2015-10-14
1490
Правове положення таких морських просторів (територій) визначається виключно внутрішнім законодавством прибережної держави. При цьому враховуються норми міжнародного права (про право мирного проходу іноземних суден у територіальному морі прибережної держави, про право архіпелажного проходу іноземних суден у водах держави-архіпелага).
Відповідно до ст.5 ЗУ «Про державний кордон», до територіального моря України належать прибережні морські води шириною 12 морських миль, відлічуваних від лінії найбільшого відпливу як на материку, так і на островах, що належать Україні, або від прямих вихідних ліній, які з'єднують відповідні точки. Географічні координати цих точок затверджуються в порядку, який встановлюється Кабінетом Міністрів України. В окремих випадках інша ширина територіального моря України може встановлюватись міжнародними договорами України, а при відсутності договорів - відповідно до загальновизнаних принципів і норм міжнародного права.
Судна мають право мирного проходу через територіальне море України. Окрім Конвенції ООН з морського права 1982 року, мирний прохід через територіальне море України врегульований ст. 13 ЗУ «Про державний кордон»:
Мирний прохід через територіальне море України здійснюється з метою його перетинання без заходження у внутрішні води України або з метою проходу у внутрішні води і порти України чи виходу з них у відкрите море. Прохід вважається мирним, якщо при цьому не порушується мир, а також правопорядок або безпека України.
Іноземні невійськові судна та військові кораблі користуються правом мирного проходу через територіальне море України відповідно до законодавства України і міжнародних договорів України.
Іноземні невійськові судна, здійснюючи мирний прохід, повинні прямувати звичайним навігаційним курсом або курсом, рекомендованим компетентними органами України, а також морськими коридорами або відповідно до схем поділу руху. Морські коридори і схеми поділу руху вказуються на морських картах, що публікуються у встановленому порядку. Капітан іноземного невійськового судна, яке порушило правила мирного проходу, несе відповідальність згідно з законодавством України.
Іноземні військові кораблі, а також підводні транспортні засоби здійснюють мирний прохід через територіальне море України в порядку, який встановлюється Кабінетом Міністрів України. При цьому підводні човни, інші підводні транспортні засоби повинні йти на поверхні і під своїм прапором. У разі недодержання законодавства України, що стосується проходу іноземного невійськового судна або військового корабля (підводного човна, іншого підводного транспортного засобу) через територіальне море України, та нехтування звернутою до них вимогою про необхідність додержання законодавства компетентні органи України вправі зажадати від судна (корабля) негайно залишити територіальне море України.
- Поняття відкритого моря. Принцип свободи відкритого моря.
Правовий режим відкритого моря був врегульований Женевською конвенцією про відкрите море 1958 р., а згодом - Конвенція ООН з морського права 1982 р.
Відкрите море у широкому розумінні – це морський простір, розташований за межами територіальних морів всіх держав, та на який не розповсюджується суверенітет жодної держави; у вузькому розумінні – це всі частини моря, які не входять ні у виключну економічну зону, ні в територіальне море або внутрішні води будь-якої держави, ні в архiпелажнi води держави-архiпелагу.
Відкрите море у вузькому розумінні – це морський простір за межами виключної (морської) економічної зони.
Відкрите море резервується для мирних цілей. Воно відкрите для всіх держав, як прибережних,так i тих, що не мають виходу до моря.
Свобода відкритого моря включає:
а) свободу судноплавства;
b) свободу польотів;
с) свободу прокладати підводні кабелі i трубопроводи;
d) свободу будувати штучні острови та інші установки;
е) свободу рибальства;
f) свободу наукових досліджень.
Перелік свобод не є обмеженим.
Для характеристики відкритого моря необхідно виділити два критерії, що визначають його статус:
— географічний — який характеризує відкрите море як частину просторів Світового океану, що не утворюють територію прибережної держави;
— — політичний — полягає в тому, що відкрите море не знаходиться під суверенітетом жодної з держав, усі держави мають право користуватися на засадах рівності відкритим морем у мирних цілях (свобода мореплавання, польотів, наукових досліджень і т.д.).
У відкритому морі судно підпорядковується юрисдикції тієї держави, під прапором якої воно плаває. Між державою і судном повинен існувати реальний зв'язок. Цього не можна сказати про практику використання так званих «зручних» прапорів (Панами, Ліберії, Кіпру, Швейцарії й ін.).
- Право на втручання у відкритому морі.
