Наочно-дійове мислення дітей

Роль наочно-дійового мислення постійно змінюється у житті дітей дошкільного віку. З кожним роком вони стають дедалі самостійнішими обирають і застосовують способи, прийоми розв'язування практичних завдань, змінюють відношення практичної дії до розумової. Із пе­реходом мислення у внутрішній план (інтеріоризація) пе­ребудовується практична дія. Наочно-дійове мислення є видом мислення, що безпосередньо включений у прак­тичну дію.

Молодші дошкільники не завжди використовують дію, адекватну поставленому завданню. Наприклад, при скла­данні фігурок на фоні часто безладно пересувають, з'єдну­ють їх, отримують несподівані для себе комбінації; іноді складають зовсім беззмістовні картини (фігурку коня кла­дуть догори ногами, вершника розміщують головою вниз). Одночасно із задоволенням роблять висновок, що у них вийшла гарна картинка. Тобто конкретне завдання вони розв'язують пробними діями, а результат осмислюють піс­ля їх закінчення.

Діти середнього дошкільного віку у процесі дії осмис­люють завдання і способи його розв'язування. їхня мова при цьому є опорою дії або супроводжує її.

Співвідношення чуттєвого сприймання, практичної дії і мовлення змінюються й у дітей старшого дошкільного ві­ку. Не вдаючись до практичних маніпуляцій, вони можуть подумки розв'язати запропоноване завдання, потім вго­лос розповісти про це. Після знайденого в умі рішення ди­тина швидко розміщує фігурки на певному фоні, а її роз­повідь після виконаної дії повторює те, що вона сказала на її початку, сама дія нічого не додала до розв'язування зав­дання.

У дошкільному віці наочно-дійове мислення не зникає, а вдосконалюється, переходить на вищий рівень. У стар­ших дошкільників дійовому розв'язуванню завдання пере­дує словесно оформлене розв'язання його подумки. У зв'язку з цим змінюється і суть дій дитини. Молодші дош­кільники розуміють лише кінцеву мету, але не бачать умов її досягнення. Цим зумовлена безладність (пробність) їх­ніх дій. Уточнення завдання робить дії проблемними, по­шуковими. Дії старших дошкільників перестають бути пробними, втрачають евристичний характер, стають вико­навчими (до їх початку дитина розв'язує проблему подум­ки). Відповідно до цього змінюється і її мислення, яке з ді- іншого стає словесним, планувальним. Попри те, дійове мислення не відмирає, а залишається ніби у резерві. За не­обхідності розв'язання нових розумових завдань дитина: і нову вдається до нього.