Зміст та види потреби в капіталі

Для формування бюджетів необхідно обґрунтовано визначити потреби підприємства в капіталі.

Потреба в капіталі – це виражена в вартісній формі потреба підприємства в грошових коштах і матеріальних засобах, необхідних для виконання поставлених цілей та забезпечення фінансової рівноваги.

У процесі визначення потреби в капіталі на підприємстві з’ясовується, скільки грошових коштів необхідно залучити для забезпечення виробництва певного обсягу продукції; скільки грошових коштів потрібно витратити на фінансування необоротних та оборотних активів; яка повинна бути структура капіталу підприємства.

Основна частина грошових видатків підприємства пов’язана із забезпеченням його основної діяльності. Виникнення потреби в капіталі для забезпечення цієї діяльності зумовлене незбігом моменту здійснення грошових витрат (на придбання основних засобів, сировини, матеріалів тощо) та моменту надходження грошових коштів за продукцію, на виробництво якої понесені ці витрати.

Загальна потреба в капіталі для фінансування основної діяльності підприємства визначається як сума капіталу, необхідного для фінансування основних засобів і нематеріальних активів та капіталу для фінансування оборотних активів.

Якщо підприємство знаходиться на стадії створення, то додатково визначають потребу в капіталі на його заснування, а саме: суму коштів, необхідних для покриття витрат на державну реєстрацію підприємства, сплату комісійних винагород фінансовим посередникам, тощо.

Для здійснення основної діяльності підприємству необхідно мати у своєму розпорядженні основні засоби та нематеріальні активи.

Згідно П(С)БО 7 основні засоби – це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів і послуг, надання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних функцій, очікуваний термін корисного використання (експлуатації) яких перевищує один рік (або операційний цикл, довший за рік).

Згідно з П(С)БО 8 нематеріальні активи – це немонетарні активи (права користування майном, права на товарні знаки, авторські права тощо), які не мають матеріальної форми, можуть бути ідентифіковані та утримуються підприємством з метою використання протягом понад один рік для виробництва, торгівлі чи в адміністративних цілях.

Потреба в капіталі для фінансування основних засобів та нематеріальних активів виникає у наступних випадках:

при заснуванні нового підприємства або при освоєнні випуску нових видів продукції;

при суттєвому розширенні виробництва;

при проведенні технічного переозброєння, модернізації виробництва.

На величину потреб в капіталі для фінансування основних засобів та нематеріальних активів впливають наступні фактори:

вид діяльності (галузь);

місце розташування підприємства;

обсяги виробництва продукції та її види;

первісна вартість модернізації існуючих основних засобів;

термін окупності інвестицій.

Визначення потреби в капіталі для фінансування основних засобів і нематеріальних активів провадиться у наступному порядку.

Етап 1. Прогноз обсягів виробництва та збуту продукції.

Етап 2. Визначення потреби у виробничих потужностях для забезпечення виробництва запланованих обсягів виробництва продукції.

Виробнича потужність підприємства визначається, виходячи із потужності основного технологічного устаткування виробничих підрозділів чи ділянок. До основного технологічного устаткування належать машини, апарати й агрегати, на яких виконуються основні операції технологічного процесу.

Необхідна кількість основного технологічного устаткування розраховується, виходячи з його продуктивності шляхом відношення планового приросту обсягів виробництва продукції до продуктивності одиниці обладнання протягом планового періоду.

Потреба в земельних ділянках, будівлях, спорудах визначається, виходячи з технологічних норм забезпечення виробничою площею, складськими та адміністративними приміщеннями.

Етап 3. Визначення форми використання основних засобів, нематеріальних активів (купівля, лізинг тощо).

Етап 4. Розрахунок первісної вартості придбання основних засобів і нематеріальних активів.

Первісна вартість основних засобів і нематеріальних активів – це вартість окремих об’єктів основних засобів (нематеріальних активів), за якою вони зараховуються на баланс підприємства.

Первісна вартість включає витрати на виготовлення чи придбання активів; транспортні витрати; витрати на страхування під час транспортування; митні платежі; інші непрямі податки, що не підлягають відрахуванню; сплату комісійних винагород; витрати на монтаж та інші витрати, пов’язані з придбанням активів та доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання за призначенням.

Етап 5. Розрахунок потреби у фінансових ресурсах для фінансування придбання необоротних активів.

Для безперебійного виробництва продукції підприємству необхідно здійснювати фінансування оборотних активів.

Оборотні активи – це грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи впродовж дванадцяти місяців від дати складання балансу.

Операційний цикл – це проміжок часу між придбанням запасів для здійснення виробничо-господарської діяльності та отриманням коштів від реалізації виробленої з них продукції (товарів, послуг).