Звичайно судно розглядається як частина території держави, у якій воно зареєстровано. Винятки з цього правила, а отже, і зі свободи судноплавства, установлюються міжнародними договорами. Так, наприклад, стаття 110 Конвенції з морського права 1982 року встановлює певні права у відкритому морі військових кораблів із припинення незаконної діяльності плаваючих там суден. Вони здійснюються шляхом реалізації права на огляд. Ці дії допустимі за умови, що в командира військового судна виникли підозри в тому, що зустрінуте судно займається піратством, работоргівлею, несанкціонованим віщанням, не має національності, або якщо на ньому піднятий іноземний прапор, або воно відмовляється підняти прапор, але в дійсності має ту ж національність, що і даний військовий корабель. У цих випадках військовий корабель робить «перевірку права судна на його прапор». З цією метою його командир може послати шлюпку під командою офіцера до підозрюваного судна. Якщо після перевірки підозри залишаються, він може здійснити подальший огляд на борту цього судна з усією можливою обачністю. Але, якщо ці підозри виявилися необгрунтованими й оглянуте судно не вчинило ніяких дій, які б виправдували цю підозрілість, йому повинні бути відшкодовані всі заподіяні збитки або шкода.
Ні арешт, ні затримка суден не можуть бути зроблені у відкритому морі навіть у якості заходу розслідування по розпорядженню якої-небудь іншої влади, крім влади держави прапора судна.
Водночас у влади прибережної держави існує право переслідування по «гарячих слідах».
В 1969 р. були прийняті Міжнародна конвенція щодо втручання у відкритому морі у випадку аварій, що призводять до забруднення нафтою, яка надає прибережній державі право вживати заходи до іноземних суден у відкритому морі у випадку морських аварій, що загрожують реальною небезпекою забруднення узбережжя нафтою або іншим інтересам такої держави. Вжиті заходи повинні бути співрозмірні заподіяному або потенційному збитку, не повинні виходити за розумні межі й без необхідності порушувати права та інтереси інших держав і осіб.
- Право переслідування по "гарячих слідах" у відкритому морі.
Водночас у влади прибережної держави існує право переслідування по «гарячих слідах». Ця правомочність передбачена статтею 23 Конвенції про відкрите море 1958 року. Переслідування іноземного судна по «гарячих слідах» може бути вжито:
а) якщо компетентні влади прибережної держави мають достатні підстави вважати, що це судно порушило закони і правила цієї держави;
б) переслідування повинне початися тоді, коли іноземне судно або одна з його шлюпок знаходяться у внутрішніх водах, у територіальному морі або в прилеглій зоні держави, що переслідує, і може продовжуватися за межами територіального моря або прилеглої зони тільки за умови, якщо воно не переривається;
в) право переслідування припиняється, як тільки переслідуване судно входить у територіальне море своєї країни або третьої держави;
г) переслідування повинно бути почате після подачі зорового або світлового сигналу;
д) переслідування може здійснюватися тільки військовими кораблями або військовими літальними апаратами, або суднами й апаратами, що знаходяться на урядовій службі (наприклад, поліцейскими) і спеціально на це уповноваженими.
Право переслідування не може здійснюватися стосовно військових кораблів, деяких інших суден, що перебувають на державній службі (поліцейських, митних).
- Міжнародні протоки і канали: класифікація, правовий статус, режим.
Протоки відіграють важливу роль у міжнародному мореплаванні, створенні єдиної системи морських шляхів. Протока — це природний морський прохід, що з'єднує райони того самого моря або моря й океани між собою.
Хоча у світі існує числена кількість проток, лише частина з них може бути віднесена до категорії міжнародних.
Визначальним моментом для віднесення тієї або іншої протоки до категорії проток, використовуваних для міжнародного судноплавства, є:
а) розташування протоки на світових морських шляхах;
б) її інтенсивне використання протягом досить тривалого періоду для цілей мореплавання багатьма державами;
в) така протока повинна з'єднувати морські простори, що користуються статусом відкритого моря, і бути або єдиним, або найбільше коротким шляхом між такими просторами.
Доктрина міжнародного права давно визнає, що міжнародні протоки, на відміну від інших морських проток, являють собою окрему категорію.
