реакція сім’ї на смерть дитини

Реакція батьків на факт смерті дитини можуть варіюватися в залежності від того померла дитина раптово чи після довготривалого летального захворювання. Переживання батьків протягом довготривалого інкрабельного захворювання. Якщо ж глибоке горе у зв’язку неминучої смерті дитини не виникає, то переживання батьків в момент смерті такі ж гострі як і при раптовій катастрофі.

Із – за індивідуальних відмінностей батьків тривалість і вираженість печалі по втраті мінлива. Зазвичай гострий період триває 3 -4 місяці, однак оплакування може ніколи не закінчитися цьому сприяє відмічання пам’ятні дати та інші нагадування про дані події. Особливо часто горе загострюється на першому році після смерті дитини.

Несподівана втрата дитини частіше за все трапляється із – за синдрому «раптової смерті» та нещасних випадків. В протилежність сім’ям дітей які померли від очікуваних причин, батьки тих дітей які померли раптово проявляють в зрив інтенсивних, руйнівних і практично нестерпних почуттів. Оскільки не було часу щоб психологічно підготовитись до втрати, батьківські переживання смерті, виникають як грандіозна обіда в формі екстра ординальних, сильних почуттів потрясіння і невіра, що може тривати декілька неділь або місяців. Батьки в своїх спробах зрозуміти причину втрати часто зациклюються на деяких деталях, що призвели до смерті дитини і переживають тільки їх. Якщо дитина була дуже маленька і не хворіла друзі і родичі можуть припустити, що батькам не пожадобиться довготривалого періоду для того щоб відновитися після втрати. Але горе батьків немовлят і дітей, які вмирають раптово, довготривале і може тривати довше ніж в сім’ях які переживали затягнуту хворобу дитини. Найбільш часті переживання в таких ситуаціях - тяжка печаль, виражена депресія і відчай. При цьому можуть мати місце відчуття спустошеності, нікчемності, втрати енергії, прояв крайнього занепокоєння, чи нездатності до концентрації уваги. Ці переживання можуть супроводжуватись анорексією, безсонною, біль в області серця, живота та верхніх кінцівках.

Оплакування дитини - важлива фаза відмови від існуючих емоційних зв’язків батьків з дітьми. Коли дитина помирає батьки переживають втрату яка не тільки тяжко травмує особистість, а й викликає в них почуття неповноцінності.