Філософська концепція людини

Філософська концепція людини – це поняття суспільної істоти.

Ф.Енгельс писав: „Сутність людини не є абстракт, властивий окремому індивіду. В своїй дійсності вона є сукупністю всіх суспільних відносин”.

Людина так чи інакше вивчається всіма суспільними науками, але зрозуміти людину в цілому і на відміну від мистецтва в раціональному плані може тільки філософія.

Риси і характеристики людини формуються внаслідок включення людини в систему суспільних відносин, в процес трудової діяльності по мірі її участі в освоєнні та відтворенні суспільної культури.

Саме в цьому процесі людина історично відтворила себе як таку, якою вона є, і постійно відтворює себе, виховується як людина.

Історичний критерій, що дозволяє відрізняти людину, – це виробництво знарядь праці з допомогою знарядь праці.

За словами К.Маркса, „вся історія – це безперервна зміна людської природи”.

Незмінної природи людини не існує. Але її зміна здійснюється не сама по собі, а в діяльності самої ж людини.

Ф.Енгельс писав: „... Людина... ось хто робить все. Історія – це не що інше, як діяльність людини.”

Соціальна людина – творець історії, творець свого предметного світу культури і в цьому розумінні – самої себе.

Багатство культури окремої людини завжди дорівнює багатству її зв’язків з іншими людьми та існує в цих зв’язках.

Саме тому людина цілком соціальна.

Як володар творчих здібностей, що склалися історично, як той, хто несе індивідуальну відповідальність за всі наслідки своїх вчинків, оцінок і за прийняття певних норм громадського життя, людина є особистість.

Особистість – це людина зі своїми соціально обумовленими та індивідуально вираженими якостями: інтелектуальними, емоційними, волевими.

З розумінням сутності людини як сукупності суспільних відносин витікає, що якості та властивості, які належать особистості, не можуть бути притаманними їй від народження, а визначаються історично даним устроєм суспільства, соціальним середовищем.