Напрями, методи та форми роботи з кризовою сім’єю

Діяльність соціального педагога із сімєю вміщує такі основні складові соціально-педагогічної допомоги:

Діагностична робота: збір інформації про родину, дитину (спостереження, анкетування, відвідування); складання соціального паспорту, карти сімї; дослідження умов життя сімї, рівень родинного виховання; вид необхідної допомоги; виявлення порушень прав дитини у сімї.

Профілактична робота: попередження правопорушень і порушень прав дитини у сімї, соціумі; профілактика жорстокості та насилля; орієнтація на здоровий спосіб життя;

Розвивально-корекційна робота: відповідне реагування на порушення прав дитини (відстеження динаміки внутрішньо сімейних відносин, збір необхідних документів для подання до відповідних установ, шкільних рад щодо захисту прав дитини);

- робота з сімєю: сімейне, правове консультування посередництво у врегулюванні сімейних конфліктів, налагодження батьківсько-дитячих відносин;навчання конструктивному розв’язанню конфліктів; контрольні відвідування;

- психолого-педагогічна: допомога та контроль за навчанням та вихованням дитини у сімї (педагогічна просвіта батьків, корекція або розвиток їх потенційних виховних можливостей, патронаж, цілеспрямований вплив на поведінку дітей та дорослих.

Посередницька: представлення та захист прав дитини, сімї у різних інстанціях; ініціювання позбавлення батьківських прав.

Основні форми роботи:

а) індивідуальні: консультації, психотерапевтичні бесіди з батьками і дітьми;

б) групові: семінари, відеолекторії, зустрічі зі спеціалістами, тренінги, групи самодопомоги;

в) масові: пропагування ЗСЖ серед членів сімї, психолого-педагогічне просвітництво; підготовка молоді до сімейного життя, зміцнення інституту сімї.