Масове виробництво й автомобілі

Всі перші автомобілі будувались так же, як будували першу парову машину. Далі, приблизно з 1902 року, ряд автомобілебудівних фірм перейшов на використання принципу взаємозамінності частин.

Історичні етапи:

1902 р. Олдс випустив 2500 своїх малолітражок.

1903 р. Олдс випустив 4000 своїх малолітражок.

1904 р. Олдс випустив 5000 своїх малолітражок.

1909 р. Форд випустив більше 10000 автомобілів.

1913 р. В Англії нараховувалось біля 200000 автомобілів.

1913 р. У США цього року було випущено 600000 автомобілів.

Автомобільна промисловість ширше, ніж будь-коли, використала принцип взаємозамінності частин, а це в свою чергу сприяло створенню багатьох нових машин і інструментів:

- точних зуборізних шліфувальних верстатів різних типів;

- різних штампувальних пресів для шасі, амортизаторів, кузовів та інше;

- прошивочних верстатів;

- точних ливарних машин з матрицями;

- інструменту для зенкерування і розгортання.

Деякі з цих машин існували і раніше, але масове виробництво автомобілів сприяло їх удосконаленню і більш широкому використанню. Тенденція до впровадження автоматів посилювалась.

Далі Генрі Форд ввів складальну лінію. У 1913 році він експериментував з лінією для складання маховиків магнето. Він розділив складання двигунів на 84 операції, скоротив число робітників на 1/3. Шасі він поставив на колію і протягував його через ряд робочих місць, де здійснювались складання. До кінця 1914 року розроблення складальної лінії було доведено майже до кінця. Ми не маємо можливості прослідкувати за подальшим її розвитком або за поступовим розповсюдженням цього принципу на інші промисловості й обмежимось лише зауваженням про те, що цей поточний метод (що охоплює не тільки складання, але й виготовлення деталей) став ключем до підвищення продуктивності й, таким чином, до здешевлення виробництва. У наші часи поточний метод поступово витісняється автоматизацією.

Зародження й розвиток нафтогазовидобувної, нафтопереробної та нафтохімічної промисловості

Нафта й природний горючий газ були відомі людині дуже давно – задовго до початку нашої ери. Промисловий же видобуток нафти почався в середині XIX століття. Видобуток і використання природного газу одержали широкий розвиток лише в ХХ столітті.

Далі зупинимось на деяких історичних фактах.

Нафтові колодязі

Спочатку просто збирали нафту, що виділялась із гірських порід і накопичувалась у природних заглибленнях на земній поверхні. Для збору нафти використовувались ті ж самі гончарні або інші вироби (посудини з обпаленої глини, шкіряні відра і т. ін.), які використовували для зберігання води. У подальшому здогадалися рити ями й колодязі в тих місцях, де просочувалась нафта. Із таких колодязів удавалось одержувати значно більше нафти, ніж на земній поверхні.

Мабуть, було замічено, що в більш глибоких колодязях накопичується більше нафти. У зв’язку з цим колодязі стали облаштовувати більш надійно. Щоб колодязь був глибоким, верхню його частину робили більш широкою і ступінчастою (рис.5.1).

Рис.5.1. Нафтовий колодязь

Стінки колодязів обкладали камінням і укріплювали, щоб захистити їх від обвалів. Нижню частину колодязя доводили до пласта, з якого просочувалась нафта. Глибина таких колодязів досягала 10…20м і більше. Так почався первісний кустарний видобуток нафти.

У ті часи газ як паливо не використовувався, оскільки його неможливо переносити, як нафту, у дерев’яній бадді, шкіряному мішку або в глиняному посуді. Для передачі газу потрібні були стальні труби, яких у ті часи не було.

Колодязний видобуток нафти, звичайно, не міг мати великих розмірів (у нашому сучасному понятті), тому що нафту можна було одержувати лише з пластів, які знаходяться неглибоко. Подальше заглиблення колодязів викликало великі труднощі і їх облаштування ставало все більш і більш складним. Окрім того, поглиблення колодязів обумовлювало виділення нафтових газів, що викликали задуху у тих хто працював на дні колодязя.