Основна література: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8

Додаткова література: 20, 25, 27, 29.

Методичні поради

Розглядаючи перше питання, слід зазначити, що залежно від сфери використання виокремлюють дві групи слів: 1) лексика стилістично нейтральна (міжстильова); 2) лексика стилістично маркована. Остання поділяється на книжну (наукову, ділову, газетно-публіцистичну) і розмовну.

Нейтральні слова становлять основу словникового запасу української мови. Вони переважають у тексті будь-якого стилю (десять, рік, час, читати).

До книжної лексики належать слова, що вживаються переважно в писемних різновидах літературної мови і майже не вживаються в розмовному стилі. Книжні слова мають відтінок офіційності, урочистості. Більшість із них належить до іншомовної лексики, наприклад: благословенний, деструктивний, диференціювати, корифей та ін.

Готуючись до другого питання, слід звернути увагу на те, що слова та словосполучення, що означають або пояснюють спеціальні предмети, явища, дію тощо у специфічній науковій, публіцистичній чи діловій сфері, називаються термінами. Кожна галузь науки має свої терміни. На відміну від нетермінологічної лексики, вживаної у спеціальному тексті, термінологічна лексика зберігає свою системну, вузькогалузеву наукову маркованість (належність слів тільки до певного стилю).

У третьому питанні слід звернути увагу на відмінність між терміном і професіоналізмом. Слова або звороти, властиві мовленню людей певної професії, називаються професійними (булава, васал, гетьман, феодал).Значна частина професіоналізмів – це розмовні, неофіційні замінники наявних у певній галузі термінів (переважно складних або багатозначних): шапка – загальний заголовок; шпора – шпаргалка; пара – двійка, заняття у ВНЗ. Але, на відміну від термінів, вони можуть мати експресивне забарвлення; професіоналізми не зафіксовані у словнику, і не мають сталого правопису.Аналізуючи це питання, потрібно приділити увагу способам творення професіоналізмів.

У четвертому питанні основну увагу необхідно звернути на правила використання іншомовної лексики в професійному мовленні. Якщо іншомовні слова можна замінити відповідними українськими, то їх вживання – недоречне. Іншомовні слова, що увійшли до активного словника міжнаціонального спілкування (історія, економіка, політика), використовуються в ділових паперах. Калька – це слово або вислів, скопійований засобами української мови з іншої мови, тобто значуща частина оригіналу буквально перекладена. Наприклад, українські слова відмінник, співробітник виникли під впливом російських отличник, сотрудник.

Мові однаково шкодять і викорінювання будь-яких іншомовних елементів, і зловживання іншомовною лексикою, переобтяження нею письмових та усних текстів, призначених для широкого кола читачів чи слухачів.

Лексика іншомовного походження, коли нею користуватися без зловживань і перекручень значень, є одним із засобів збагачення словникового складу мови. Запозичення потрібно розглядати як об’єктивний і неминучий фактор еволюції мови. Однак запозичення доцільні тоді, коли відповідають життєвим потребам і засвоюються, не порушуючи національної специфіки термінологічної системи.

Розкриваючи п’яте питання, необхідно зупинитись на основних правилах правопису літер и, і, ї, е, є в іншомовних словах. Звернути увагу на подвоєння приголосних, апостроф і м’який знак у цих словах.

Готуючись до шостого питання, слід пам’ятати, що довідка – документ, який засвідчує факти біографії або діяльності особи чи установи, організації, підприємства; звіт – письмове повідомлення про виконану роботу за певний період часу; оголошення – документ, у якому подається потрібна інформація, адресована певному колу зацікавлених осіб; запрошення – документ, який адресується конкретній особі і містить пропозиції взяти участь у події або заході.