Класифікація підходів до визначення місця моралі в економіці

Інакше справа йде у вітчизняній економічній думці і практичній діяльності. Аж до революційних подій 1917 року світоглядною і теоретичною основою для ведення господарського життя в Росії, Україні, яка входила до її складу, традиційно було Священне Писання і заснований на ньому "Домострой" - цим і визначався факт пріоритету моралі в економічній діяльності. Про переважання морального начала над економічним говорить сама структура "Домострою": (Часть 1- «О духовном строении»; Часть 2- «О мирском строении»; Часть 3 – «О Домовном строении (хозяйственные рекомендации)») [34]. Крім того, про це писали багато представників східнослов’янської економічної думки, зокрема І.Т. Посошков. У роботі І.Т. Посошкова "Книга о скудости и богатстве" перша глава має назву "Про духовність" [70]. "Первее же предложим расположение о духовном направлении...", - пише він, вважаючи неможливим без цього міркувати про господарські справи. А такі вчені як К. І. Бабст, І. І. Янжул, Д. І. Пихно виділяли моральний капітал, культурно-історичні сили народу як найважливіший і визначальний чинник виробництва [66, 104]. Професор економіки, філософ і богослов С.М. Булгаков відмічає, що визначальний вплив на економічну людину, господарювання, здійснює релігія, пануючий світогляд [15].

З 1917 року християнська мораль стає під забороною і моральним підґрунтям економічної діяльності стає більшовицька, комуністична ідеологія. "Відважні дев'яності" приносять в економіку, як Росії, так і України - вже окремих держав, нову модель дикого капіталізму, згідно з якою вважається моральним усе, що вигідно.

Нині найбільш відомими підходами до проблеми співвідношення моралі і економіки є дві альтернативні точки зору. Перша точка зору – "обмежено прагматична" – заперечує позитивний вплив моральності на економіку. Стверджується, що головна мета бізнесу полягає в прибутку. Бізнес повинен приносити прибуток, не дивлячись на засоби. Моральність є навіть перешкодою для ділових стосунків, вона припускає "зайву" відповідальність, "непотрібні" обмеження ділової активності, сумніви етичного порядку, душевні переживання, що знижують у ділової людини активність, упевненість, що віднімають час і енергію. Прибічники цієї точки зору підпорядковують моральність економіці, позбавляючи її всякої автономії, і оголошуючи "моральним усе, що економно". В якості емпіричного доказу вказуються факти з історії капіталізму, коли успіх "батьків засновників" великих компаній визначався подібним прагматичним підходом до моральності.

До прибічників обмежено прагматичної точки зору на проблему співвідношення моральності і економіки слід віднести відомого економіста другої половини ХХ століття М. Фридмана, представника чікагської школи економіки. М. Фридман є прибічником неокласичної, ліберальної ринкової економіки (за рецептами якої здійснювалися ліберальні реформи в пострадянських країнах). Як він пише, в "вільній економічній системі існує один єдиний вид відповідальності, згідно з яким усі наявні засоби повинні використовуватися з максимальною ефективністю і всяка діяльність повинна перевірятися максимально можливим прибутком" [цит. за 51, С.2]. Цієї ж точки зору дотримується і Дж. Сорос. "Усіма і усім рухає прибуток!" - такий принцип і сенс дуже символічної за назвою книги Дж. Сороса "Алхімія фінансів". По його визнанню "ринкова економіка природжено є аморальною" [21, С.24]. А відомий сучасний американський економіст А. Карр вважає, що від бізнесменів, як і від гравців в покер, безглуздо вимагати загальногромадянської моралі в їх грі – бізнесі [цит. за 98].

На жаль, більшість сучасних українських бізнесменів, особливо тих, що мають відношення до влади, в тій чи іншій мірі дотримуються саме цього принципу.

