Аналіз і синтез

1. збір та пошук інформації (головний, найважчий і визначальний);

2. облік, попереднє вивчення, інформаційно-аналітична обробка, формулювання висновків,

3. підготовка інформаційних (інформаційно-аналітичних) документів.

Як робота з добування потрібної інформації, так і робота з її обробки завжди припускає використання методів аналізу і синтезу.

Щоб спрогнозувати розвиток подій Р.Зорге користувався багаточисельними джерелами. «Сьогодні викликає здивування та точність, з якою развідгрупа «Рамзай» склала повну картину темпів розвитку, об'єму, розміщення і виробничих потужностей японської військової промисловості. Коли японські поліцейські в жовтні 1941 року увірвалися в квартиру Зорге і конфіскували всі зібрані їм за вісім років робочі матеріали - їх було так багато, що японцям довелося вивозити їх в декілька прийомів, - серед них виявилися і картотека, зміст якої міг викликати заздрість у деякого інституту дослідження економіки. Сотні дрібно списаних карток були головним результатом виконаної ним колосально дослідницької роботи. Джерелами більшості даних послужили довідники, звіти фірм і акціонерних товариств, статистичні щорічники, дослідницькі записки, японська і зарубіжна преса».

Узагальнюючи отримані матеріали Р.Зорге доповідав радянському уряду якісну і дуже важливу інформацію: «Туманним ранком 29 липня 1938 року частини японської Квантунської армії після проведення розвідки боєм вторгнулися на територію СРСР і захопили дві важливі висоти. В запеклих боях з обох боків брали участь піхотні і артилерійські війська, танки, винищувальна і бомбардувальна авіація. Війська японських агресорів зустріли наполегливий опір радянських частин, що посилювався з кожним днем. Тим часом доктор Зорге сповістив Центр про те, що оборонна потужність Червоної Армії приголомшила японський уряд, що будував плани на основі невірних аналізів свого генералітету і що воно вважає стратегічно за неможливе для Японії припуститися переростання прикордонного конфлікту, що розширяється, у війну проти СРСР. Згодом це підтвердили історики. Проте, виходячи з інформації, отриманої від Одзакі, який тепер став урядовим радником, і від Міяги, який... робив все, щоб отримати максимум відомостей про передислокацію військ, Зорге міг завірити московський центр, що ні уряд, ні японська армія більш не мають наміру розширювати конфлікт до початку війни» (16, с.159).

Наскільки важливі загальнонаукові методи для розвідувальної діяльності вказує перший керівник ЦРУ США Аллен Даллес у своїй книзі «Мистецтво розвідки»: «Відкрита інформація - зерно для розвідувального млина. Інформація поступає удосталь, але потрібно немало досвідчених працівників, щоб проаналізувати її, тобто, перевернувши тонни руди, знайти крупицю золота. Так, восени 1961 року ми за декілька годин були попереджені про намір СРСР відновити атомні випробування. Відомо про це стало з туманно сформульованого повідомлення, переданого московським радіо для публікації в провінційній радянській газеті. Молода співробітниця на віддаленому посту радіоконтролю піймала це повідомлення, правильно його оцінила і негайно передала до Вашингтона. Завдяки пильності і розумінню своїх задач вона зуміла виділити з потоків убивчої багатослівності, які їй доводитися щодня прослуховувати, дійсно важливе повідомлення» (6, с.84).

Особливу увагу привертають до себе мемуари П.Судоплатова, оскільки вони є дуже послідовним та цікавим твором. Ось декілька досить цікавих та характерних епізодів: «.. В 1938 році Центр був дуже роздратований утечею нашого резидента в Іспанії Орлова. Незабаром ми взнали, що він утік, боячись арешту. Однак Ейтикон (новий резидент в Іспанії) запропонував, не дивлячись на зраду Орлова, продовжувати контакти з членами кембріджської групи, оскільки Орлов, проживаючи в США не міг видати своїх зв`язків із цими людьми без ризику потрапити під судове переслідування. В 1934-1935 роках Орлов жив в Англії по фальшивому американському паспорту, тому якби американська контррозвідка перевірила кембріджську групу, то Орлов міг би не отримати американського громадянства й був би депортований із США. Більш того, відкрилися б небажані для нього факти: терористичні операції під його керівництвом та з його участю проти троцькістів і агентів НКВС...» (22, с. 61-62).

