Раціональний чи ірраціональний характер має пізнання?

Позитивісти вважають, що право можна вичерпати раціональними методами аналізу: аналіз структури норми права і т.д., і прийняти певне рі­шення.

Природно-правова концепція: раціональними методами вичерпати право не можна. У людській свідомості закладена і діє ієрархія цінностей, і тому процес оцінки правової ситуації здійснюється перш за все ірраціона­льно.

Природну справедливість пізнати раціональними методами немож­ливо. У кожного є почуття совісті. Це концентрований вираз моральних цін­ностей. Почуття діють миттєво, інтуїтивно.

І на справді правове пізнання ірраціональне. Суддя спочатку оцінює си­туацію та інтуїтивно вирішує “винен чи не винен”, а потім підганяє правові но­рми під своє попереднє пізнання.

Ірраціональне пізнання раціоналізуються тільки згодом при застосу­ванні норми права.

6. Неокантіанськата сучасні концепції гносеології права

Штаммлер “Господарство і право” – треба сформулювати формальний принцип справедливості, який би в різних історичних умовах, в різних суспіль­ствах наповнювався б конкретним змістом. Наприклад, Кантівський принцип справедливості: “поступай так, щоб твоя свобода не обмежувала свободу інших і могла служити всезагальним законам”.

_________________________________________________

Суть неокантіанської проблеми в пізнанні права

Як ми відкриваємо право? Звідки береться право?

Баденська та Марбургська школи неокантіанства ставили проблему взає­мозв`язку сущого та належного, стверджуючи, що вони абсолютно віді­рвані один від одного та не пов`язані.

Належне в праві – це норма права, диспозиція норми - як ми повинні себе вести. Право, в принципі, і є належне; а суще - це те, що існує в дійсності.

Але якщо право не пов`язане з дійсністю, то яким же чином регулюються суспільні відносини?

Підстави для такої заяви: як формується ідея норми, є недосконала дій­сність, якою ми незадоволені, а належне – це так, як повинно бути, ідеал.

Як же ми можемо сформувати належне, коли ми його ніколи не бачили і чи взагалі воно можливе? Лише Бог є абсолютною досконалістю. Але існує апофактичне богослов`я і негативне богослов`я. Як може бути виведено на­лежне з сущого, досконале із недосконалого?

У людини є апріорне знання належного, яке не зв`язане з дійсністю. Дійсність ніколи не стане належною. Дійсність не може бути ідеальною. Але де гарантія, що наша інтуїція вірна?

Штаммлер пропонує розв`язати цю проблему шляхом формулювання формального принципу справедливості.

Висновок з аналізу гносеологічних проблем права: гносеологія права виявляє яким шляхом право пізнає і таким чином формулює метод права.

Метод є наслідком попереднього досвіду пізнання правової ситуації з однієї сторони, а з іншої – виступає знаряддя для подальших процесів пра­вового пізнання.

Який же метод в праві (проблема методу в праві)? Кожна наука відрізня­ється від іншої предметом і методом. Об`єкт науки може бути однаковим, але метод – тільки такий, який не властивий іншим.

Постає проблема відсутності у юридичної науки власного методу. Але метод є. Наше завдання – його сформулювати – стверджують деякі філософи права.