Етапи управління запасами підприємства

1. Аналіз запасів товарно-матеріальних цінностей у попередньому періоді. 2. Визначення цілей формування запасів. 3. Оптимізація розміру основних груп поточних запасів. 4. Оптимізація загальної суми запасів товарно-мате­ріаль­них цінностей, що включаються до складу оборотних активів. 5. Забезпечення високої оборотності й ефективних форм руху запасів. 6. Обгрунтування облікової політики оцінки запасів. 7. Побудова ефективних систем контролю руху запасів на підприємстві.

Для оптимізації розміру поточних запасів товарно-матеріальних цінностей використовується ряд моделей, найпоширенішою серед яких є модель економічно обґрунтованого розміру замовлення (Economic ordering quantity – EOQ model). Розрахунковий механізм моделі EOQ базується на мінімізації сукупних операційних витрат щодо закупівлі та зберігання запасів на підприємстві. Математично модель EOQ передається такою формулою:

РПП_о –оптимальний середній розмір партії поставки товарів (сировини або матеріалів) (EOQ);

ОВС – обсяг виробничого споживання товарів (сировини або матеріалів) у даному періоді;

В_РЗ –середня вартість розміщення одного замовлення;

В_З –вартість зберігання одиниці товару в даному періоді [7, с. 322–334].

Оптимальний розмір одноразового замовлення будь-якого найменування товарно-матеріальних запасів відповідно до моделі EOQ являє собою число одиниць продукції, яке забезпечує мінімальні загальні витрати на ці товарно-матеріальні запаси за певний період.

При управлінні товарно-матеріальними запасами може використовуватися ABC-метод. Відповідно до ABC-методу управлінню дорогими елементами товарно-матеріальних запасів приділяється більше уваги, ніж управлінню дешевими [16, с. 477].

Найважливіший вплив на рівень дебіторської заборгованості підприємства мають загальні економічні умови, якість і ціна його продукції та кредитна політика фірми. Всі ці фактори, за винятком останнього, в основному лежать поза межами компетенції фінансового менеджера [16, с. 437].