Етап 7. Побудова моделі, доказ

Знання, на думку І. Канта, є судженнями, тобто поєднанням уяв­лень та понять у свідомості й через свідомість. Судження можуть бути аналітичними та синтетичними. Аналітичні судження, на по­гляд Канта, усі є апріорними. Вони не вимагають звернення до до­свіду, а, отже, не дають насправді нового знання. Що ж до синтети­чних суджень, слід відзначити, що вони можуть бути як емпірични­ми, так і апріорними. Вони завжди дають нове знання.

Вчення Канта про пізнання спирається на його концепцію про створення суджень. Знання завжди виявляють себе у формі судження, в якій думкою фіксується відношення чи зв'язок між поняттями — суб'єктом і предикатом судження. Існують два різновиди такого зв'язку. В одних судженнях предикат не дає нового знання про предмет порівняно із знанням, яке фіксоване у понятті "суб’єкт". Такі судження Кант називає "аналітичними". У других — зв'язок між суб'єктом і предикатом не випливає з розгляду поняття "суб'єкт", а предикат об'єднується із суб'єктом. Такі судження Кант назвав "синтетичними".

У свою чергу синтетичні судження поділяються на два класи: в одному зв'язок предиката і суб'єкта мислиться відповідно до даних досвіду (такі судження називаються "апостеріорними"), у другому зв'язок мислиться як незалежний від досвіду, передуючий досвідові (такі судження називаються "апріорними"). У математиці, філософії, природознавстві апріорні судження займають визначальне місце. Тому Кант ставить три питання: 1) як можливі такі судження в математиці; 2) як вони можливі в теоретичному природознавстві; 3) як вони можливі в "метафізиці". Вирішення цих питань Кант пов'язує з дослідженнями трьох головних пізнавальних властивостей: 1) чуттєвості; 2) розуму; 3) розсуду. Чуттєвість — здатність до "почуттів, "розум — здатність до умовиводів, які доходять до ідеї, розсуд — здатність до понять і суджень.

Вихідним пунктом дослідження для Бекона являється в "достатньому і правильному описі природи і експериментів. Для цього він склав 3 таблиці. Перша із них - таблиця позитивних інстанцій. Бекон назвав її таблицею сутності і наявності. Таблиця дає відносно повний огляд основних проявів дослід жувальних властивостей.

Друга таблиця в певному змісті протилежна першій. Це таблиця негативних інстанцій, яку Бекон визначає як таблицю відхилення і відсутності наявності. Таблиця сконструйована таким чином, що кожному визначеному достовірному випадку відповідає (по крайній мірі один) випадок негативний.

Третя із основних таблиць - таблиця степенів, або порівнянь. Методична цінність цієї таблиці в найбільшій степені залежить від рівня чуттєвого пізнання і експериментальних методів, тому тут міститься найбільше число неточностей.

Порівняння даних в цих трьох таблицях, згідно Бекону, може привести до певних знань, зокрема описаним випадком можуть підтверджуватись або не підтверджуватись гіпотези, що стосуються цієї властивості. Бекон свій метод ілюстрував на вивченні У властивості тепла. Ця ілюстрація показала і недоліки цього метода.

Основним робочим методом своєї логіки Бекон рахує індукцію. Характеризує він її так: "Під індукцією я розумію форму доведення, яка придивляється до почуттів, хотіла б пізнати істинний характер І речей, прямує до дій і майже з ними зливається". Він відкидає ту індукцію, яка як він говорить, здійснюється простим переліченням. Бекон зрозумів, що не дивлячись на швидкий розвиток природничого знання, науковий прогрес не задовольняє потреби практики. Наука повинна заволодіти своїм предметом новим способом, і для цього вона потребує нового поняттєвого апарату, що адекватно відображає реальність.

Розроблений Беконом індуктивний метод, що лежить в основі науки, повинний, на його думку, досліджувати внутрішні, властиві матерії форми, що є матеріальною сутністю приналежному предметові властивості - визначеного виду руху. Щоб виділити форму властивості, треба відокремити від предмета все випадкове. Це виключення випадкового, звичайно, - уявний процес, абстракція.