Методика визначення ефективності використовування оборотного капіталу та її факторний аналіз

Для визначення оцінки ефективності використання оборотного капі-талу, визначення потреби в ньому і обгрунтованого управління процесом прискореного обороту використовують низку економічних показників:

1. Коефіцієнт обороту оборотного капіталу. В економічній аграрній літературі нерідко пропонується розраховувати цей показник відношенням товарної продукції (інколи валової продукції), збільшеної на вартість тварин, що переведені в основне стадо, і зменшеної на грошову виручку від реалізації вибракуваних з основного стада тварин, до середньорічної вартості оборотного капіталу. Одержаний таким способом економічний показник характеризує більш віддачу оборотних засобів, а не швидкість їх обороту. У вартість товарної (валової) продукції включена амортизація і прибуток, які не варто було б брати до уваги при визначенні швидкості руху предметів праці – оборотних фондів. Адже амортизація є наслідком руху основних засобів, а прибуток безпосередньо залежить від продуктивності живої праці, каналів реалізації продукції, її якості, строків продажу тощо. Тому збільшення чи зменшення цих частин вартості продукції не повинно позначатися на показнику швидкості обороту оборотного капіталу.

Більш обґрунтовано цей показник можна обчислити шляхом ділення виробничих витрат підприємства без амортизації на середньорічну вартість оборотного капіталу.

Для визначення швидкості обороту лише предметів праці необхідно матеріальні витрати підприємства (всі витрати за винятком амортизації, витрат на оплату праці і послуг зі сторони) поділити на середньорічну вартість виробничих запасів, незавершеного виробництва і готової продукції.

Матеріальні витрати являють собою спожиті в процесі виробництва предмети праці. В них, що дуже важливе для врахування специфіки сільськогосподарського виробництва, знаходить відображення мале коло кругообігу оборотних фондів – внутрішньогосподарський оборот, коли частина авансованих предметів праці не проходить товарної стадії, а потрапляє до складу виробничих запасів.

Прискорення обороту оборотного капіталу має важливе економічне значення, оскільки зменшує потребу виробництва в цьому ресурсі для виконання виробничої програми, а отже, підвищує ефективність відтворювального процесу. Вивільнені при цьому кошти підприємство може направити на диверсифікацію виробництва, соціальний розвиток колективу тощо.

Для того, що б мати повне уявлення про швидкість руху оборотного капіталу на виробничій та обіговій стадіях, його середньорічну величину доцільно визначити не тільки у відповідно до фактичної наявності цього ресурсу, а й вилучивши з нього наднормативні запаси кормів, насіння, посадкового матеріалу. Завдяки цьому зменшиться знаменник формули визначення коефіцієнта обороту, а отже, зросте його величина до рівня, який відповідає нормативній забезпеченості підприємства зазначеними видами (елементами) оборотного капіталу сільськогосподарського походження. Але оскільки сільськогосподарське виробництво залежить від природних умов, то підприємства життєво заінтересовані мати підвищений запас цих засобів, по цьому його створення розглядають як важливу умову їх стабільної роботи. Проте зі збільшенням вказаного запасу зростає і середньорічна вартість оборотних засобів, а отже, за рахунок цього фактора зменшуватиметься коефіцієнт їх обороту. Порівняння цього коефіцієнта, розрахованого за двома описаними методами, дає можливість зробити правильний висновок про час повного кругообороту авансового оборотного капіталу.

2. Коефіцієнт завантаженості - обернена величина коефіцієнта обороту оборотного капіталу.

3. Тривалість одного обороту оборотного капіталу, днях (Тоб)

У практиці аналітичної роботи аграрних підприємств широко використовується цей показник.

Він визначається за формулою:

Тоб=Тп:Коб, де (2.3)

Тп - тривалістьперіоду, за який розраховується показник;

Коб _. - коефіцієнт обороту оборотного капіталу.

По сільськогосподарському виробництву коефіцієнт обороту визначається за наслідками господарського року, тому Тп = 365 дні. Якщо, наприклад, Коб = 1,1, то Тоб стає 332 дні.

Для порівняння зазначимо, що в переробних виробництвах тривалість одного обороту є значно меншою. Наприклад, у виробничих цехах цей показник складає лише 60 днів.

Як вже зазначалося, залежно від коефіцієнта обороту оборотного капіталу може змінюватися потреба в ньому. За його збільшення певні елементи оборотного капіталу можуть вивільнятися з обороту, а за зменшення - виникатиме необхідність в їх додатковому залученні для виробництва того самого обсягу продукції.

Відносне вивільнення (залучення) оборотного капіталу Вв через зміну коефіцієнта обороту, визначається з формули:

Вв = Оо × ΔД, де (2.4)

Оо - одноденний оборот оборотного капіталу, який визначаться діленням його середньорічної вартості на 365;

ΔД - кількість днів зменшення (збільшення) тривалості одного обороту за рік.

4. Фондовіддача – визначається для оцінки і аналізу рівня ефективності використання оборотного капіталу. визначається діленням валової продукції в порівняльних цінах на середньорічну вартість цього ресурсу.

Зростання даного показника свідчить про більш ефективне його використання на підприємстві, і навпаки.

У умовах інфляції фондовіддачу оборотних фондів доцільно визначати через валову продукцію, в якій її нетоварна частина оцінена за собівартістю, а товарна – в поточних цінах реалізації.

Оборотні фонди в процесі виробництва сільськогосподарської продукції виробничо споживаються і набувають форми матеріальних витрат, що включаються в собівартість продукції.

5. Показник матеріаловіддачі використовується для оцінки виробничо спожитих оборотних фондів. Визначається як відношення валової продукції до матеріальних витрат виробництва.

6. Показник матеріаломісткості також використовується для оцінки визначення використання спожитих оборотних фондів. Це обернена величина показника матеріаловіддачі.

Між матеріаловіддачею і фондовіддачею оборотних фондів існує тісний взаємозв'язок, оскільки виробничо спожитим оборотним фондам завжди передують відповідні авансовані вкладення в предмети праці. Помноживши авансовані вкладення на коефіцієнт обороту оборотних фондів, одержимо матеріальні витрати. Тому матеріаловіддачу можна представити як частку від ділення валової продукції на середньорічну вартість оборотних фондів, помножену на коефіцієнт їх обороту.

Матеріаломісткість безпосередньо визначає собівартість грошової одиниці валової продукції в частці, що припадає на спожиті оборотні фонді.

Цей показник, як і фондовіддачу оборотних фондів, доцільно визначати в умовах інфляції за валовою продукцією, оціненою раніше викладеним способом.

На материаловіддачу виробництва впливає низка факторів:

- обсяг виробництва продукції;

- натуральні витрати предметів праці (насіння, кормів, пального, добрив тощо) на виробництво даного обсягу продукції і ціна на одиницю названих ресурсів.