Під типом політичної системи розуміють спосіб її життєдіяльності, що визначається соціально-економічними, ідеологічними, етико-естетичними цінностями, цілями, інтересами суспільства.
Існує багато типологій політичних систем. Типологія залежить від обраного критерію.
Класовий підхід — за способом виробництва: рабовласницькі, феодальні, капіталістичні та соціалістичні системи.
Досить поширеним є поділ систем на закриті та відкриті.
Закритими політичними системами вважають ті, що мають певну статичність взаємодії, невисокій рівень зв’язків з зовнішнім світом, жорсткий контроль та регулювання зв’язків у системі і поза нею, вони націлені на само відтворення та поширення власних взірців, не допускається обміну з іншими системами.
Відкриті системи є динамічними, змішаними, мають здатність до обміну з іншими системами, пристосовуються до середовища, готові до трансформації і змін. У цьому запорука їх міцності і стабільності.
За типом політичного режиму виділяють: тоталітарну, авторитарну, ліберально-демократичні системи.
|
|
Тоталітарна — характерна для ХХ ст.. — Тотальний і всезагальний контроль держави.
Домінує єдина державна ідеологія, моно партійність, без альтернативність у суспільно-політичному житті, жорстка суспільно-політична регламентація, централізація, примусово-добровільна праця, заперечення індивідуалізму, свободи особистості.
Авторитарна – суб’єктом влади може бути особа або група осіб, які є єдиним джерелом влади, народ у цьому випадку намагаються відсунути від влади, не заохочують його до участі у суспільно-політичному житті (Білорусь) (Відмінність від тоталітарної в тому, що там народ є надто заполітизований).
· Абсолютизація влади в руках суб’єкта влади, її безконтрольне використання, звідси самі авторитарні системи можна поділити на військові, хунти, лідерські, теократичні та абсолютні монархії).
· Відсутня єдина політична ідеологія, немає прагнення до економії
· Це змішана система має риси як відкритої так і закритої системи.
Ліберальна — є перехідною між авторитарною та демократичною. Відсутній тотальний контроль, концентрація влади в одних руках.
· Розподіл влади при сильній виконавчій та законодавчій владі.
· Багатопартійність, широкий плюралізм (релігійний).
· Ліберальна система нестійка, може трансформуватися або в бік авторитаризму або демократії.
Демократична відрізняється верховенством законодавчої або судової влади, значним рівнем самоврядування, низьким рівнем централізації влади, високим м індивідуалізмом — незначний рівень політизації громадян, виборність більшості посад, їх коротко терміновість, звітність та контроль за посадовими особами.
За критерієм прийняття та реалізацією політичних рішень — системи поділяються на командні — коли стиль керівництва суспільством, примус, моновладність політичних інститутів; змагальні — політика протистояння, протиборство політичних сил, конкуренція динамізм у відносинах; соціопримирливі — характеризуються пошуками компромісу, погодження.