Капіталом та його кругообіг

Оборотний капітал знаходиться у постійному русі, послідовно проходячи всі стадії кругообігу.

Його запас на кожній стадії повинен бути таким, щоб забезпечити неперервну роботу підприємства.

Загальний обсяг авансових вкладень в оборотний капітал залежить від таких факторів: обсягу виробництва сільськогосподарської продукції і продукції переробки; умов матеріально – технічного постачання; умов реалізації і розрахунків; собівартості власних і вартості покупних матеріальних цінностей, що виробничо споживаються в процесі виробництва; виробничого напрямку підприємства і рівня розвитку головної галузі.

Забезпеченість підприємств оборотним капіталом визначається за такими показниками:

- фондооснащеність виробництва, що визначається діленням середньорічної вартості оборотного капіталу на площу сільськогосподарських угідь;

- ступінь забезпеченості підприємства оборотним капіталом, що розраховується як частка від ділення його фактичної наявності на кінець року на сукупний норматив цих засобів.

- вартісне співвідношення між оборотними й основними фондами, яке визначається діленням середньорічної вартості оборотних фондів на середньорічну вартість основних виробничих фондів.

Цінність цих показників для аналізу стану економіки підприємства й оцінки рівня забезпеченості його ресурсами повною мірою виявляється лише в умовах відносно стабільних цін на сільськогосподарську і промислову продукцію, що можливе за відсутності інфляції або помірних її темпів (до 5% на рік).

За високих темпів інфляції забезпеченість підприємств, насамперед, оборотними коштами доцільно визначати й оцінювати за натуральними показниками в розрізі найважливіших складових цього ресурсу (поголів'я тварин, кормів, насіння, пального).

Потреба в оборотному капіталі необхідна для забезпечення ефективного і безупинного функціонування виробництва, істотно залежить від часу знаходження авансових коштів на кожній стадії кругообігу, що відбувається в такій послідовності:

ГК - грошові кошти;

ВЗ - виробничі запаси;

НВ - незавершене виробництво;

ГП - готовий продукт;

РК - розрахункові кошти.

Особливістю руху авансових оборотних засобів є те, що не всі вони здійснюють повний кругообіг, оскільки певна частина готової продукції не реалізується, а спрямовується на відновлення і поповнення виробничих запасів з метою подальшого його використання в наступному циклі виробництва (наприклад, корми, насіння). Тобто утворюється мале коло кругообігу за схемою:

Час повного кругообігу авансових елементів оборотного капіталу залежить від часу їх знаходження на кожній стадії. Тому стає очевидним, що загальна швидкість руху авансових засобів є прямо пропорційною швидкості руху на окремих стадіях. Іншими словами, чим менше часу ці засоби знаходяться на кожній із стадій їх послідовного руху, тим менше часу необхідно для повного кругообігу оборотного капіталу, і навпаки. Затримка авансованих оборотних засобів на певній стадії неминуче призводить до уповільнення кругообігу, порушує послідовність просування коштів і, як наслідок, погіршуються умови відтворення, що негативно позначається на кінцевих результатах виробництва.

На швидкість кругообігу оборотного капіталу впливає низка факторів:

1. Технологія виробництва.

2. Організація виробництва (строки посіву, збирання, підготовка до реалізації).

3. Організаційний фактор, пов’язаний з реалізацією продукції і системою розрахунків.

Платіжна криза, яка набула особливо великого розмаху в Україні в 1994 році, значно сповільнила рух коштів на розрахунковій стадії. Через це аграрні підприємства не одержали належних їм коштів за реалізовану продукцію, що позбавляло їх можливості своєчасно придбати необхідні ресурси (добрива, паливо, мастила, отрутохімікати тощо) для ефективного ведення виробництва, що належать їм. Безумовно це негативно позначилося на результатах їх господарювання.

Особливістю кругообігу оборотного капіталу в аграрних підприємствах є те, що він фінансується на тривалий час, нерідко на рік і більш. Це, насамперед, зумовлено технологією виробництва сільськогосподарської продукції, специфіка якої і визначає найбільше закріплення оборотних засобів на стадії виробництва. Але оскільки нова вартість створюється саме на цій стадії, то такий порядок є необхідним для забезпечення ефективної роботи аграрних підприємств у цілому.

Через сезонність виробництва в аграрних підприємствах має місце нерівномірність вкладень оборотних засобів у виробничий процес, поступове, згідно з вимогами технологій, зростання цих вкладень аж до стадії реалізації продукції включно.

Наприклад, за даними М.Я. Дем’яненка, на виробництві цукрового буряка витрати минулого року становили - 18,5%; на підготовку ґрунту і посіву - 10,6%; на догляд за посівами - 14,9% і на збирання - 56%. Зрозуміло, що та частина засобів, яка вкладається на початку виробничого процесу (тут це витрати минулого року), перебуватиме в кругообігу більше часу, а та частина, що вкладена в кінці – найменше.

Дана обставина дає змогу зробити висновок: чим більше оборотних засобів вкладається у виробництво на початку виробничого процесу, тим більше підприємство повинне їх авансувати для забезпечення нормального кругообігу, і навпаки.

Оскільки через технологічні особливості і сезонність існує часовий розрив при вкладенні коштів, то тривалість (період) виробництва продукції не збігається з часом перебування авансових елементів оборотного капіталу на цій стадії. Цей час перебування є меншим за тривалість процесу виробництва, а тому виникає необхідність у визначенні средньозваженої закріплюваності коштів на цій стадії (С3₎ за формулою:

, де (2.2)

СВі – виділений в технологічному процесі і-й виробничий цикл (витрати минулого року, підготовка грунту, посів);

ti – час закріплення оборотних коштів, які виробничо спожиті в і-му виробничому циклі, місяць.

Наприклад, при виробництві озимої пшениці витрати минулого року складають 33,2%, а тривалість їх закріплення дорівнює тривалості періоду виробництва - 11 міс.; витрати на догляд за посівами складають 16,8% з тривалістю закріплення 4,5 міс., витрати на збирання і доробку продукції - 50% з часом їх закріплення 0,9 міс. Підставивши ці дані у формулу, матимемо, що середньозважена закріплюваність оборотних засобів на виробничій стадії кругообігу складає 4,86 місяці.

За інших однакових умов підприємству вигідніше розвивати ту галузь, яка має якнайменше середньозважену закріплюваність елементів оборотного капіталу, оскільки тоді вимагається менше авансованих вкладень для забезпечення безупинності виробництва й отримання заданих кінцевих результатів.

Зрозуміло також, що цей показник значною мірою залежить від тривалості технологічного циклу (періоду) виробництва. Наприклад, за середнього рівня господарювання період вирощування і відгодівлі молодняку великої рогатої худоби становить майже 1,5 року (18 міс.). Якщо через певні несприятливі обставини середньодобові прирости живої маси будуть низькі, то період виробництва стане значно тривалішим, наближаючись до двох і більше років. У результаті значно зростатиме середньозважена закріплюваність оборотних засобів, істотно знижуватиметься ефективність виробництва.