З цього епізоду добре видно, що проведений розвідником усебічний та глибокий аналіз дозволив зберегти важливий канал інформації.

В своїй книзі П.Судоплатов також вказує на те, що невірне використання наукових методів аналізу (або взагалі їх не використання) в інформаційно-аналітичній діяльності може мати катастрофічні наслідки. «...Позиція Сталіна, який спокійно очікував вторгнення замість того щоб вчасно підняти війська по тривозі, часто називається однією з причин тих поразок та важких втрат, яких зазнала Червона Армія в 1941 році. Узагалі кажучи, я згоден, що керівництво країни не змогло правильно оцінити інформацію, отриману з розвідувальних каналів...» (22, с. 175).

«Розвідка НКВС повідомляла про загрозу війни з листопада 1940 року. До цього часу Журавльов та Зоя Рибкіна завели літерну справу під оперативною назвою «Затея», де збирались найбільш важливі повідомлення про німецьку воєнну загрозу. В цій папці знаходились досить тривожні документи, які турбували радянське керівництво, оскільки вони ставили під сумнів щирість пропозицій щодо розподілу світу між Німеччиною, Радянським Союзом, Італією і Японією, зроблених Гітлером Молотову в листопаді 1940 року в Берліні.

Хоча отримані розвіддані викривали наміри Гітлера напасти на Радянський Союз, однак багато повідомлень суперечили одне одному. В них були відсутніми оцінки німецького військового потенціалу: танкових з`єднань і авіації, розташованих на наших кордонах та здатних прорвати лінію оборони частин Червоної Армії. Ніхто в службі держбезпеки серйозно не вивчав реальне співвідношення сил на радянсько-германському кордоні. Саме тому сила гітлерівського удару багато в чому була несподіваною для наших воєначальників, включаючи маршала Жукова, який був у той час начальником Генштабу. У своїх мемуарах він визнає, що не уявляв собі противника, здатного на такого роду широкомасштабні наступальні операції, із танковими з`єднаннями, діючими одночасно в декількох напрямках.

В розвідданих була упущена якісна оцінка німецької тактики «бліцкригу». З німецьких воєнно-стратегічних ігор ми знали, що довготривала війна потребує додаткових економічних ресурсів, і вважали, що якщо війна все ж почнеться, то німці перш за все спробують захопити Україну і багаті сировинними ресурсами райони для поповнення продовольчих запасів. Це була велика помилка: військова розвідка і НКВС не змогли правильно інформувати Генштаб про те, що цілями німецької армії в Польщі й Франції було не захоплення земель, а злам та знищення бойової могутності противника (22, с. 175-176).

З вищенаведеного епізоду добре видно, що якби була проведена глибока та систематична аналітична робота, якби був використаний метод синтезу і з окремих даних була складена загальна картина, то політичне й воєнне керівництво Радянського Союзу змогли б уникнути катастрофічних помилок початкового етапу війни. П.Судоплатов дає деякі пояснення щодо прорахунків в інформаційній діяльності радянської розвідки.

«...Великим недоліком нашої розвідувальної роботи була слабка постановка аналізу інформації, яка надходила агентурним шляхом. Переконливим доказом такого висновку може служити те, що тільки в ході війни і в Розвідупрі, і в НКВС були створені в системі розвідуправлінь відділи з постійної оцінки та обробки розвідувальної інформації, яка надходила від закордонних джерел....» (22, с. 197).

Цікавою була аналітична робота, яку проводила радянська розвідка в процесі створення радянської атомної зброї. Роль розвідки була визначною в цьому процесі, а проведення грамотного аналізу займало вирішальне місце, оскільки відомості, дані надходили із широкого кола джерел і всім їм необхідно було дати вірну оцінку.

«... начальник відділення науково-технічної розвідки НКВС Квасников направив орієнтировку резидентам у Скандинавії, Німеччині, Англії і США, зобов`язавши їх збирати всю інформацію щодо розробки «зверхзброї» - уранової бомби...».