Друга точка зору визнає діалектичний зв'язок між моральністю і економікою. Тут підкреслюється не лише особистісно-моральний аспект економіки, але і її структурно-моральний аспект, її ефективний вплив на економіку. Прибічники цієї точки зору вважають, що в економіці можлива ефективна діяльність у рамках добра, де може виявити себе і морально-позитивна особа. Саме морально-позитивна економіка і забезпечує довгострокову, стратегічну ефективність, рентабельність. Підприємець, який не обманює і якісно обслуговує ділових партнерів і споживачів, створює позитивну репутацію, довіру до себе, тим самим закріплює за собою надійних партнерів і коло постійних споживачів. Ефективна економічна діяльність, яка здійснюється у рамках добра, сприяє вдосконаленню соціальних стосунків і особистої моральності.

Справедливим буде і зворотне твердження – будь-який обман в бізнесі в довгостроковій перспективі спричиняє втрату кваліфікованих працівників, надійних партнерів і клієнтів, а можливо і кримінальну відповідальність. Неетична поведінка, аморальний бізнес обернуться, рано чи пізно, соціальними і моральними втратами, як для особи, так і для підприємства, суспільства. З приводу соціальних і моральних наслідків порушення моралі в економіці для зростання в якості прикладу можливо привести взаємозв'язок тіньової економіки (її частини, яка пов'язана з несплатою податків) і соціальної сфери. Поява платної освіти, медицини, зниження рівня їх матеріально-технічного стану та, відповідно якості послуг, мізерна величина соціальної допомоги населенню – це у тому числі результат несплати податків, приховування доходів. А кримінальна сфера тіньової економіки, наприклад торгівля наркотиками або людьми призводить до непоправних моральних, соціальних, а потім і економічних втрат.

Прибічники цього підходу також звертаються до історії економіки, до історії економічної і етичної думки. Наприклад, ось що пише Г. Форд, засновник знаменитої династії і відомої фірми, що займається виробництвом автомобілів: «Работу на общую пользу ставь выше выгоды. Без прибыли не может держаться ни одно дело… Хорошо поставленное предприятие, принося большую пользу, должно приносить и большой доход и будет приносить таковой. Но доходность должна получаться в итоге полезной работы, а не лежать в её основании» [цит. за 21].

Проте вважаємо необхідним підійти до другого підходу більш диференційовано, виділяючи наступні точки зору:

1) моральний чинник може бути присутнім в економіці, але економіка панує над мораллю (станом економіки визначається ступінь моральності і готовності поводитися в господарській діяльності відповідно до моральних принципів;

2) мораль обов'язково має бути присутньою в економіці, моральний чинник в деякому розумінні домінує над економічним, але потрібний інститут права - правова підтримка;

3) теологічна концепція: визначальний вплив стану моралі в суспільстві на економіку.

Першої точки зору дотримується Пол Хейне, який вважає, що „экономическая эффективность является слугой гуманистических стремлений, а не их соперником» [цит. за 64]. П. Хейне стверджує, що чим більшою кількістю коштів володіє підприємець, тим більше можливостей він матиме для того, щоб витрачати ці кошти на добродійні і інші соціальні цілі.

Ми не погоджуємось з цією позицією: в даному випадку ми маємо лише абстрактну можливість реалізації моральної дії, яка так і залишиться можливістю за відсутності у бізнесмена необхідних моральних якостей. З того, що окремі суб'єкти, які діють у соціально-економічній системі (бізнесмени, підприємці), стають багатіше (підвищують свій соціально-економічний статус), абсолютно не витікає підвищення загального добробуту. Між економічною можливістю зробити морально позитивну дію, наприклад, направити прибуток на соціальні цілі, і реальною дією, знаходяться два чинники - суб'єктивний або індивідуальний - моральні якості учасника соціально-економічних стосунків (менеджера і підприємця) і системний або інституціональний - стан суспільної моралі і інститутів, її що її регулюють (у тому числі у сфері економічних відносин).