Герменевтика правового тексту

Право нерозривно пов’язано з мовою в різних її проявах:

► Спочатку соціальні норми формуються в процесі спілкування між людьми з приводу форм їх взаємодії.

♂ Мова є засобом спілкування і засобом формування правил такого спілкування і співіснування.

► Ці правила згодом стають основою правових норм: закріплюються як правові вже існуючі звичаї або просто формулюються з наявної соціальної практики.

♂ Але знову ж таки з використанням існуючих мовних структур, сформованих цією ж практикою.

► Після того як загальноприйняті норми стають писаними нормами позитивного права, слово вже в своїй багатозначності вимагає адекватного тлумачення відповідно до смислової структури тексту.

♂ Цей смисл існує у постійній взаємодії з лінгвіністичним наповненням речень і текстових структур:

☺ Смисл, який законодавець намагається надати реченню і в такий спосіб виразити норму-припис, визначає характер і тип використаних для цього семіотичних одиниць (слів, термінів тощо).

☻ Кожна лінгвіністична одиниця має свою систему значень, яка накладається на систему значень інших лінгвіністичним одиниць, і наслідком цього є багатосмислові структури.

______________________

Законодавець у процесі своєї діяльності неминуче потрапляє у своєрідне правове герменевтичне коло:

◘ Чим точніше викладається смисл і призначення юридичного припису, ◙ тим більш громіздким і ускладненим спеціальною термінологією стає сам текст припису і ◙ тим складнішим він стає для розуміння його реципієнтом, для кого він і призначений.

♂ Прагнемо до точності ( професійні юристи ), однозначності ► втрачаємо ясність ( пересічні громадяни ) і загальнодоступність тексту для сприйняття, ► і навпаки ◄ (- для кожного з нас ці критерії досить відносні: що ясно одному, незрозуміло для іншого).

♂ До того ж роз’яснення термінів все одно здійснюється за допомогою загальновживаних слів, які самі собою характеризуються полісемантичністю значень, тобто самі потребують уточнень.

______________________

У тексті завжди п р и с у т н є:

● певне особистісне знання, яке не може бути однозначно виражене формальними засобами,

● неявні настанови, які для автора самі собою зрозумілі й приймаються як аксіоми.

______________________

В силу закону загальної ентропії:

► Будь-яка передача інформації тягне за собою неминучу втрату її певної частини.

► З метою більш адекватної комунікації інформація кодується з певним надлишком – її носій є більш складним, об’ємним, аніж це безпосередньо передбачається обсягом і складністю самої інформації.

______________________

Т е к с т, розвиваючи якусь т р а д и ц і ю, водночас є передавачем її.

♂ В тексті традиція зберігається, трансформується та передається іншим.

♂ Перервана традиція – це культурна катастрофа.

♂ Вивести традицію з тексту неможливо.

______________________

Отже, текст містить у собі:

▲ окрім явно виражених понять (чітко відокремлених одиниць інформації),

▲ ще й неявне, неформальне знання – є транслятором традицій, які не можуть бути зрозумілими для неносія цієї традиції. (наприклад, римського права).

______________________

В.

Фундаментальна правова антиномія герменевтичної природи:

☺ Правові тексти повинні бути чіткими, однозначними і ясними для розуміння їх максимальною більшістю громадян.

☻ Реалізація сформульованої вимоги неминуче призведе до переривання встановлених у суспільстві традицій правозастосовчої практики і юридичного мислення, що забезпечують стабільність функціонування правової системи.

======================

Основні типи інтерпретаційно-герменевтичної діяльності:

1. Країни англо-саксонського типу (позитивістсько-аналітична, емпірична традиція інтерпретації правових текстів) – центральною є проблема смислу правових текстів.

2. Країни романо-німецької групи – основною є проблема розуміння правових текстів.