«... Хейфець (резидент у Сан-Франциско) і наш оперативний працівник Семенов повідомляли, що американські урядовці мають намір залучити видатних вчених, в тому числі лауреатів Нобелевської премії, до розробок особливо таємної проблеми, й на ці цілі уряд виділяє двадцять процентів від загальної суми витрат на воєнно-технічні дослідження... Рішення американців виділити такі значні суми на атомний проект в цей небезпечний для союзників період війни впевнило нас у тому, що він має життєво важливе значення й може бути фактично виконаний...» (22 с. 280-281).

Саме комплексний підхід до розвідувальної інформації, що поступає, глибокий аналіз самих незначних деталей дозволяли розвідці якісно та ефективно відпрацьовувати інформаційно-аналітичні документи: «...У березні 1945 року ми направили на ім`я Берії узагальнену доповідь щодо успішного розвитку робіт в США з створення атомної бомби. В цій доповіді детально описувались американські центри, зокрема, лабораторія в Лос-Аламосі, заводи в Ок-Ріджі, давалась ретельна характеристика діяльності американської фірми «Келекс», дочірньої компанії «Келлок» у Нью-Йорці, відмічались роботи щодо атомної бомби, які проводились найбільшими фірмами США «Джоунс контрактик». «Дюпон», «Юніон карбайт», «Кемікс компані» та іншими.

В доповіді вказувалось, що американський уряд витратив 2 мільярди доларів на розробку й виробництво атомної зброї, і що в загальній кількості в проекті зайнято більше ста тридцяти тисяч чоловік.

Крім того, агентура повідомляла про суворо обмежене коло осіб, яким було відомо призначення виконуваних робіт; про допуск до таких відомостей державних чиновників тільки з особистого дозволу президента США; про створення в рамках проекту власної контррозвідки, поліції та інших служб; про вилучення з бібліотеки США всіх раніше відкритих публікацій щодо досліджень в області атомної енергії; про заміну дійсних прізвищ вчених та спеціалістів, що мали безпосереднє відношення до робіт в таких атомних центрах, як Лос-Аламос, Ок-Рідж, Хенфорд, псевдонімами; про фізичну охорону відповідальних осіб, а також про інші подібні заходи.

У квітні 1945 року Курчатов отримав від нас дуже цінний матеріал щодо характеристик ядерного вибухового пристрою, методу активації атомної бомби й електромагнітному методу розділення ізотопів урану. Цей матеріал був настільки важливим, що вже на наступний день органи розвідки отримали його оцінку.

Курчатов направив Сталіну доповідь, побудовану на основі розвідданих, щодо перспектив використання атомної енергії й необхідності проведення широких заходів з створення атомної бомби...» (22, с. 316-317).

Цікавим є використання Британською розвідкою методу синтезу при роботі з викритими німецькими шпигунами. «...Відправлених до Лондона шпигунів з пристрастю допитували, їх свідчення записували на плівку, а потім її аналізували спеціалісти ї порівнювали з відомостями, отриманими з інших джерел. В решті решт, складалась узагальнююча доповідь, яка надходила на робочий стіл міністра оборони. Блант швидко завоював репутацію природженого аналітика: інтуїція, чутливість художника разом з точністю математика зробили його дуже цінним спеціалістом...» (28, с.130).

Добре зарекомендували себе методи синтезу й індукції в наступному випадку. «...Айлік (дружина Філбі) мала доступ до архівів, і Філбі, скориставшись цим, читав справи, заведені на англійських агентів, які діяли в різних куточках світу. Складаючи на них списки, він присилав їх на Лубянку. Відомості ці були для нас надзвичайно важливими, тому Філбі цінували та поважали в нашому закладі.

Я повинен відмітити, що в списках, які надсилав Філбі, імен як таких не було. Кожний агент визначався по п`яти шифрам, які приховували назву країни, де він працював, і по його особистому номеру. Здогадатись відразу, хто були ці люди не було можливим. Повільно й наполегливо розшифровували ми їхні імена. Допомагали нам й деякі додаткові дані, отримані паралельно з п`ятьма шифрами або знаками. Вказування посади, яку займає агент, назви міст та місць, які вони відвідували, біографічні дані - все це давало можливість нашим експертам точно ідентифікувати їх імена...” (28, с. 78-79).