Поняття про санітарно-гігієнічні і протиепідемічні заходи в осередках НС

Підготував доцент кафедри ЕМД та МК Паращук Л. Д.

Обговорено на засіданні кафедри

“ 31 ” серпня 2011 р.

Протокол №

Івано-Франківськ, 2011

1.	Навчальна мета	Вивчити питання організації санітарно-гігієнічного та протиепідемічного забезпечення в осередках катастроф, на шляхах і в районах евакуації населення із осередків надзвичайних ситуацій.
2.	Час	90 хв.
3.	Місце проведення	Ауд. № 6
4.	Навчально-матеріальне оснащення

А) Література

1. Черняков Г.О., Кочін І.В., Сидоренко П.І. Медицина катастроф. – К.: “Здоров’я”, 2001. – 348с.

2. Дубицкий А.Е., Семенов И.О., Чепкий Л.П. Медицина катастроф. – К.: “Здоров’я”, 1993. – 462с.

3. Черкасский Б.Л. Особо опасные инфекции. – М.: «Медицина», 1996. – 238с.

4. Организация работы лечебно-профилактических учреждений в бактериологическом очаге. – М.: МЗ СССР, 1987. – 56с.

5.	Навчальні питання
Вступ
1.	Поняття про санітарно-гігієнічні і протиепідемічні заходи в осередках НС
2.	Організація санітарно-гігієнічних заходів в осередках НС
3.	Організація протиепідемічних заходів в осередках НС
4.	Санітарно-епідеміологічна розвідка
5.	Організація режимно-обмежувальних заходів у епідемічних осередках
6.	Організація екстреної та імунопрофілактики серед населення в епідемічних осередках

Зміст

Вступ

В районах катастроф і стихійних лих, місцях тичасового розташування евакуйованого населення може виникати насприятлива в санітарно-гігієнічному і епідеміологічному відношенні обстановка, яка сприяє виникененню і поширенню серед різних контингентів масових інфекційних захворювань. В деяких випадках погіршення епідемічної обстановки набуває першочергового значення для населення регіону. В таких ситуаціях необхідне проведення комплексу санітарно-гігієнічних та протиепеідемічних заходів.

!

Надзвичайна ситуація (НС) для санітарно-епідеміологічної служби — це різкі, часто непередбачувані зміни в звичайній обстановці, що виникли в результаті катастрофи і характеризуються численними людськими жертвами, масовими інфекційними захворюваннями і ураженням людей, різким погіршенням санітарно-епідемічної обстановки, вкрай складною епідемічною ситуацією.

Основними причинами погіршення санітарно-епідемічної обстановки та складної епідемічної ситуації є:

1) руйнування комунальних об’єктів (систем водопостачання, каналізаційних, електро-, теплозабезпечення, тощо);

2) різке погіршення санітарно-епідемічного стану території у зв’язку з руйнуванням хімічних, нафтопереробних й інших промислових підприємств;

3) появою великої кількості трупів людей і тварин, гниття продуктів тваринного і рослинного походження;

4) масове розмноження гризунів, виникнення епізоотій серед них ті активізація природних осередків;

5) інтенсивна міграція організованих і неорганізованих контингентів населення;

6) пересування рятувальників, різних сил і засобів, які беруть участь в ліквідації наслідків НС;

7) зміна сприйнятливості потерпілого населення до інфекцій, внаслідок виникнення стресових станів тощо;

8) зниження ефективності роботи санітарно-епілеміологічних і лікувально-профілактичних установ, розташованих у зонах катастрофи.

В епідемічних осередках, які виникають в районах стихійних лих і техногенних катастроф спочатку важко встановити джерело інфекції, тобто перша ланка епідемічного процесу випадає, джерела зараження не виявляються а виникають тільки шляхи передачі. Відбувається «вибух» інфекційних захворювань і тільки після цього випливає так званий «хвіст» епідемії, що надалі обумовлюватиме зараження тих, хто контактував з хворими.

!	У районах НСепідемічним осередком слід вважати територію, на якій у певних межах часу і простору сталося ураження людей збудниками заразних захворювань і набуло масового характеру розповсюдження інфекційних захворювань.

