ТЕМА № 1. Криміналістичні проблеми вивчення та протидії злочинної діяльності

З навчальної дисципліни: Актуальні проблеми криміналістики

Категорія слухачів: студенти 5 курсу

Навчальна мета: поглиблення базових знань про можливості вивчення злочинної діяльності.

Виховна мета: поважне ставлення до закону і прав людини

Розвивальна мета: формувати у студентів глибокі теоретичні та практичні знання щодо використання їх у професійній діяльності.

Навчальний час: 2 години.

Навчальне обладнання, ТЗН: мультимедійне обладнання, ноутбук

Наочні засоби: диск, флешка

Міжпредметні та міждисциплінарні зв’язки: Кримінальне право України, Кримінальний процес, Криміналістика, Кримінологія

План лекції (навчальні питання):

1. Характеристика сучасної злочинності.

2. Загальна характеристика методів вивчення злочинної діяльності.

3. Протидія як елемент злочинної діяльності.

4. Співвідношення слідчої та злочинної діяльності.

Література:

1. Бахин В. П. Преступная деятельность, как объект криминалистического изучения: Лекция / В. П. Бахин, Н. С. Карпов. - К.: Б.И., 1999. – 21 с.

2. Белкин Р. С. Противодействие расследованию и пути его преодоления // Криминалистика / Под ред. А. Ф. Волынского. - М., 1999. - С. 240 - 241.

3. Карпов Н. С. Злочинна діяльність: Наукове видання / Н. С. Карпов, С. В. Євдокіменко. - Київ, 2001. – 59 с.

4. Карпов Н. С. Криміналістичні засади вивчення злочинної діяльності: монографія / Карпов Н. С. – К.: Київ. нац. ун-т внутр. справ, 2007. – 522 с.

5. Карпов Н. С. Некоторые аспекты изучения практики борьбы с преступностью (данные исследований за 1980-2002 г) / Карпов Н. С. – К., 2002. – 458 с.

6. Карпов Н. С. Злочинна діяльність: Монографія / Карпов Н. С. - Київ, 2004. - 307 с.

7. Користін О. Є. Визначення шкоди (збитків) завданої злочинами, які вчиняються у сфері інтелектуальної власності: Метод. рек. / Користін О. Є., Герасименко Л. В., Тома Р. П. – К.: КНУВС, 2008. – 40 с.

8. Кримінально-процесуальні та криміналістичні прийоми і засоби протидії злочинній діяльності / С. В. Євдокіменко, Я. В. Кузьмічов, В. В. Семенов, С. В. Хільченко: Монографія. – К.: Вид. ПАЛИВОДА А. В., 2006. – 352 с.

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЇ:

Сучасна злочинність характеризується масштабністю, професійністю, організованістю, транс національністю, технічним озброєнням на найвищому рівні, що вимагає неординарності способів державного протистояння цьому суспільному феномену.

Особливу небезпечність становить міжнаціональна злочинність, яка використовує всі досягнення і можливості науково-технічного прогресу для розширення свого злочинного бізнесу. Це вимагає від держав і урядів об’єднання своїх зусиль у боротьбі зі злочинністю. Першим видом злочинів, проти якого нації об’єдналися, було фальшивомонетництво. Це знайшло відображення у Женевській угоді від 20 квітня 1929 р.

Сьогодні діє нове покоління злочинців, серед яких насамперед слід зазначити високоталановитих фахівців комп’ютерної справи, про принципові можливості яких, зокрема, свідчать випадки проникнення хакерів у цілком таємні бази даних Пентагона, НАСА, НАТО та інших структур.

Злочинна діяльність стала органічним складником нашої економіки, злочинність перетворилася на бізнес. «Основною соціальною базою організованої злочинності в США, – зазначає В. В. Лунєєв, – є наявність суспільних потреб у заборонених товарах і послугах» і «допоки існують ці потреби, доти буде процвітати й організована злочинність».

За останні 40 років злочинність у світі зросла в середньому у 3–4 рази. За даними оглядів ООН злочинність у світі в середньому зростає до 5% на рік при зростанні населення в 1 – 1,2%.

