голчастих підшипників, з’єднань їхніх обойм з отвором вилок. Сумарний зазор також зростає при збільшенні зазору в зачепленні зубів шестірень коробки передач, головної передачі і диференціала, у шліцевих з’єднаннях валів і півосей, а також у підшипниках агрегатів. Отже, сумарний зазор, приведений до вала ведучої шестерні ведучого моста, до одного з карданних зчленувань карданної або передачі на кожній передачі коробки, характеризує накопичений знос зубів, шліців, підшипників і т.п. При оцінці стану агрегатів його зручно вимірювати в градусах, тому що цей зазор є похідним від бічного, величина якого передбачена нормативними документами.
|
|
|
При значному зношенні деталей послідовних ланцюгів агрегатів сумарний кутовий зазор вимірювати досить легко (з урахуванням технологічної реалізації вимірів на станції діагностики в ПАТ). Цей параметр, що характеризує знос сполучених деталей коробки передач, приймають рівним куту повороту вторинного вала (при блокуванні первинного вала моментом опору двигуна і послідовної включенні кожної передачі).
У карданній передачі зазор вимірюють за кутом повороту заднього карданного зчленування, блокуючи передній кінець вала ручним гальмом (якщо останній розташований за коробкою передач). При блокуванні ведучих коліс гальмами (карданна передача розблокована, а важіль коробки передач у нейтральному положенні) за кутом повороту фланця ведучої шестірні визначають сумарний зазор у ведучому мосту.
Для виміру люфтів у карданних шарнірах і шліцевих з’єднаннях застосовують люфтомір-динамометр мод. КІ-4832 (рис. 9.1), який вимірює зазори у межах 0...80 ° (з похибкою не більш 0,25°). Момент провертання карданного вала дорівнює 30 Н×м для всіх марок автомобілів.
Для виміру автомобіль виставляють на оглядову канаву. Люфтомір кріпиться за допомогою затисків на фланці корпуса ведучого моста, а стрільцю – пружинним захопленням на шейку відбивача ведучого вала головної передачі.
Закріплюють рухливі губки приладу на торцях вилки кардана, утримуючи в цей момент вилку суміжного кардана нерухомо за допомогою монтували. Потім прикладають до рукоятки динамометра зусилля відповідно до ТУ і визначають можливий люфт за градуйованою шкалою. За допомогою цього ж приладу визначають сумарні люфти в коробці передач, роздавальних коробках і головних передачах автомобілів.
|
|
|
Рис. 9.1. Прилад для перевірки сумарного люфту трансмісії мод. КІ-4832:
1 – рухливі губки; 2 – вороток; 3 – градуйований диск;
4 – півкільце підфарбованої рідини в трубці; 5 – стрілка;
6 – шкала динамометричної рукоятки
Виміри на автомобілі виконують у такому порядку: ручним гальмом блокують передню ланку карданної передачі і, повертаючи карданний вал ключем за карданне зчленування (у заднього моста) з одного крайнього положення в інше, визначають по шкалі сумарний кутовий зазор у карданній передачі. При такій перевірці ручне гальмо відпускають і послідовно включається кожна передача (блокування первинного вала забезпечується моментом опору двигуна). Щоб визначити зазор на даній передачі, із загального значення обмірюваного зазору віднімають значення зазору в карданній передачі. При перевірці головної передачі ведучі колеса блокують гальмами.
