Практичне заняття 13.2

Скласти та оформити посадову інструкцію: архіваріус, організатор діловодства, інспектор відділу кадрів

Практичне заняття 13.3.

Питання для опрацювання

1. Особливості самоменеджменту керівника

2. Цілі та функції самоменеджменту.

3. Структура та порядок складання особистого робочого часу.

Питання для закріплення та повторення вивченого:

1. Визначення та структура управлінського персоналу

2. Вимоги до організації праці менеджерів

3. Положення про структурний підрозділ: призначення та порядок оформлення документа..

4. Сутність, порядок оформлення та основні розділи посадової інструкції працівника.

5. Порівняльний аналіз систем розміщення управлінського персоналу.

6. Режим роботи персоналу управління.

7. Вимоги до оснащення робочих місць та меблів.

Література з теми [4,16]. Додаткова [22]
Розділ 6. Фактори і тенденції ефективності менеджменту.

Лекція 14.1.

1. Організаційні зміни та управління ними.

2. Опір змінам.

3. Сутність ефективності менеджменту.

4. Показники ефективності управління.

1. Організація є динамічною системою, яка постійно змінюється під впливом зовнішніх та внутрішніх факторів.

Зміни обумовлюють необхідність нововведень, які призводять до:

· Зміни цілей організації;

· Зміни організаційної структури управління;

· Зміни технологічних процесів;

· Зміни в управлінні виробничо-господарскою діяльністю;

· Зміни відносин в колективі.

Чинники, які приводять до необхідності змін поділяють на зовнішні та внутрішні., планові та ситуативні.

Організаційні зміни діляться на:

1. Заплановані (завчасно вибирається момент для перетворень);

2. Незаплановані (здійснюється в несподіваних ситуаціях);

3. Разові;

4. Багатоступеневі;

5. Примусові для членів організації;

6. При допомозі членів організації.

Методи здійснення змін:

1. Технологічні – модернізація устаткування, реконструкція підприємства.

2. Організаційні – реорганізація, зміна системи норм і нормативів;

3. Виховні – переконання, роз'яснення.

4. Адміністративні – примус, погроза покарання.

5. Економічні – матеріальне стимулювання.

Етапи організаційних змін:

1. Аналіз ситуації – оцінка ситуації, розуміння неможливості діяти по-старому.Аналіз причин, які виклали потребу у щмінах..

2. Визначення нових цілей, задля яких проводять зміни.

3. Вибір адекватних способів здійснення змін.

4. Розробка плану реалізації перетворень.

5. Формування в людей готовності до змін – покладається на менеджера організації, що збирає навколо себе прибічників оновлення, формує клімат перетворень.

6. Здійснення процесу перетворень – пропаганда необхідності змін, практичні дії по змінах (поетапно, поступово), підведення результатів досягнутого.

7. Оцінка і моніторинг змін. Процес адаптації колективу до нового (можливо відторгнення).

2. Опір організаційним змінам є відстрочкою початку цього процесу, саботаж тих чи інших заходів, внаслідок чого відбувається відставання в порівнянні з наміченими термінами, або повний їх зрив.

Причини опору:

1. Економічні – потенційні можливості втрати прибутку, страх перед перспективою безробіття, позбавленням пільг і привілеїв.

2. Організаційні – небажання порушувати звичний режим роботи, систему особистих відносин.

3. Особисті – пов'язані з психологічними особливостями людей (повага, влада, особистий вплив, небажання переборювати труднощі).

4. Соціально-політичні – невдоволення методами здійснення змін.

Сила опору членів організації залежить від:

а) ступеню руйнації сформованих традицій, принципів і норм;

б) швидкості й інтенсивності процесу змін;

в) характеру і масштабу загрози втрати влади.

Посиленню опору сприяють: стабільність в минулому комерційних результатів, висока плинність кадрів, нездорова внутрішня атмосфера, панування авторитарних методів керування.

Послаблює опір: виховання духу колективізму в організації, відсутність психологічних бар'єрів у між особистих відносинах, боротьба з бюрократизмом, залучення виконавців до управління, розробка системи мотивації робітників, формування каналів інформації, які дозволяють одержувати відомості про колектив, робота з кадрами.