Конвенція ООН з морського права 1982 року встановила такі види проток, використовуваних для міжнародного судноплавства:
а) протоки між одною частиною відкритого моря або економічної зони, у котрих будь-які судна користуються правом безперешкодного транзитного проходу з метою безперервного і швидкого проходу або прольоту через протоку (Баб-ель-Мандебська, Гібралтарська, Дрейка, Ла-Манш, Магелланова, Па-де-Кале, Сингалурська і ін.);
б) протоки між островом і континентальною частиною прибережної держави, у котрих застосовується право мирного проходу як для транзиту, так і для заходу в територіальні і внутрішні води;
в) протоки між одним районом відкритого моря і територіальним морем держави, у котрих також засто совується право мирного проходу;
г) протоки, правовий режим яких регулюється спе ціальними міжнародними угодами (Чорноморські протоки, Балтійські протоки і т.д.).
Незалежно від правового статусу вод протоки, а вони можуть належати як до внутрішніх морських вод, так і до територіального моря прибережної держави, відповідно до загальних принципів міжнародного права, що випливають із положень статей 34 — 36 Конвенції з морського права 1982 року, у протоках забезпечується свобода судноплавства, що не зачіпає, проте, суверенітет прибережної держави. З іншого боку, держави, що граничать із протокою, не повинні перешкоджати транзитному проходженню або прольоту над протоками морських і повітряних суден інших держав і повинні відповідним чином оповіщати про будь-яку відому їм небезпеку для судноплавства або прольоту. У протоках установлюється режим мирного проходу.
Водночас держави, що межують з міжнародною протокою, вправі в межах, передбачених міжнародними угодами, регулювати транзитний і мирний проходи суден і літальних апаратів через протоку, зокрема, установлювати правила щодо:
— безпеки судноплавства;
— запобігання забруднення із суден;
— недопущення рибальства;
— навантаження і розвантаження товарів, посадки і висадки осіб у порушення митних, фіскальних, санітарних або імміграційних правил і т.п.
Для України важливе значення мають Чорноморські протоки - Босфор, Дарданелли і з'єднуюче їхнє Мармурове море.
Міжнародні канали - це штучні водні шляхи, що знаходяться під суверенітетом держав, територію яких вони перетинають, і використовувані для міжнародного судноплавства відповідно до принципів і норм міжнародного права, в тому числі міжнародних договорів, що відносяться до кожного каналу, а також національним законодавством держави, на території якої вони знаходяться.
В даний час такими штучними шляхами, що мають значення для міжнародного судноплавства, є Суецький, Панамський і Кільський канали. Їх особливістю є те, що вони прокладені по території держав, тобто в межах дії державного суверенітету. Володіючи суверенітетом над міжнародним каналом, держава може здати його в оренду, надати певні права на управління ним державі-орендарю, припинити договір оренди, надати концесію на канал і анулювати її достроково. При цьому не повинен порушуватися міжнародно-правовий режим каналів, закріплений у міжнародних договорах, в основі яких лежить принцип свободи проходу через такі канали судів усіх країн.
Вони набувають статусу міжнародних, якщо використовуються в інтересах інтенсивного торгового судноплавства і якщо їхній правовий режим регламентований угодами, укладеними між державами. Особливістю правового режиму міжнародних каналів і є саме те, що вони, будучи частиною території держави-власниці каналу, підпадають під дію відповідних міжнародних договорів, що істотно обмежують правомочності даної держави.
Принципи правового режиму міжнародних каналів:
— повага суверенних прав власника каналу і невтручання в його внутрішні справи;
— свобода судноплавства каналом для суден усіх держав без будь-якої дискримінації;
— обов'язок користувача додержуватися норм міжнародного права і національного законодавства держа-ви-власниці каналу.
Режим судноплавства більшостю каналів характеризується такими основними рисами:
— канали в мирний час відкриті для всіх невійськових суден і військових кораблів усіх держав;
— адміністрації каналу попередньо повідомляється назва і приналежність судна, отримується свідоцтво на судно (у більшості каналів обмежується проходження суден визначенням розмірів і тоннажу), передбачена сплата зборів;
— — установлюються правила проходження каналу.
Одним з перших каналів, які отримали міжнародно-правовий статус, вважається Суецький канал, який розташований на території Єгипту і перебуває під його суверенітетом. Він з'єднує Середземне море з Червоним. Довжина каналу становить 163 км. Був відкритий для судноплавства в 1869 р. До 1957 р. управління та експлуатація каналу здійснювалися Загальної компанією морського Суецького каналу, найбільшим акціонером якої була Великобританія. Міжнародно-правовий режим каналу визначається Константинопольської конвенцією щодо забезпечення вільного плавання по Суецькому каналу від 29 жовтня 1888 та законодавчими актами Єгипту.
