Виникнення загальноросійських та українських політичних партій, їх теоретичні положення

На землях Наддніпрянщини крім національних українських діяли загальноросійські політичні партії, які, відповідно до їх теоретичних положень, поділялися на соціалістичні, буржуазні та монархічні.

Соціалістичні партії

Російська соціал-демократична робітнича партія була утворена в 1898 р. на І з’їзді. Але на цьому з’їзді програму партії чи інші документи ухвалено не було, партія фактично перебувала на становищі окремих гуртків. Усі ці та інші питання було вирішено на ІІ з’їзді, який відбувся в 1903 р.

На ІІ з’їзді РСДРП окреслилося дві течії соціал-демократії – ліва та права. Ліву течію очолив Володимир Ленін, праву – Юлій Мартов.

І ліва, і права течії сповідували соціалістичні ідеали. Але при обговоренні програми партії на з’їзді розгорілася досить гостра дискусія з найважливіших питань. Обидві течії одностайно вважали, що їх найближчим завданням є ліквідація самодержавства. Однак радикальна ліва течія передбачала установлення демократичної республіки та владу народу, а згодом – соціалістична революція, установлення диктатури пролетаріату та ліквідація приватної власності на засоби виробництва. Більш поміркована права течія вважала, що має встановитися буржуазна республіка, а до соціалізму країна піде поступово, еволюційним шляхом.

В аграрному питанні ліва течія соціал-демократії виступала за повернення селянам відрізків та викупних платежів. Права течія була проти цього, звинувачуючи лівих у переході на селянські позиції та заперечуючи їх революційні можливості.

У національному питанні ліва течія відстоювала право націй на самовизначення, права – на культурно-національну автономію. Програма в цілому була ухвалена в тій редакції, у якій її відстоювала ліва течія: 50 голосів „за”, 1 – утримався.

У кінці роботи з’їзду було обрано центральні органи партії – Центральний комітет і редакція центрального органу партії газети „Іскра”. При виборі центральних органів партії прихильників В. Леніна, які отримали більшість голосів, почали називати більшовиками, а опонентів В. Леніна, які отримали меншість голосів – меншовиками.

Таким чином, на ІІ з’їзді РСДРП відбувся розкол і в рядах соціал-демократів фактично почали формуватися дві партії – РСДРП (б) і РСДРП (м). Цей процес тривав до 1912 р., коли вони розмежувалися організаційно.

Кількість більшовиків і меншовиків на початку ХХ ст. налічувалася по 6-8 тис. осіб.

Партія соціалістів-революціонерів (ПСР) утворилася в 1902 р. і була селянською партією. Лідерами партії були Г. Гершуні, В. Чернов, А. Гоц, Д. Донськой. Партія виступала за соціалістичний ідеал, соціально-революційний переворот, а також ліквідацію усуспільнення приватної власності. Організація соціалістичного суспільства передбачала повну перемогу робітничого класу, і, якщо необхідно, – встановлення його тимчасової революційної диктатури.

Першочерговим завданням партія вважала ліквідацію самодержавства та встановлення демократичної республіки. У цьому основна роль відводилася пролетаріату, трудовому селянству, революційно-соціалістичній інтелігенції, а також партія не виключала використання елементів „освіченого суспільства”.

Передбачалося, що курс на соціалізм повинен бути поступовим. З аграрного питання партія виступала за соціалізацію землі на зрівняльно-трудових засадах. Земля передавалася в загальнонародне надбання. Програма партії з національного питання передбачала широку автономію областей і общин, використання федеративних відносин між націями та визнання за ними права на самовизначення. Партія не проводила жорстку реєстрацію своїх членів. Однак її можна вважати найбільш чисельною політичною організацією в імперії.

Буржуазні партії

Більшість буржуазних партій в Росії виникли в 1905 р. Але переважна частина з них з різних причин перестала існувати в 1906–1907 рр. Розглянемо програмні положення найбільш впливових партій.

Конституційно-демократична партія – партія народної свободи (кадети) виникла в жовтні 1905 р. Лідери партії: П. Мілюков, князі Долгорукови, В. Набоков[6] та ін.

На першому з’їзді партія не визначилася з формою правління Росії, хоча закликала до виборів народних представників. На другому з’їзді (січень 1906 р.) партія заявила, що Росія повинна бути конституційною і парламентарною монархією. Оправдовуючись перед царизмом, другий з’їзд партії заявив, що збори народних представників скликаються тільки для складання основного закону.

В аграрному питанні кадети висунули ідею збільшення площі землекористування безземельними та малоземельними селянами за рахунок державних, удільних, кабінетських і монастирських земель, а також відчуження за користь держави приватновласницьких земель у „необхідних розмірах”. Причому відчужені землі відходили до земельного фонду.

У національному питанні кадети виступали за право націй на свободу культурного самовизначення, уведення автономії з сеймом для Польщі і відновлення конституції Фінляндії.

Партія „Союз 17 октября” виникла в кінці 1905 р. Лідери партії: О. Гучков, М. Родзянко, барон П.Л. Корф, П. Столипін та ін.

Згідно з програмою партії формою правління в Росії повинна бути конституційна монархія.

У земельному питанні октябристи виступали за розселення і переселення селян, визнання державних і удільних земель фондом для задоволення земельних потреб селян, перемежування селянських і поміщицьких земель з обов’язковим відчуженням відрізків, що заважали господарській цілісності володінь, а якщо ці заходи будуть недостатніми, то допускалося відчуження частини приватновласницьких земель на справедливих умовах винагородження.

У національному питанні партія виступала за унітарну державу, за право на задоволення і захист культурних потреб і визнання за Фінляндією права на „відомий автономний державний устрій”.

Монархічні партії

Партія „Союз руського народу” виникла в кінці 1905 р. Лідери партії: О. Дубровін, В. Пуришкевич, М. Марков та ін. З 1911 р. партія називалася „Дубровинський союз руського народу”. В 1907 р. частина партії відкололася і назвала себе „Руський народний союз імені Михаїла Архангела”. Очолив її В. Пуришкевич. Кількість – 20 тис. членів.

У 1905 р. виникла Руська монархічна партія (з 1911 р. – Руський монархічний союз), нараховувала 2 тис. осіб. Лідери: князь Д.М. Долгорукий, барон Г.Г.Розен та ін.

У 1905 р. виникла партія „Всеросійський союз земельних власників”. Лідери: О. Чеморуков, М. Павлов та ін. Існували деякі інші монархічні партії.

Головною партією цього часу був „Союз руського народу”. Ідеологічний стрижень програми: православ’я, самодержавство, народність. Православ’я – основа руського життя, самодержавство – вічне, вища правда, закон і сила. Руська народність визнавалася державною народністю. Згідно з програмою партії, Росія визнавалася єдиною та неподільною, проповідувався антисемітизм.

У земельному питанні – недоторканість приватної власності. Програма передбачала продаж державних земель селянам, допомогу при виході з общин. Членами „Союзу” могли бути тільки природні росіяни, чоловіки та жінки, усіх станів і достатку.


Понравилась статья? Добавь ее в закладку (CTRL+D) и не забудь поделиться с друзьями:  



double arrow
Сейчас читают про: