Системний аналіз

Одним з важливих методів добування нової інформації в процесі проведення цілеспрямованої інформаційно-аналітичної діяльності, створення прогнозів різного ступеню узагальнення, формування, постає завдання - здійснення пошуку внутрішніх мотивів і законів, що визначають перспективи саморозвитку таких складних феноменів як економіка, внутрішня і зовнішня політика, військова справа тощо, виступає системний аналіз. Він базується на положеннях діалектики як всезагального методу пізнання і виступає як своєрідна ланка, що забезпечує зв’язок і взаємодію між діалектичним методом і іншими загальнонауковими і спеціальними методами пізнання.

Сама можливість системного підходу до пізнання конкретних об’єктів обумовлена всезагальним зв’язком явищ, діалектикою форми і змісту, частини і цілого, системи і елементів. Системний метод немов би трансформує стосовно до конкретних умов діалектичну вимогу всебічного розгляду явищ з врахуванням того, що кожне з них являє єдине спільне, яке складається з взаємозв’язаних частин, що взаємодіють з іншими явищами, з усією об’єктивною реальністю.

Сутність системного аналізу розкривається перш за все в певному розумінні самого об’єкту дослідження, а саме:

1. будь-який об’єкт можна розглядати як цілісну систему і разом з тим підсистему іншої, ще більш ширшої системи;

2. будь-яка система складається з елементів; їх властивості взаємно обумовлені, але система має і свої особливі, загальносистемні властивості;

3. між елементами існують різноманітні зв’язки; особливе значення мають так звані системостворюючі зв’язки;

4. сукупність усіх зв’язків утворює структуру, організацію системи з відносинами субординації і координації її частин;

5. кожний елемент системи і вся вона цілком певним чином діють, здійснюють певні конкретні функції;

6. кожний елемент системи і вся вона здатні до розвитку і здійснюють саморозвиток або створююються й удосконалюються людиною.

Існує багато підходів до визначення змісту і спрямованості системного аналізу. Але можна погодитися з найбільш поширеною концепцією про те, що системний аналіз являє собою сукупність методологічних засобів, які використовуються для підготовки і обгрунтування рішень з складних питань політичного, воєнного, соціального, економічного, наукового і технічного характеру. В процесі застосування він спирається на системний підхід, на ряд математичних дисциплін і сучаних методів управління. Основною процедурою системного аналізу є побудова узагальненої моделі, яка відображає взаємозв’язки реальної ситуації. Технічна основа системного аналізу - обчислювальні машини й інформаційні системи.

Об’єкти, з якими має справу аналітик, дослідник, являють, як правило, складні системи, які знаходяться в різноманітних відносинах і ншими об’єктами, з оточенням. Це системи озброєнь, системи типу “людина-техніка”, системи військових структур, системи управління державою, різними галузями промисловості, систему управління військами, технікою тощо. Принципи системного аналізу дозволяють усвідомлено і цілеспрямовано їх вивчати з метою або їх розвитку і удосконалення, або при конкретних умовах, пов’язаних з загрозою державній безпеці, виконанню воєнних планів та завдань руйнації і припиненню існування.

Системний аналіз передбачає не тільки своєрідний погляд на об’єкт дослідження. Він висуває певні вимоги і до процесу дослідження, вивчення процесів, характерних для системи, хаарктеризує її логіку, послідовність дії.

Головна ідея системного аналізу полягає в наступному: неможливо ні правильно зрозуміти, ні правильно спроектувати, ні ефективно паралізувати роботу системи, якщо не врахувати її місця і ролі в більш ширшій системі, якщо не розглянути її одночасно з різних точок зору. Так, наприклад, неможливо оцінити ефективність воєнно-політичної структури держави, не розглядаючи систему комплектування збройних сил, підготовки офіцерських кадрів, можливості ВТК, наукових, технічних, фінансових й інших можливостей держави.

Для всебічного аналізу вказаних факторів необхідний системний аналіз, який включає в себе наступні дії:

1. постановку проблеми, визначення завдань; при цьому обов’язково визначається призначення системи, мета, досягнення якої вона повинна забезпечити, її місце і роль в інших системах;

2. побудову ряду ідеальних і предметних моделей, в яких відображаються можливі варіанти систем, їх вузли, елементи, зв’язки з іншими системами, фактори, що впливають на них;

3. теоретичний аналіз і практичне випробування моделей, в ході яких варіанти порівнюються один з одним за заданим критерієм з врахуванням витрат на проведення роботи;

4. синтез, узагальнення одержаних результатів, формування цілісної теорії системи, що аналізується, або опрацювання рекомендацій про створення найбільш ефективного її варіанту.

Слід додати, що системний аналіз висуває певні вимоги до засобів дослідження. Його завдання, як правило, виходять за межі можливостей однієї, наприклад, воєнної науки. Для їх рішення необхідний комплексний підхід, об’єднання зусиль воєнної науки з можливостями інших наук. В таких умовах не один будь-який універсальний прийом, а вся сущність філософських, загальнонаукових і спеціально-наукових методів повинна стати знаряддям системного аналізу.

Умови, в яких працюють фахівці, визначаються обмеженістю часу на підготовку та укладання аналітичних документів. Отже, аналітику потрібно отримати найкращу відповідь при певних обмеженнях часу і вхідних даних. Американські експерти так оцінюють роботу аналітиків: "Робота аналітика - це: діяти без свідків; робити пропозиції; враховувати думку інших; оцінювати альтернативні сценарії; прогнозувати напрямки і результати; відповідати політикам; оцінювати зацікавленість власної сторони (тобто державні інтереси), бути об'єктивним (давати свій аналіз без політичної забарвленості).