Сильнодіючі отруйні речовини (СДОР). Класифікація за клінічним проявом отруєння

Сильнодіючі отруйні речовини – хімічні сполукиі з’єднання, котрі використовуються на підприємствах і що при викиді на поверхню землі чи в атмосферу в результаті аварії здатні викликати масові ураження людей, тварин та рослин.

СДОР зберігаються і транспортуються в спеціальних герметично закритих ємностях, цистернах, в резервуарах під високим тиском (до 100атм.).

Токсична дія СДОР на організм визначається такими факторами:

1. Фізичні якості СДОР. Залежно від умов зберігання СДОР можуть бути в газоподібному стані, рідкому, твердому агрегатному, аерозольному. Запах отруйних речовин виявляють технічними засобами. Леткість - максимальна концентрація насиченої пари при даній температурі, яка вимірюється в г/м³ повітря. Щільність пари – визначається відношенням 1м³ пари отруйної речовини до 1м³ повітря і залежить від молекулярної маси. До фізичних властивостей відноситься також температура кипіння, питома вага, розчинність у воді, жирах, ліпідах.

2. Хімічні властивості СДОР. При контакті отрути з клітинами тканин можливі декілька видів їх хімічного впливу:

а) дія на рецептори – холінергічічні, адренергічні, дофамінові, серотонінові, гістамінові, пуринові, опіатні, ГАМК та ін.

б) мембранотоксична дія, причиною якої є первинна зміна фізико – хімічних властивостей ліпідного прошарку біомембран;

в) порушення метаболізму в клітинах, в тому числі іїї регуляційних систем;

г) генотоксична дія та пошкодження системи білкового синтезу.

Знання хімічних властивостей СДОР необхідне для підбору метода їх нейтралізації(дегазації), визначення в різноманітних середовищах (індикація), пояснення механізму уражаючої дії та застосування антидотів.