Правовий режим каналу полягає в наступному. Канал в мирний і воєнний час завжди вільний і відкритий для всіх торговельних і військових судів, незалежно від прапора. Держави зобов'язуються не порушувати свободи користування каналом як у воєнний, так і в мирний час, а також не порушувати недоторканність каналу, його матеріальну частину, установи, споруди і роботи. Конвенція забороняє встановлювати блокаду. Забороняються також військові дії як в каналі і його вхідних портах, так і на відстані 3 морських миль від цих портів навіть у тому випадку, якщо Єгипет стане однією з воюючих сторін. Конвенція передбачає заборону будівництва іноземними державами військових баз в зоні каналу. Відповідно до Конвенції Єгипет може вживати заходів щодо забезпечення безпеки та підтримання громадського порядку. З 19 липня 1957 р., після націоналізації Єгиптом в 1956 р. названої вище компанії, управління каналом і його експлуатація здійснюються Адміністрацією Суецького каналу. Вона видає спеціальні правила плавання по каналу. Правилами передбачається, зокрема, що для проходу по каналу Адміністрації заздалегідь повідомляються назву і національна приналежність судна, список екіпажу і пасажирів (для невійськових суден). Для проходу військових кораблів необхідно завчасно, не менше ніж за 10 днів до передбачуваного проходу по каналу надіслати повідомлення до МЗС Єгипту. При проході через канал всі торгові і військові судна зобов'язані дотримуватися технічні правила і вказівки Адміністрації, що стосуються підтримки свободи судноплавства і безпеки плавання по каналу. Для торгових суден передбачається обов'язкова лоцманська проводка.
Панамський канал проходить по території Панами і з'єднує Атлантичний і Тихий океани. Його довжина - 81,6 км. Був відкритий для плавання в 1914 р. У 1977 р. в результаті тривалих переговорів між США і Панамою були укладені Договір про Панамський канал і Договір про постійний нейтралітет та експлуатацію каналу. Відповідно до Договору про постійний нейтралітет та експлуатацію каналу Панама проголосила постійний нейтралітет каналу. Правовий режим Панамського каналу полягає в тому, що він відкритий як у мирний, так і у воєнний час для мирного проходу всіх судів будь-яких держав на основі рівності прапорів без якої б то не було дискримінації. За прохід по каналу стягуються збори і мита. Суду при проході зобов'язані дотримуватися правил, що стосуються безпеки каналу і судноплавства. Військові кораблі і допоміжні судна всіх держав користуються правом мирного проходу через канал і не можуть піддаватися інспекції, огляду або обстеження.
Кільський канал (довжина - близько 98 км), що з'єднує Балтійське і Північне моря, був побудований Німеччиною в 1895 р. і до 1919 р. входив до складу її внутрішніх водних шляхів. Після поразки кайзерівської Німеччини у Першій світовій війні був укладений Версальський мирний договір, яким встановлювався міжнародно-правовий статус каналу. У листопаді 1938 гітлерівська Німеччина в односторонньому порядку відмовилася від виконання умови Версальського договору, а в 1939 р. видала внутрішньодержавні Правила плавання в Кільському каналі, діючі в даний час з невеликими змінами в ФРН. Правилами передбачено, що невійськові судна всіх держав мають право проходу через канал в будь-який час доби після сплати встановлених зборів. Для іноземних військових кораблів встановлено дозвільний порядок проходу. Під час проходу через канал військові кораблі, що отримали відповідний дозвіл, користуються імунітетом. У каналі діє обов'язкова лоцманська проводка. Суду підлягають обов'язковому санітарному огляду перед входом в канал, а митний огляд може здійснюватися і під час прямування. Плавання по каналу може бути обмежене німецькими властями, якщо вони знайдуть це необхідним в інтересах підтримки каналу в придатному для експлуатації стані або з міркувань військової безпеки.
Коринфський канал - міжнародний канал, що з'єднує Егейське і Іонічне моря. Пролягає по території Греції через Коринфський перешийок. Свою назву отримав на честь міста Коринфа, розташованого біля західного краю каналу. Довжина становить 6 км, ширина - 24 м, глибина - 8 м. Скорочує шлях з Адріатичного моря в грецький порт Пірей приблизно на 200 миль і досить інтенсивно використовується для міжнародного судноплавства. Режим проходу суден через Коринфський канал регулюється внутрішнім законодавством Греції і не регламентується ніякими міжнародними угодами. Канал відкритий для торгових суден усіх країн.
