Визначення резус-належності

Резус-фактор є тільки на еритроцитах. Анти-резус антитіла присутні в сльозній рідині, сечі, транссудаті, ексудаті, крові. В залежності від наявності Rh-фактора на еритроцитах, люди розподіляються на дві групи: Rh-позитивні (85%) та Rh-негативні (15%). Резус-фактор неоднорідний: виділяють 6 його антигенів: Rh₀ (D), rh´(C), rh´´(E), H₀ (d), h´₂ (c), h´´₂ (e). Найбільш активний антиген - Rh₀ (D). Лабораторне дослідження базується на виявленні в крові антигенівRh за допомогою стандартної сироватки анти-Rh.

Реактиви:

- Стандартний реагент-антирезус (сироватка анти резус групи АВ(ІV), який містить 33% розчин декстрану) специфічний за АВО.

- Стандартні Rh-позитивні еритроцити.

- Стандартні Rh-негативні еритроцити.

- Кров дитини (дозволяється використовувати кров з пальця, еритроцити з пробірки після утворення згустку).

Спеціальне устаткування:

- 6 пробірок.

- Піпетки.

- Захисні рукавички.

Методика виконання:

- Пробірки розташовують у 2 ряди (по 3 штуки), маркірують.

- В усі пробірки чистою піпеткою вносять по 1 краплі стандартного універсального реагенту анти резус 2-х серій.

- До 1 та 2 пробірки пастерівською піпеткою вносять краплю крові, що досліджується.

- У 3 та 4 піпеткою вносять стандартні Rh-позитівні еритроцити.

- У 5 та 6 піпеткою вносять стандартні Rh-негативні еритроцити.

- Пробірки струшують і проводять спостереження впродовж 3 хвилин.

- Трактування результатів:

- Аглютинація в 1, 2, 3, 4 пробірках - Rh-позитівна кров дитини;

- Немає аглютинації - Rh-негативна кров дитини.