Перешкоди (омани) на шляху пізнання

Передумовою реформи науки повинно стати, за задумом Бекона, і очищення розуму від оман, яких він нараховує чотири види. Ці перешкоди на шляху пізнання він називає ідолами: ідоли роду, печери, площі, театру.

В його творчості виділяють два основних напрями: вчення про "ідолів" (або привиди) і критика схоластичного методу пізнання.

Головною перепоною на шляху пізнання природи є засміченість відомості так званими "ідолами" - спотвореними образами дійсності, хибними уявленнями й поняттями. Людина помиляється через тупість, недостатність знань, обмеженість.

Звідси - механічне по суті уявлення про істину, як "точне" віддзеркалення предметів і процесів природи, а помилка як створення такої дзеркальної "копії" внаслідок діяння різного роду зовнішніх причин. Бекон називає їх ідолами або "привидами" (примарами). Бекон розділяє чотири види "ідолів": "ідоли" роду, "ідоли" печери, "ідоли" ринку, "ідоли" театру (теорій).

1. „Ідоли роду” - це хибні уявлення про світ, притаманні цілому людському роду, вони є результатом обмеженості людського розуму і органів чуття. Ця обмеженість проявляється насамперед в антропоморфізації речей, тобто в наділенні природних явищ людськими характеристиками;

2. „Ідоли печери” (особистого світогляду) - це спотворені уявлення про дійсність, пов'язані з суб’єктивністю сприйняття довкілля. У кожної людини є своя печера, тобто свій суб'єктивний внутрішній світ, що накладає відбиток на всі його судження про речі і процеси дійсності. Нездатність людини вийти за межі своєї суб'єктивності і є причиною даного виду помилок.

3.”Ідоли ринку (площі)” -це забобони суспільних відносин, які є наслідком розмов - випадкового і неправильного вживання слів, промов тощо. Люди в одні і ті ж слова вкладають різний зміст, і це спричиняє пусті і безпідставні суперечки та відволікає від вивчення природи і правильного її розуміння. Цим самим Бекон критикує схоластичне словоблуддя на зразок того: "Чи зможе Бог створити камінь, який не зможе підняти?" - яке, як правило, відбувалося в місцях скупчення людей - на ринках, площах.

4. „Ідоли театру” (теорій) - це різні догми попередніх теорій і філософій, які виникають внаслідок некритичного запозичення їх ідей. Згідно з Беконом, кожна філософська система - це зіграна перед людьми драма чи комедія. Скільки в історії існувало філософських систем, скільки було поставлено драм і комедій з зображенням вигаданих, штучних світів. Але люди ці вистави сприймають як істинні, керуються їх ідеями як основними в своєму житті.

Правила, яких дотримувався Декарт і які він вважає на основі свого досвіду найважливішими, він формулює наступним чином:

1. не приймати ніколи будь-яку річ за істинну, якщо ти її не пізнав як істинну; не включати в свої судження нічого, крім того, що стало як ясне і видиме, що не було ніякої можливості сумніватися в цьому.

2. розділяти кожне із питань, які потрібно вивчити, на стільки частин, скільки необхідно, щоб ці питання були краще вирішені.

3. свої ідеї розкладати в належній послідовності, починаючи з предметів найпростіших і що найлегше пізнаються, просуваючись помалу, як би з сходинки на сходинку, до знання найбільш складних.

4. здійснювати завжди такі повні розрахунки і такі повні огляди, щоб бути впевненим в тому, що ти нічого не проминув.

Таким чином, вся історія світової філософської думки свідчить по те, що основи інформаційно-аналітичної діяльності були закладені саме нею - діяльністю таких геніальних умів як І.Кант, Р.Декарт, Ф.Бекон та ін.

3. Використання загальнонаукових методів пізнання у інформаційно - аналітичній діяльності

Теоретичне обґрунтування пізнавального процесу, комерційної розвідки, інформаційно-аналітичної діяльності базується на використанні таких понять як метод, методика., методологія.

Метод – певний спосіб дослідження, шлях до поставленої мети. Це - сукупність прийомів і операцій теоретичного пізнання і практичного освоєння дійсності, підпорядкованих вирішенню конкретного завдання. Наукові методи ґрунтуються на певних принципах, теоріях і законах..

Методологія наукового пізнання - вчення про систему наукових принципів, форм і способів дослідницької діяльності.

Методика – система певних методів (прийомів, операцій) та правил їх використання, що спрямована на дослідження певних об’єктів та процесів.

Сучасна наука володіє потужним арсеналом різноманітних методів, які призначені для розв'язування різних за своїм характером наукових задач. При проведенні конкретного наукового дослідження використовуються ті методи, які спроможні дати глибоку й всебічну характеристику досліджуваного явища. Вибір їх залежить від мети і задач дослідження, специфіки предмета пізнання та інформацій­ного забезпечення.

Усі методи можна поділити на філософські або загальні (діалектичний, соціологічний, структурно-функціональний, системний, діяльнісний, порівняльний, історичний та ін.), загальнонаукові (емпіричні, теоретичні, емпірично-теоретичні,) та спеціальні (методи емпіричних досліджень конкретних наук).

Загальнонаукові методи дослідження умовно поділяють на три групи:

1. методи емпіричного дослідження (спостереження, експеримент, вимірювання, оцінювання, порівняння, візуально-графічні методи).

2. методи, що використовуються на теоретичному рівні дослідження (індукція, дедукція, системний підхід).

3. методи, що використовуються як на теоретичному, так і на емпіричному рівнях дослідження (формалізація, абстрагування, аналіз і синтез, систематизація, узагальнення, моделювання),

Сутність методів, що використовуються на теоретичному рівні, коротко викладено в табл. 1.3.1.

Методи емпіричного рівня дослідження поділяються на універсальні і специфічні. Одні методи «працюють» на усіх етапах пізнавального процесу, адаптуючись до специфіки об'єкта до­слідження та наявної інформації (формули, таблиці, графіки то­що), інші - на окремих його етапах (експертні оцінки, екстраполяція тощо).

Таблиця 1. Сутність методів теоретичного рівня пізнання

Метод	Сутність методу
Індукція	Умовивід від окремого до загального
Дедукція	Умовивід від загального до окремого
Аналіз	Поділ предмета дослідження на складові з метою всебічного його вивчення
Синтез	Об'єднання раніше виділених частин предмета в єдине ціле
Аргументація	Раціональний спосіб переконання шляхом обґрунтування та оцінювання доводів на захист певної тези
Абстрагування	Відокремлення істотного від неістотного
Формалізація	Відображення об'єкта чи явища в знаковій формі
Моделювання	Заміна реального процесу певною конструкці­єю, яка відтворює основні, найістотніші риси процесу, абстрагуючись від другорядних, неіс­тотних
Системний підхід	Об'єкт дослідження розглядається як система, що об'єднує певну множину взаємодіючих еле­ментів в єдине ціле; взаємозв'язок системи і її складових підпорядковується діалектиці цілого і частинного, загального і окремого
Аналогія	Спосіб пізнання, за яким на основі подібності об'єктів за певними ознаками робиться умовивід щодо подібності їх за іншими ознаками
Інтерпретація	Розкриття змісту явища, тексту чн знакової фо­рми, що сприяє їх розумінню

Спеціальні (методи емпіричних досліджень конкретних наук) мають на меті одержання первинної інформації. До них у комерційній розвідці можна віднести спостереження, експеримент, аналіз документів, статистику.