2015-10-22
463
Використовуючи криву енергетичних висот h w (рис. 5.1), можна розрахувати швидкість відчепа у визначеній координаті шляху S:
Вільну енергетичну висоту h v можна отримати через ординату Y h, яка визначається з креслення заміром відстані між лінією енергетичної висоти і лінією поздовжнього профілю:
(6.1)
де М - масштабний коефіцієнт (для вертикального масштабу 1:20 М =20).
Враховуючи (6.1), швидкість відчепа можна розрахувати:
(6.2)
Розрахунки швидкості виконуються перш за все в характерних (контрольних) точках, якими постають:
- вхід на гальмову позицію (координата S E) і вихід з неї (S G, рис. 5.2);
- вхід на ізольовану секцію стрілочного переводу, уповільнювача (S E) і вихід з неї (S G, рис. 6.1);
- підхід до граничного стовпчика (S E) і прохід за нього (S G, рис. 6.2).
Координати S E, S G визначають користуючись розгорнутим планом маршруту, приведеними на ньому координатами і схемами на рисунках 5.1, 6.1, 6.2. Крім контрольних точок, виділяють і проміжні точки, які намічають через 10м. Найменування і координати усіх точок, включаючи ВГ і РТ, упорядковані за збільшенням координат, приводять у типовій таблиці розрахунку швидкості і тривалості скочування відчепів (табл. 6.1). Використовуючи координати S суміжних точок, визначають відстані між ними D S = S i+1 - S i, які приводять у відповідній графі табл. 6.1.
Таблиця 6.1.
| №№ | Найменування | S, | D S, | Параметри для бігуна П | Параметри для бігуна Х | |||||||
| точок | точок | м | м | Y h, мм | V, м/с | t, c | T, c | Y h, мм | V, м/с | t, c | T, c | D t, c |
На кресленні кривих енергетичних висот (рис. 5.1) приводять визначені точки згідно з їх координатами. В кожній точці виміряють по кресленню ординати Y h, заносять їх в табл. 6.1 для відповідного бігуна і з допомогою (6.2) виконують розрахунок швидкості V. Далі розраховують тривалість скочування кожного бігуна між суміжними точками:
де V п, V к - швидкість на початку і в кінці відрізку шляху D S.
Тривалість скочування відчепа від ВГ до відповідної точки (Т) розраховують як накопичену суму величин t: Т і+1 = Т і + t, і заносять в графу Т табл. 6.1 для відповідного бігуна. Для кожної точки визначають різницю тривалості скочування (диф) відчепів:
D t = T п - T x.
Результати розрахунків наводять в графічному вигляді кривими швидкості V = f (S) і тривалості Т = f (S) скочування розрахункових бігунів (рис. 6.3). Криві Т = f (S) зображаються для послідовності бігунів П1 - Х2 - П3 з урахуванням інтервалу часу між моментами початку скочування (відриву від состава) суміжних відчепів.
Величина інтервалу відриву суміжних відчепів при постійній швидкості розпуску V о може бути розрахована як
де S 2 - відстань, яку проходить відчеп 2 від моменту відриву відчепа 1 до моменту свого відриву.
Згідно з приведеною на рис. 6.4 схемою, величина S 2 становить:
де l 1, l 2 - довжина відповідних відчепів у сполученні;
P 1, P 2 - координата положення центра ваги відчепа відносно ВГ в момент відриву відповідного відчепа.
Відрив відчепа від состава здійснюється під дією рушійної сили від ухилу колії (і в) і відбувається при такому положенні відчепа, коли величина ції сили починає перевищувати сили опору руху (S w). Середня величина ухилу, на якому знаходиться вагон (і в), поступово зростає по мірі просування його у бік спускної частини (рис. 6.5), а опір руху (S w) для конкретного відчепа може розглядатися як стала величина. Координата відриву відчепа Р в відповідає координаті точки перетину кривої і в= f (S) і прямої S w =const. Розрахунок Р в в аналітичному вигляді з урахуванням усіх впливаючих факторів являє собою складну задачу.
В орієнтовних розрахунках відрив вагонів приймається при положенні їх центра ваги на вершині гірки і, нехтуючи різницею між P 1 і P 2 , величина І о може бути розрахована як
Величина І о відкладається на осі Т (рис. 6.3) і отримані точки О 2, О 3 визначають моменти початку скочування відповідних відчепів. Саме від цих точок починається побудова кривих Т 2= f (S)і Т 3= f (S). З допомогою кривих Т = f (S) виконується аналіз умов розділення відчепів на розподільчих елементах гірки.
