Ревматизм

1 2 3 4 5 6 7

Тема: Патоморфологія захворювань серцево-судинної системи

Зміст

1. Системні захворювання сполучної тканини

2. Ревматизм

3. Розлади судинного тонусу

4. Гіпертонічна хвороба

5. Ішемічна хвороба серця

стенокардія
інфаркт міокарда
кардіосклероз

СИСТЕМНІ ЗАХВОРЮВАННЯ СПОЛУЧНОЇ ТКАНИНИ

Системні захворювання сполучної тканини (колагенози) — це група хронічних захворювань, які характеризуються системним ураженням сполучної тканини і кровоносних судин. В патогенезі спільною ланкою є генералізована альтеративна реакція позаклітинних компонентів сполучної тканини і колагенових волокон.
В цю групу захворювань відносяться:

ревматизм;
ревматоїдний артрит;
системний червоний вівчак (СЧВ);
системна склеродермія;
вузликовий периартериїт;
хвороба Бєхтєрєва;
дерматоміозит.

Незважаючи на те, що патогенез ревматичних хвороб однаковий, кожна нозологічна форма має свої характерні, особливості.

Ревматизм - при ньому сенсибілізуючим фактором є антитіла до β-гемолітичного стрептокока групи А, які мають спорідненість з антигенами сполучної тканини серця. Саме цим пояснюється ураження серця при ревматизмі.

При ревматоїдному артриті пошкоджується головним чином, сполучнотканинна капсула суглобів. У патогенезі хвороби важливу роль відіграють імунні комплекси, де антитілами є імуноглобуліни різних класів.

При СЧВ порушується обмін ДНК і утворюються антитіла до компонентів ядра і цитоплазми — ДНК, РНК, нуклеопротеїдів. Це викликає поліморфні зміни багатьох органів і тканин, але переважно вони виникають в шкірі, судинах, нирках і серці.

Системна склеродермія — характеризується склеротичними й атрофічними змінами шкіри. Вважають, що вирішальним фактором розвитку є порушення синтезу колагену.

Для вузелкового периартєриїту характерний імунокомплексний механізм ураження артерій середнього і дрібного калібру, що призводить до вторинних змін внутрішніх органів. Внаслідок фібриноїдного некрозу середньої оболонки судин розвивається проліферативна реакція клітин у зовнішній оболонці з подальшим переходом у склероз і утворення вузликів.

Хвороба Бєхтєрєва — хронічне ревматичне захворювання з ушкодженням суглобово-зв'язкового апарату хребта, яке призводить до кісткового анкілозу.

Дерматоміозит — ревматична хвороба, провідним проявом якої є системне ураження поперечнопосмугованої і меншою мірою — гладенької мускулатури.

РЕВМАТИЗМ

Ревматизм — хронічне захворювання з переважним ураженням серця і судин. Має хвилеподібний перебіг, періоди загострення змінюються періодами згасання (ремісіями).

Етіологія:

β-гемолітичний стрептокок групи А.

Патогенез:

Проникаючи в організм через мигдалики, стрептококи виділяють токсини та викликають на місці інвазії клітинний розпад і запалення, яке звичайно проявляється ангіною. Токсини і продукти клітинного розпаду є тими самими антигенами, на які виробляються антитіла. Повторне загострення ангіни служить розв'язуючим фактором, який призводить до розвитку хвороби.

Доведено, що деякі ферменти стрептококів розщеплюють комплекси у сполучній тканині. У результаті імунної відповіді на компоненти стрептококів і на продукти розпаду власних тканин у крові хворих з'являється широкий спектр антитіл та імунних комплексів, тобто створюються передумови для формування аутоімунних процесій.

У розвитку ревматизму спостерігається 4 стадії дезорганізації сполучної тканини:

1. стадія -мукоідне набухання — поверхнева і зворотна дезорганізація сполучної тканини, яка проявляється гідратацією основної речовини. Рання діагностика і ранній початок лікування можуть призвести до повною видужання;

2. стадія -фібриноїдні зміни — набухання і некроз є незворотними. Вони характеризуються гомогенізацією колагенових волокон із просяканням їх білками плазми, в тому числі фібрином;

3. стадія - ревматичної гранульоми — запальна реакція у вигляді вузликових утворів (гранульоми Ашоф-Талалаєва) у стромі серця. Ця стадія складається з двох фаз:

Фаза альтеративно-ексудативна – накопичення навколо "вогнища" некрозу макрофагів, які трансформуються у великі клітини з гіперхромним ядром - "квітуча гранульома"
Проліферативна фаза - з'являються фібробласти, зменшується кількість фібриноїдних мас - "в'януча гранульома";

4. стадія - стадія склерозу — фібробласти заміщують зону фіноїдного некрозу, синтезують колагенові волокна, гранульома набуває властивості рубця.

Ураження органів при ревматизмі:

І. Серце:

1. Ендокардит - запалення ендокарда, за локалізацією може бути клапанним, хордальним і пристінковим. Найчастіше уражуються мітральний і аортальний клапани:

дифузний ендокардит - дифузний мукоїдний набряк без пошкодження ендотелію;
гострий бородавчатий ендокардит - зміни сполучної тканини і ендотелію з відкладанням тромботичних мас в ділянці пошкодження у вигляді бородавок;
фібропластичний ендокардит - розростання новоутвореної сполучної тканини, вростання судин і регенерація епітелію; клапан потовщений, рубцево змінений, що зумовлює його недостатність.
поворотно-бородавчатий – характеризується повторною дезорганізацією новоутвореної сполучної тканини, ушкодженням ендотелію і відкладанням фібрину на фоні склерозу і гіалінозу клапана - повторна атака ревматизму.

2. Міокардит - запалення міокарда — постійний прояв, який закінчується кардіосклерозом.

гранульоматозний – наявність у периваскулярній сполучній тканині міокарду "квітучих", "в'янучих", і " склеротичних " гранульом;
дифузний ексудативний інтерстиційний міокардит- набряк, повнокрів’я і значна інфільтрація інтерстицію лімфоцитами, нейтрофілами і еозинофілами при наявності Ашоф-Талалаєвських гранульом.
вогнищевий ексудативний інтерстиційний міокардит- незначний вогнищевий інфільтрат інтерстицію лімфоцитами і нейтрофілами.

3. Перикардит – це серозне, сєрозно-фібріонозне або фібринозне ексудативне запалення перикарду. Часто завершується утворенням злук, можливі облітерація порожнини серцевої сумки і звапнення утвореної сполучної тканини ("панцирне" серце).

4. Ревматичний кардит – це поєднання ендо- і міокардиту.

5. Ревматичний панкардит– це поєднання ендо-, міо- і перикардиту.

ІІ. Васкуліти - пошкодження судинної стінки. Носить систематичний характер і спостерігаються у всіх органах і тканинах. Різко підвищується проникливість капілярів - нодозна еритема. Розвивається склероз, утворюються ревматичиї вузлики.

ІІІ. Поліартрит - серозне-фібринозне запалення суглобів, суглобовий хрящ не пошкоджується, а тому деформації суглобів не буває.

IV. Мала хорея - церебральна форма ревматизму, часто виникає у дітей. В зв‘язку з васкулітами в головному мозку розвиваються дистрофічні зміни нервових клітин, вогнища деструкції і крововиливи.

Ускладнення ревматизму: