Реакція дитини на смерть

Задача оплакування, зі смертю зводиться до ослаблення прив´язаності до батьків. Руйнування емоційних зв’язків із-за смерті близького починалось раніше і тривало в процесі розвитку особистості в формі відокремлення від батьків залежно не тільки від віку дитини но від природи і інтенсивності і відношення і взаємної діяльності між дитиною і батьками.

Згідно З.Фрейду(1912) коли життя показало, що люблячого об’єкта більше не існує і реальність підказує вимоги подавити всі відчуття зв’язані з об’єктом, людина не легко це робить також в тому випадку коли йому передбачається заміна. Цей опір може бути настільки меншим, що наступає відхід від реальності і об’єкт одержується. При нормальних умовах перемогу одержує повага до реальності. Кожний спогад і очікування в яких почуття було зв’язане з об’єктом, призупинятися, приймає підвищену активну силу і на ньому здійснюється вивільнення лібідо. По закінченню цієї роботи печалі «Я» стає поять вільним і вивільняється від затримок.

Ц.М.Паркес (1972) у дітей привид батьків – також не рідку явище коли переживання печалі не приносить полегшення. В залежності з думками А. Фрейд (1967) дитина досягає прив’язаності до об’єкта любові в кінці першого – початок другого року життя. дитина не прив’язується до заступника об’єкта любові. Так як раніше хоть і може прийняти його заботу.

Х. Нагера(1970) вважає,що тільки до часу коли відношення з об’єктом любові досягається міцності і якість енергії направленої на об’єкта може бути порівняно з рівнем природної і якості енергії направленої здоровим дорослим до своїх найближчих об’єктів.

На думку Дж. Боулби (1960) печаль дитини починається з 6 міс, подібна до тієї, що наблюдається у дорослих А. Фрейд серед інших сумнівалась і стверджувала, що лише дитина 4 – 4,5 років спроможна до емоційного горя у відповідь на смерть одного з батьків. В той же час А.В.М. Вольф (1958) оцінив вік початок таких переживань 10 – 11 років. Х. Нагера (1970)і М. Вольфенситейг (1965)зі своєї сторони доказали, що печаль описана,А. Фрейд можлива тільки після відриву від батьків в підлітковому віці, хоть деякі прояви можуть спостерігатися уже в дитинстві.