Хронологія подій

Дата	Подія
1946–1948 рр.	Прийнято чотири постанови ЦК ВКП(б) про спрямування розвитку літератури і мистецтва, в яких виявилися авторитарність думок і оцінок, грубе й некомпетентне втручання у творчу діяльність, заперечення елементарних художніх свобод, зневажливе ставлення до творчої інтеліґенції
Липень 1946 р.	ЦК ВКП(б) звинуватив українських комуністів у неправильному доборі кадрів та недостатній політико-ідеологічній підготовці представників науки, літератури і мистецтва, де «має місце ворожа буржуазно-націоналістична ідеологія» та «українські націоналістичні концепції»
1946 р.	Постанови ЦК КП(б)У: «Про перекручення і помилки у висвітленні історії української літератури» (серпень 1946 р.), «Про журнал сатири і гумору «Перець» (вересень 1946 р.), «Про журнал «Вітчизна» (вересень 1946 р.), «Про репертуар драматичних і оперних театрів УРСР і заходи до його поліпшення». Зазнавали критики твори мистецтва, авторів звинувачували у «буржуазному націоналізмі», ставились вимоги «викривати ворогів народу». Була піддана критиці праця «Нарис історії української літератури», бо, на думку партійних керівників, мала суттєві «недоліки», оскільки в книзі «не показана боротьба партії більшовиків проти ворогів народу — троцькістів, бухаринців, а також протии українських націоналістів — шумськістів, хвильовістів, скрипниківців, які намагалися використати літературу як один із засобів відриву українського народу від великого російського народу і перетворення радянської України на колонію німецького імперіалізму» Редакція журналу «Вітчизна», зокрема головний редактор Ю. Яновський і його заступник Є.Кирилюк, були звинувачені в тому, що «систематично надавали свої сторінки для пропаганди буржуазно-націоналістичної ідеології». Журнал «Перець» був звинучений у відсутності «гострої сатири на зовнішніх і внутрішніх ворогів нашої Батьківщини»
28 серпня 1946 р.	Виступ М. Хрущова на засіданні Верховної Ради УРСР, де він заявив: «Пережитки капіталізму у свідомості живучіші в галузі національного питання, ніж у будь-якій іншій галузі, бо вони мають можливість добре маскуватися в національному костюмі. Тому треба посилити роботу в справі викриття буржуазно-націоналістичної ідеології»
1946 р.	Виступ секретаря ЦК КП(б)У з ідеології К. Литвина на зборах письменників Києва, у якому він піддав гострій критиці Л. Смілянського, О. Кундзіча, Т. Масенка та інших, у творах яких мали місце прояви «національної обмеженості», «рецидиви буржуазного українського націоналізму»
1947 р.	Особливої жорсткості набуває полювання на реальних й удаваних українських націоналістів під час перебування в Україні Кагановича. На пленумі Спілки письменників України, партійних зборах, у пресі постійно критикують за націоналізм М. Рильського, А. Малишка, В. Сосюру, Ю. Яновського, І. Сенченка, П. Панча та інших. Тоді ж подібній критиці «за націоналізм» було піддано перший том «Історії України» за редакцією М. Н. Петровського «за грубі політичні помилки і перекручення буржуазно-націоналістичного характеру»
1948 р.	В Україні розгортається кампанія боротьби протии «низькопоклонства» перед Заходом, а згодом і «космополітизму» єврейських письменників, художників, зокрема О. Борщаківського, І. Стебуна, Є. Адельгейма, А. Кацнельсона та ін. У широкомасштабній дискусії з питань філософії, мовознавства, політекономії не допускалося інакомислення в суспільних науках, дедалі більше утверджувалися догматизм і диктат
Серпень 1948 р.	На сесії ВАСГН ІЛ була завершена кампанія розгрому «реакційності теорії менделізму-морганізму». Жертвами «лисенківщини» стали відомі вчені-генетики М. М. Гришко, Є. М. Гершензон, І. М. Поляков, Л. М. Делоне та інші
1951 р.	Вершиною ідеологічного наступу стала необґрунтована і різка критика патріотичного вірша В. Сосюри «Любіть Україну». Цей вірш був визнаний «ідейно порочним твором», а автора примусили опублікувати принизливе каяття. М. Рильському знову нагадали про «серйозні ідеологічні помилки», розкритикували оперу К. Данькевича «Богдан Хмельницький», відзначили «серйозні хиби й помилки в ідейно-виховній роботі» Водночас здійснювалась кампанія «боротьби проти безрідного космополітизму». Космополітом оголошували будь-яку юдину, яка цікавилася західними музикою, літературою, живописом. Досягнення світової культури були відгороджені від радянських людей нездоланною стіною. Цілеспрямовано знищувались і фізично, і морально, відомі діячі культури. Таким чином, ідеологічна, соціально-культурна ситуація в Україні середини 40-х — на початку 50-х років негативно позначилася на розвиткові літератури і мистецтва, багато діячів були позбавлені можливості творчо працювати.

«К о с м о п о л і т и з м» (від давньогрецької — космополіт, громадянин світу) — ідеологія світового громадянства, яка надає пріоритетного значення загальнолюдським цінностям і другорядне — національним проблемам.