Головне у сучасній злочинності це не кількісні її зміни, а якісні перетворення, що виявляються у появі нових видів злочинів, зухвалості і жорстокості дій злочинців, проникненні злочинності в усі структури суспільства і держави, рівні її організованості і міжнародного «співробітництва», тобто концентроване виявлення того, що загрожує вільному і незалежному існуванню держави.

Показовою рисою професійної злочинності є її омолодження, так за даними російських дослідників середній вік «злодіїв у законі» сьогодні не перевищує 35 років.

Вищою формою професіоналізму сучасної злочинності виступає організована злочинність, суттю якої є пристосованість до виживання і забезпечення найрезультативнішої діяльності. Вона є настільки ж старою, як цивілізація: піратські флотилії і розбійницькі банди зустрічаються вже з найперших сторінок історії. Однак сучасна організована злочинність, що виникла приблизно століття тому, принципово відрізняється від злочинних організацій доіндустріального суспільства. Виникнення організованої злочинності сучасного типу – це якісно новий етап розвитку злочинного світу.

Під організованою злочинною діяльністю в Україні слід розглядати заздалегідь заплановану діяльність зі створення організованих злочинних структур, підготовки і вчинення злочинів, забезпечення їх функціонування та захисту, протидії діяльності правоохоронних органів, участі в офіційній і тіньовій економіці, легалізації (відмиванню) доходів, отриманих незаконним шляхом.

Значне розширення аспектів злочинної діяльності, що підлягають дослідженню, вимагає уточнення методів і джерел вивчення, що відповідають сучасним завданням і умовам боротьби з нею. Звичайно, в силі залишаються всі джерела і методи, що використовуються для вивчення слідчої практики в аспектах дій щодо вчинення злочинів і приховання їх слідів, а також прийомів роботи з виявлення цих слідів з метою вирішення завдань кримінального провадження.

Головним методом у криміналістичному дослідженні є вибірковий, при застосуванні якого забезпечується однорідність вибірки за обраною для дослідження ознакою. Методи вивчення матеріалів кримінальної справи відрізняються від методів дослідження офіційних документів, оскільки матеріали кримінальної справи – специфічні документи, які містять інформацію не лише про злочин і злочинця, а і про діяльність правоохоронних і правозастосовних органів.

Протидія розслідуванню у прагненні уникнути відповідальності за вчинене завжди супроводжувала вчинення злочинів. За період існування злочинності вона розвилася від елементарних кроків (здійснити злодіяння, коли ніхто не бачить, замаскувати свою зовнішність тощо) до системи витонченої і відкритої протидії діяльності державних органів по боротьбі зі злочинністю. Сучасна протидія розслідуванню змінилася не лише якісно (нові форми, засоби і методи її здійснення), а й масштабно, особливо в межах діяльності організованої злочинності.

Одним із варіантів протидії правосуддю у теперішній час є лобіювання кримінальних законів, які вже прийняті або ж щодо тих, які готуються. Протидію розслідуванню злочинів необхідно розмежовувати на «зовнішню» (діяльність осіб, які не пов’язані з розслідуванням події та особою, що здійснює розслідування) і «внутрішню» (протидія, що здійснюється особами, які причетні у будь-якій формі до розслідування).

При вчиненні навмисних запланованих злочинів злочинці прагнуть виключити чи максимально мінімізувати небезпечні для них наслідки. Для цього вони маскують характер своїх дій чи самі дії, намагаються ввести слідство в оману, фальсифікують слідову картину місця події тощо. Наприклад, кілер на місці вбивства збирає відстріляні гільзи і підкидає від іншої зброї.

Тактику дій злочинців важливо вивчати через те, що сьогодні збагачуючись завдяки досвіду, створюється її теорія. Останнім часом з’явилися роботи з рекомендаціями про те, як поводитися під час слідства, щоб слідчий не досяг запланованого результату.

Вивчення тактики злочинців сприятиме розробці сучасних рекомендацій для слідчих та працівників оперативних підрозділів з метою її подолання та вирішення завдань судочинства.