Темперамент і характер дитини дошкільного віку

Основою індивідуальності дитини є її природні особли­вості, обумовлені комбінаціями генів, певними анатомо­фізіологічними особливостями організму, головного моз­ку, органів чуття, властивостями нервової системи (типом вищої нервової діяльності, який є фізіологічною основою темпераменту).

Про належність дитини до певного типу темпераменту можна зробити висновок на основі аналізу її діяльності, поведінки, реакцій на різні впливи. Чим менша дитина, тим простішою і надійнішою є ця класифікація. Тип вищої нервової діяльності визначає не її зміст, а те, якою буде ди­тина - спокійною, зібраною, мобільною чи метушливою, імпульсивною, хаотичною.

Темперамент (лат. temperamentum - співвідношення частин) - стійке поєднання індивідуальних особливостей індивіда, пов'яза­них із динамічними аспектами психічної діяльності: інтенсивністю, швидкістю, темпом, ритмом тощо.

Головними типами темпераменту є сангвістичний, хо­леричний, флегматичний і меланхолічний. Упродовж дошкільного дитинства змінюється співвідношення основ­них нервових процесів, вікових і типологічних особливос­тей дитини.