Організація обліку дебіторської заборгованості

Підставою для відображення дебіторської заборгованості в бухгалтерському

обліку є первинні документи, наведені в табл. 8.4, які засвідчують факт

здійснення господарської операції.

Таблиця 8.4 - Документування операцій з дебіторською заборгованістю

Поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги визнається активом одночасно з визнанням доходу від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг і оцінюється за первинною вартістю.

Резерв сумнівних боргів нараховується для того, щоб показати частину дебіторської заборгованості, яка класифікується як «сумнівна» і виділити її із загального розміру дебіторської заборгованості.

Розбіжність в організації обліку дебіторської заборгованості за міжнародними та національними стандартами проявляється у наступному:

- Визначення дебіторськой заборгованості: за П(c)БО 10 дебіторська заборгованість – сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату; за МСБО 32 «Фінансові інструменти: подання» дебіторська заборгованість визначається як фінансовий актив.

- Визнання дебіторської заборгованості згідно П(c)БО 10, визнається активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод і може бути достовірно визначена її сума одночасно з визнанням доходу від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг; згідно МСБО 39, підприємству слід визнавати дебіторську заборгованість у балансі, коли вона стає стороною контрактних зобов’язань і внаслідок цього має юридичне право отримувати грошові або інші цінності

Резерв сумнівних боргів визначають одним з двох методів:

- застосування абсолютної суми сумнівної заборгованості;

- застосування коефіцієнта сумнівності.

Перший метод є більш об'єктивним, оскільки дозволяє визначити величину

резерву сумнівних боргів залежно від ступеня платоспроможності кожного

окремого дебітора.

Цей метод можуть застосовувати тільки ті підприємства, які мають

незначну кількість дебіторів, оскільки в цьому разі можна отримати об’єктивну

інформацію відносно їх платоспроможності.

Другий метод заснований на розрахунках коефіцієнта сумнівності.

Коефіцієнт сумнівності можна розраховувати такими способами:

До безнадійної відноситься заборгованість, яка відповідає наступним

критеріям:

- заборгованість за зобов'язаннями, за якою минув строк позовної давності;

- прострочена заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна фізичної особи, за умови, що дії кредитора, направлені на примусове стягнення майна позичальника, не привели до повного погашення заборгованості;

- заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна фізичної особи, на яке відповідно до закону може бути спрямоване стягнення або фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності або юридичної особи, оголошених банкрутами в порядку, встановленому законом, або при їх ліквідації (зняття з реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності);

- заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних від продажу на відкритих аукціонах (публічних торгах) майна позичальника, переданого в заставу як забезпечення зазначеної заборгованості, за умови, що інші юридичні дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника не призвели до повного покриття заборгованості;

- заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажору), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством;

- прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також визнаних у судовому порядку безвісно відсутніми, померлими або недієздатними, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі.

Сума безнадійної заборгованості підлягає списанню з балансу і враховується на забалансовому субрахунку 071 впродовж 3-х років з моменту списання.