Підприємству необхідно визначати потреби в капіталі для фінансування запасів та дебіторської заборгованості.

Згідно зі стандартами бухгалтерського обліку запаси – це активи, які:

утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;

перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукції виробництва;

утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, а також управління підприємством.

До основних видів запасів підприємства належать виробничі запаси, незавершене виробництво, готова продукція, товари.

До того часу поки готова продукція не буде реалізована, всі витрати, пов’язані з її виробництвом, будуть заморожені у перелічених товарно-матеріальних запасах. Одночасно з продажем продукції зменшуються запаси підприємства і збільшується собівартість реалізованої продукції.

З моменту реалізації виробничі запаси трансформуються або в грошові кошти та їх еквіваленти, або в дебіторську заборгованість, якщо між моментом відвантаження готової продукції зі складу та часом надходження грошових коштів на рахунки підприємства існує часовий розрив.Тому у процесі планування доцільно розрахувати потребу в капіталі, який авансується в товарно-матеріальні запаси та витрати на виробництво і збут реалізованої продукції в розрізі дебіторської заборгованості, а також за окремими елементами витрат (матеріальні витрати, витрати на оплату праці, накладні витрати тощо).

Розрахунок потреби в капіталі для фінансування оборотних активів здійснюється з використанням нормативного методу за наступними етапами.

Етап 1. Визначення періоду, протягом якого кошти будуть заморожені в оборотних активах.

Загальний період, протягом якого капітал авансується в оборотні активи, визначається таким чином:

(+)	Період з моменту оплати сировини, матеріалів до їх постачання
(-)	Період надання товарних позичок постачальниками факторів виробництва
(+)	Період зберігання сировини і матеріалів на складі
(+)	Тривалість виробництва продукції
(+)	Період зберігання готової продукції на складі
(+)	Строки надання товарних позичок споживачам продукції (період з моменту відвантаження продукції до моменту надходження коштів за неї)
(-)	Період використання авансів, одержаних від інших осіб у рахунок наступних поставок продукції

Період, на який кошти відволікаються в оборотні активи, залежить від:

організації технологічного процесу;

ефективності логістики – комплексу заходів по управлінню матеріально-технічним забезпеченням та товарно-матеріальними запасами на підприємстві, які спрямований на оптимізацію руху сировини, матеріалів, продукції на всіх стадіях операційного циклу: транспортування, складування, виробництво, збут;

управління дебіторською та кредиторською заборгованістю.

Етап 2. Визначення середньодобових витрат на виробництво продукції.

На підприємстві визначають планову виробничу собівартість продукції, величину адміністративних витрат і витрат на збут.

Середньодобові витрати, які авансуються у виробництво, визначаються діленням планової повної собівартості на кількість днів у періоді, на який розраховується потреба в капіталі.

Адміністративні витрати, витрати на збут та деякі інші операційні витрати не включаються до первісної вартості запасів та собівартості реалізованої продукції. Вони належать до витрат того періоду, в якому були здійснені.

Середньодобові витрати коштів, які авансуються в окремі види витрат, визначаються шляхом ділення загального обсягу цих витрат у плановому періоді на кількість днів у ньому.

Етап 3. Розрахунок потреби в капіталі для фінансування оборотних активів.

Розрахунки потреби в капіталі для фінансування оборотних активів здійснюються кумулятивним та елективним методами.

За кумулятивного методу потреба в капіталі визначається множенням загальної тривалості відволікання коштів в оборотні активи протягом одного операційного циклу (в днях) на середньодобові витрати. Використання цього методу дає змогу провести загальний розрахунок потреби в обігових коштах за всіма елементами витрат, оскільки спирається на відповідні сумарні показники однодобових витрат.

Потреба в капіталі для фінансування окремих статей оборотних активів визначається множенням кількості днів, на які кошти заморожуються в цих активах (виробничі запаси, незавершене виробництво тощо), на однодобові витрати.

Елективний метод дає змогу точнішого розрахунку потреб у фінансових ресурсах. Згідно з цим методом потреба в капіталі розраховується обчисленням загальних витрат ресурсів, які авансуються в сировину, заробітну плату, накладні витрати тощо протягом операційного циклу (одного обороту капіталу) і заморожуються в окремих позиціях оборотних активів. Для цього одноденні витрати за окремими елементами слід перемножити на період, протягом якого ці витрати відволікаються в тих чи інших позиціях оборотних активів.

На підприємствах також можуть виникнути потреби в капіталі для фінансування витрат, не пов’язаних з основною діяльністю, зокрема для здійснення фінансових інвестицій чи покриття витрат невиробничого характеру. Фінансування таких витрат повинно здійснюватися за залишковим принципом за рахунок чистого прибутку. В окремих випадках можливо залучення банківських кредитів.