Характеристика осередків ураження СДОР

Осередок хімічного ураження – територія з населенням, технічними засобами, народно-господарськими об’єктами в межах якої відбувся розлив, викид газів, парів, аерозолів отруйних речовини (після аварії), що призвело до масового ураження людей, тварин, рослин.

В залежності від тривалості дії та часу формування втрат серед населення осередки ураження СДОР поділяються на чотири види:

Вид осередку	Тривалість уражаючої дії	Час формування втрат серед населення
Стійкий швидкодіючий	Понад 1-ї години	Хвилини-десятки хвилин
Стійкий повільнодіючий	Понад 1-ї години	Години- десятки годин
Нестійкий швидкодіючий	Хвилини-десятки хвилин	Хвилини-десятки хвилин
Нестійкий повільнодіючий	Хвилин-десятки хвилин	Години-десятки годин

1. Стійкі швидкодіючі (деякі ФОС, фурфурол, анілін, аміак).

2. Стійкі повільнодіючі (іприт, люїзит, сірчана кислота, тетраетил свинець, кислота сульфатна).

3. Нестійкі швидкодіючі (аміак, синильна кислота, акрілонітрит, закис вуглецю, бензол, водню фтори, дихлоретан).

4. Нестійкі повільнодіючі (фосген, хлор, азотна кислота, хлорпікрин, метилбромид, гранозан).

Кожний вид осередку ураження СДОР має свої особливості, які необхідно враховувати під час організації медичної допомоги ураженому населенню.

Швидкодіючі осередки характеризуються:

· одномиттєвим (хвилини, десятки хвилин) ураженням великої кількості людей;

· швидким виникненням інтоксикації, в основному з важкими ураженнями;

· необхідністю надання медичної допомоги ураженим у максимально короткий термін, як в осередку, так і за його межами (особливого значення набуває надання само- і взаємодопомоги);

· потребою в терміновій евакуації уражених з осередку.

Особливостями повільно діючих осередків є:

· поступове, протягом декількох годин виявлення ознак ураження;

· необхідність активного виявлення уражених серед населення;

· евакуація уражених у міру їхнього звертання і виявлення.

Для осередків ураження стійкими СДОР характерно:

· тривалість небезпеки ураження людей;

· можливість ураження людей, які потрапили в осередок після його виникнення;

· небезпека ураження після виходу з осередку за рахунок випару СДОР (із зараженого одягу, волосся, шкірних покривів) чи контакту із зараженими предметами;

· необхідність проведення в короткий термін санітарної обробки;

· небезпека уражених, яким не проведена санітарна обробка;

· необхідність проведення дегазації території осередку, одягу, взуття, засобів захисту уражених, а також транспортних засобів та ін.

В осередку хімічного ураження виділяють:

1. Зону розливу СДОР, яка визначається площею(межами) безпосереднього розливу або викиду в зовнішнє середовище. Для людей тут створюються абсолютно смертельні концентрації отруйних речовин-ЛС-_100. Ця зона є джерелом утворення інших зон.

2. Зону ураження - це територія на якій можлива концентрація отрути в повітрі в межах ЛС₅₀- ЛС_100.

3. Зону зараження - це територія на якій концентрація отрути в повітрі становить ЛС₅₀, тривале перебування людей у цій зоні небезпечне для здоров’я.

Розміри осередку хімічного ураження залежать від наступних факторів:

· кількість СДОР, що потрапили в навколишнє cередовище під час аварії;

· фізико-хімічні властивості СДОР;

· площа розливу (викиду),

· кліматичні та метеорологічні умови;

· напрямок і швидкість вітру;

· вертикальна стійкість приземних шарів атмосфери;

· рельєф місцевості та наявності лісових насаджень;

· щільності забудови населених пунктів.

2.4. Варіанти випаровувань сильнодіючих отруйних речовин

Розлив СДОР призводить до швидкого або повільного випаровування.

Виділяють три варіанти випаровувань:

1. Майже бурхливе - миттєве випаровування (до 10 хв.) всієї СДОР (аміак, хлор), внаслідок цього утворюється хмара з високою концентрацією речовини. Така отруйна хмара розташовується в надземному прошарку повітря на висоті до 20 метрів від поверхні землі в радіусі до 1 км. Межі хмари спочатку (2-3 хв) чітко окреслені. Під впливом вітру вони досягають до 50-70 км;

2. Нестійке випаровування - повільне, за рахунок теплого ґрунту і теплого повітря. Інтенсивність випаровування в перші хвилини невелика, а з часом збільшується. Це сприяє тривалому зараженню атмосфери. Триває години, дні, тижні.

3. Рівномірне випаровування - при цьому кількість отруйної речовини, що переходить в повітря не перевищує 3-5% всієї концентрації, якщо температура повітря 25⁰С. Триває години, дні, тижні.

Осередок хімічного ураження характеризується концентрацією, щільністю забруднення і стійкістю. Концентрація – це кількість хімічної речовини в одиниці об’єму повітря. Вимірюється в міліграмах хімічної речовини, яка знаходиться в літрі повітря (мг/ л).

Щільність зараження – це кількість небезпечної хімічної речовини, яка припадає на одиницю площі. Вимірюється в грамах хімічної речовини на квадратний метр поверхні (г/ м²).

Щільність зараження характеризує зараженість території, ґрунту, будівель, споруд. Таке зараження нерівномірне, залежить від умов застосування чи аварійного потрапляння хімічної речовини і може бути до десятків грамів на один квадратний метр.

Стійкість хімічної речовини на місцевості – це тривалість її вражаючої дії на людей, сільськогосподарські тварини, рослини, лісові насадження, які знаходяться на зараженій території. Характеризується стійкість часом, що минув з моменту надходження хімічної речовини в навколишнє середовище, після закінчення якого ця речовина вже не є небезпечною для рослин, тварин, а люди можуть перебувати в осередку хімічного ураження без засобів захисту. Стійкість хімічних речовин залежить від температури повітря, наявності атмосферних опадів, фізичних і хімічних властивостей речовини, наявності рослинності, пори року.

Під час аварій на ХНО СДОР характеризуються такими показниками:

· об’ємною дією, яка полягає в тому, що заражається не тільки територія в районі аварії, а й повітряний простір;

· здатністю багатьох сполук проникати в організм через не пошкодженні шкірні покриви, що робить необхідним застосування засобів захисту шкіри;

· властивістю спричиняти ураження протягом певного інколи дуже тривалого часу (дні, місяці).