2015-10-22
711
1.2.1. Системний підхід до рішення складних науково-технічних задач і виникаючі соціально-економічні й соціально-психологічні проблеми
Сучасний етап інженерної діяльності характеризується системним підходом до розв’язання складних науково-технічних задач, зверненням до всього комплексу суспільних, природно-наукових, математичних і науково-технічних дисциплін.
Відокремлення проектування й експансія його в суміжні області, пов’язані з розв’язанням екологічних, біотехнологічних і соціотехнічних проблем, призвели до кризи традиційного інженерного мислення й розвитку нових форм проектних підходів, системних і методологічних орієнтацій сучасної інженерної діяльності, виходу її на гуманітарні методи пізнання й освоєння дійсності. Наприклад, для створення автоматизованих систем управління підприємствами (АСУ) вже недостатньо традиційно використовуваних в інженерній діяльності знань технічних і природних наук. Під час упровадження АСУ виникає безліч соціально-економічних і соціально-психологічних проблем, які не можуть бути розв’язані на рівні здорового глузду й звичайної свідомості. А нехтування ними призводить до зниження ефективності таких систем. Конкретні соціальні умови функціонування останніх повинні ураховуватись на стадії проектування.
Для розв’язання комплексних науково-технічних проблем у наші часи поступово формується новий стиль інженерно-наукового мислення. Цей стиль пов’язується з розвитком більш широкого системного підходу до вивчення й проектування складних об’єктів, головною вимогою якого є необхідність урахування різних факторів і наслідків наукової й інженерної дії.
1.2.2. Відповідальність інженера за свою діяльність перед суспільством
Зараз інженерна діяльність проникає в наукову, соціальну і навіть гуманітарну сфери й медичну практику. Інженерна діяльність має величезний вплив і на навколишню природу не тільки на регіональнім рівні, але й в масштабі всієї планети.
Все це означає, що інженер – не просто технічний спеціаліст. Він має справу з природою – основою життя суспільства, і з іншими людьми.
Сучасна інженерна діяльність висовує з цієї причини й проблему соціальної відповідальності, інтелектуальної чесності й професійної етики.
У результаті інженерної діяльності створено багато, без чого немислима цивілізація наших днів. Інженери й конструктори зробили реальним те, що здавалось казковим і фантастичним, і цьому тепер ми перестали дивуватись (польоти людини в космос, телебачення і т.п.). Але вони розробили й витончені технічні засоби знищення людей. І хоч сама техніка є етично нейтральною, інженер не може оставатись байдужим до її шкідницького використання. Ще великий Леонардо да Вінчі був серйозно збентежений можливим небажаним характером використання його винаходів. Розвиваючи ідею апарата підводного плавання, він писав: ”Яким чином людина за допомогою машини може залишатись деякий час під водою. І чому я не наважуюсь описувати мій метод перебування під водою й те, як довго я можу залишатись без харчів. І про те, що я не хочу опубліковувати, розголошувати цю справу через злу природу людини, яка могла б використати її для здійснення вбивств на дні морськім шляхом потоплення суден разом зі всім екіпажем”. Це приклад високої моралі, залишений Леонардо да Вінчі майбутнім поколінням інженерів.
Але гуманістична або антигуманістична орієнтація інженера може виражатись не тільки в екстремальнім використанні продуктів його праці, але й у бережливому або байдужому відношенні його до людей, що обслуговують і користуються технікою, до природного середовища. Першорядна мета техніки й технічної діяльності – приносити користь людству. І цей принцип повинен виконуватись у великому й малому. Чи можна назвати позицію інженера моральною, якщо він не піклується, наскільки це від нього залежить, про зручність використання, комфортність, екологічність, безшумність, безпеку і т.п. створеної ним конструкції, споруди, машини? Навіть якщо створені вони зусиллями великих колективів спеціалістів, моральна відповідальність ніяк не зменшується.
Необхідність здолання відстані між виробником і споживачем, що все збільшується, яка утворилась у сучасному суспільстві, породжує настійну необхідність повернення до деяких відпрацьованих віками цінностей ремісничого виробництва, але на принципово новому, науковому рівні. Ремісник, як відомо, орієнтувався безпосередньо на споживача.
1.2.3. Прийняття інженерних рішень на стадії їх розроблення
За всієї важливості науки й постійного підвищення її ролі в житті сучасного суспільства треба пам’ятати, що однією наукою не вирішується все різноманіття сучасної культури. Наука, а тим більш лише природні й технічні науки – не панацея, вони не можуть розв’язати всіх проблем, що стоять і будуть стояти перед суспільством. Хоч результати наукових досліджень, у тому числі й соціальних, є життєво важливими для прийняття правильних політичних, екологічних, соціально-технічних та інших рішень, але саме їх прийняття залишається за суспільством, особливо якщо це торкається багатьох або всіх його членів.
Необхідно щоб, по-перше, такі рішення обговорювались всенародно, а не були результатом келейних або волюнтаристичних рішень, хай навіть підкріплених деякими даними науки, і, по-друге, щоб до їх обговорення були запрошені інженери й вчені різних напрямків і шкіл і не тільки прибічники даного проекту, але й противники його, не тільки представники природних і технічних, але й суспільних наук. До таких проблем відносяться, наприклад, екологічні проблеми, оскільки від їх своєчасного й дальновидного рішення залежить життєвий простір багатьох людей сьогодення і наступних поколінь.
Це проблеми не тільки спеціалістів (вчених і інженерів), але й людей, що живуть на землі, де розташовані шахта, кар’єр, підприємство, АЕС, де планується створення моря чи каналу, від будівництва яких можуть потерпіти не тільки природа, але й пам’ятники культури.
Ніякі посилання на державну, економічну чи технічну доцільність і вищі наукові інтереси не можуть виправдати морального й матеріального збитку, який може бути нанесений людству. „Людина – істина всіх речей”. Так 2400 років тому стародавньогрецький мислитель Протагор сформулював принцип справжнього гуманізму. Сьогодні він набуває особливої значимості. І не тільки в плані запобігання ракетно-ядерної війни, але й у нашому повсякденному житті, а саме, в плані послідовної реалізації принципів соціальної справедливості, піклування про ближнього, соціальної відповідальності кожного перед людьми, суспільством і людством у цілому, за якість результатів своєї праці, за свій образ життя й діяльність (особливо якщо ця діяльність пов’язана зі здоров’ям і життям людей), максимального розвитку духовних здібностей кожної людини.