Межі епідемічного осередк5у визначаються наступними чинниками:

— наявність у зонах катастроф неізольованих інфекційних хворих серед потерпілого населення;

— можливість розповсюдження інфекційними хворими збудників заразних захворювань;

— уражені, які потребують госпіталізації, оцінювані з точки зору ризику зараження;

— здорове населення, яке контактувало з інфекційними хворими і потребує обсервації, оцінюване з точки зору ризику зараження;

— зовнішнє середовище, небезпечне для зараження людей.

!	Показником термінів активності епідемічного осередку в зонах НС є максимальний інкубаційний період розповсюдження інфекційної хвороби

Цей показник не завжди є достатнім. У випадку захворювання людей, зі зниженим імунітетом другий пік розповсюдження інфекції може виникнути через 2-3 інкубаційних періоди після першого, за рахунок передачі збудника особами, в яких захворювання перебігало безсимптомно.

Інфекційна хвороба серед різних груп населення в одному і тому ж регіоні лиха розповсюджується неоднаково. На інтенсивність цього процесу впливають комунально-побутові й санітарно-гігієнічні умови:

1) проживання людей у зонах катастроф;

2) проживання людей в місцях розташування евакуйованого населення;

3) проживання і праці членів аварійно-рятувальних команд;

4) особливості сприйнятливості організму людей до кожної окремої хвороби.

Потенційна небезпека зараження людей залежить від комунальної характеристики, яка складається з:

● географічного положення району НС;

● кліматичні умови;

● економічні ресурси;

● соціально-економічний статус;

● рівень дотримання правил гігієни в місцях проживання людей;

● медичний нагляд і профілактика;

● система забезпечення питною водою і продуктами харчування;

● система очищення відходів і каналізації;

● рівень міграції населення;

● контакти із тваринами;

● спалахи інфекцій і епідемічні хвороби.

Поняття про санітарно-гігієнічні і протиепідемічні заходи в осередках НС

Санітарно-гігієнічне та протиепідемічне забезпечення населення при виникненні НС

— комплекс організаційних, соціально-економічних, санітарно-технічних, господ-дарських, медичних та інших заходів, спрямованих на підтримку санітарного благополуччя населення, збереження здоров’я людей, попередження виникнення серед них інфекційних захворювань і їх обмеження та ліквідації при появі спалахів заразних хвороб.

Організаційні, соціально-економічні, санітарно-технічні, господарські, медичні та інші заходи повинні проводитись як медичними, так і немедичними силами і засобами.

До медичних сил і засобів санітарно-гігієнічного забезпечення населення при НС належать:

а) амбулаторно-поліклінічні установи;

б) СШНМД;

в) центри екстреної медичної допомоги;

г) лікувальні та лікувально-профілактичні установи, що прибули в район лиха;

д) медичні формування (бригади екстреної медичної допомоги різного профілю);

е) установи і формування санітарно-епідеміологічної служби (СЕЗ, СЕС, і т.д.);

є) наукові і медичні установи.

До немедичних сил і засобів належать:

— територіальні і регіональні адміністративні органи;

— надзвичайні протиепідемічні комісії;

— господарські органи і установи, підприємства та організації;

— рятувальні формування різних міністерств і відомств,

— підрозділи МВС, МНС, МО;

— саме населення.

Слід виділити такі основні принципи організації проведення комплексу санітарно-гігієнічних та протиепеідемічних заходів у випадку НС:

# єдиний підхід до організації санітарно-гігієнічних та протиепідемічних заходів;

# відповідність змісту та обсягу заходів, що здійснюються, санітарно-епідемічному стану у районі катастрофи;

# участь усіх ланок галузі охорони здоров’я в організації та проведенні заходів щодо ліквідації епідемічних осередків;

# постійна взаємодія служби медицини катастроф з іншими службами, міністерствами та відомствами під час ліквідації санітарно-гігієнічних та епідеміологічних наслідків катастроф.

Санітарно-гігієнічні та протиепідемічні заходи у районах катастроф повинні бути спрямовані на:

— джерело збудника інфекції — діагностичні, ізолювальні, лікувальні та режимно-обмежувальні заходи;

— механізм передавання збудника — Санітарно-гігієнічні, дезинфекційні та дезінсекційні;

— сприятливість організму — імунопрофілактика, екстрена профілактика.