3. Ефективність менеджменту – результативність управлінської діяльності, що визначається як відношення отриманих результатів від реалізації певних управлінських рішень до витрат на їх впровадження.

Розрізняють економічну, організаційну та соціальну ефективність.

Економічна ефективність – економічні результати діяльності організації в умовах конкретної системи управління. Це такі показники як рівень автоматизації робочих місць апарату управління, рівень розроблення інструктивного та нормативного матеріалу, рівень керованості, рівень технологічної озброєності. Також ефективність характеризується показниками виробничо-господарської діяльності організації: прибуток, собівартість, обсяг реалізації продукції, рентабельність і т.п.

Організаційна ефективність – характеризує якість побудови організації, прийняття управлінських рішень, наявність конфліктів. Її оцінюють наступними показниками: рівень централізації функцій управління, якісний склад апарату управління (за віком і освітою), питома вага управлінського персоналу в загальній чисельності працівників.

Соціальна ефективність – вплив менеджменту на процеси формування професійних якостей працівників, формування організаційної культури, психологічного клімату в колективі, рівень трудової дисципліни, рівень плинності кадрів.

4. Визначення ефективності менеджменту складається з таких етапів:

1. Аналіз виробничої структури організації і структури управління.

2. Аналіз структури персоналу (керівники, спеціалісти, службовці, обслуговуючий персонал, основні і допоміжні працівники).

3. Аналіз впливу конкретних факторів зовнішнього середовища.

4. Аналіз основних результатів діяльності організації за останні 2-3 роки: обсяг виробництва, чисельність працюючих, витрати, ФОП, балансовий прибуток (збиток), середньорічна вартість ОФ, середньорічний виробіток 1 працюючого; середньорічна ЗП 1 працюючого, фондовіддача, рентабельність продукції (послуг).

5. Розрахунок деяких показників ефективності управління:

а) обсяг виробництва, що припадає на одного управлінського робітника (грн.):

;

б) прибуток на 1 грн. витрат на управління:

;

в) питома вага витрат на управління в загальних витратах:

;

г) питома вага управлінських працівників в загальній чисельності працюючих:

;

д) питома вага ЗП управлінського персоналу в загальному фонді оплати праці:

.

Для оцінки ефективності заходів щодо удосконалення управлінської праці визначається річний економічний ефект.

1.

де С₁ і С₂ – вартість одиниці роботи до і після впровадження заходу (грн.);

В₂ – річний обсяг робіт після впровадження в натуральному вираженні (штук, документів, креслень і т.п.);

Е_н – нормативний коефіцієнт економічної ефективності (0,15);

З_од – одноразові витрати, пов'язані з розробкою і впровадженням заходів (грн.).

Вартість од. роботи визначається:

1. Розраховуються витрати часу на виконання од. роботи (фотографія робочого дня).

2. Розраховуються вартість часу роботи шляхом розподілу річного фонду оплати праці робітників відповідної категорії на річний фонд робочого часу.

3. Вартість од. роботи = витрати часу вартість часу роботи.

Одноразові витрати – це витрати на придбання оргтехніки, устаткування, необхідні для здійснення заходів, а також витрати, пов'язані з разовою оплатою праці проектувальників.

У випадку, коли на робочому місці або в підрозділі здійснюється заходи по декількох напрямках, або визначити об'єм роботи в натуральному виразі неможливо, то річний економічний ефект визначається за такою формулою:

де Є_ч – економія за рахунок звільнення чисельності робітників.

де Ч – чисельність робітників, що вивільняється за рахунок раціоналізації виконання робіт (чол.);

ЗП – середньорічна заробітна плата одного робітника (грн.);

Є_п.с. – економія за рахунок зміни посадового окладу.

де ФЗП_д, ФЗП_п – відповідно річний фонд заробітної плати до і після перегляду посадової структури (грн.).

Є_т – економія за рахунок раціонального використання оргтехніки, економії канцелярських матеріалів

де С_д, С_п – вартість технічних засобів і канцелярських матеріалів до і після проведення заходів щодо їх раціонального використання.

З – витрати на здійснення заходів, які включають витрати на механізацію праці, витрати по оплаті праці, витрати на проведення досліджень.