Вимоги до професійно-кваліфікаційного рівня працівників

Виробничо-господарська організація зацікавлена в тому, щоб професійно-кваліфікаційний рівень працівників відповідав цілям її стратегічної і поточної діяльності. Визначення його розпочинається з формулювання вимог до осіб, які бажають працювати на наявних в організації робочих місцях.

Робоче місце — частина виробничого або управлінського приміщення, виділена для окремої особи (індивідуальне робоче місце) або групи осіб (колективне робоче місце), на якій розташовується відповідне устаткування для здійснення процесу праці.

Будь-яке робоче місце повинно розглядатися як система, що охоплює упорядкований комплекс елементів із мережею внутрішніх і зовнішніх зв'язків (рис. 15.1).

Комплексне розуміння завдань, пов'язаних із цілеспрямованою діяльністю людини, вимагає поділу місця праці на елементи, які впливають на перебіг процесу праці. Критична оцінка цих елементів повинна сприяти поєднанню досконалого організування праці з отримуваним ефектом від функціонування робочого місця.

Рис. 15.1 Основні елементи робочого місця

Для того щоб зайняти певне робоче місце, претендент повинен мати відповідну професію. У межах однієї і тієї самої професії можуть здійснювати професійну діяльність працівники різної кваліфікації.

При розстановці працівників на робочих місцях важливо, щоб обсяг і складність робіт відповідали їхній кваліфікації. Неприпустимо, щоб працівник високої кваліфікації виконував роботи, які не потребують такого кваліфікаційного рівня, а на робочому місці, що потребує високої кваліфікації виконавця, не може працювати особа, кваліфікація якої нижча за складність робіт, які їй необхідно виконувати.

Професійно-кваліфікаційний рівень персоналу характеризується також професійною придатністю і компетентністю працівників.

Професійна придатність — здатність працівника до роботи за своєю професією (фахом) і кваліфікацією чи за іншою адекватною їй професією відповідно до посади у певних виробничих умовах.

Вона може підвищуватися і знижуватися у процесі трудової діяльності людини. Зокрема, зниження професійної придатності може відбутися внаслідок погіршення стану здоров'я працівника, певних вікових обмежень тощо.

Компетентність працівника — відповідна підготовка, знання, досвід і навички працівника для виконання конкретних робіт.

Її визначають органи управління організації за певними критеріями. На практиці кваліфікація і компетентність працівника можуть не відповідати одна одній, особливо коли присвоєна кваліфікація не узгоджується з критеріями компетентності, обраними в конкретній організації.

Залежно від сфери застосування розрізняють такі види компетентності особистості:

— функціональна компетентність (характеризується професійними знаннями працівників і уміннями їх реалізувати);

— інтелектуальна компетентність (виявляється у здатності до аналітичного мислення і синтезування знань, уміннях і навичках для виконання покладених на неї обов'язків);

— ситуативна компетентність (полягає в уміннях діяти відповідно до особливостей конкретної виробничо-господарської ситуації);

— соціальна компетентність (передбачає наявність у працівника комунікативних та інтеграційних здібностей, уміння підтримувати відносини з іншими, впливати на них, сприймати і адекватно реагувати на думку інших, формувати стосовно них певне ставлення тощо).

Отже, вимоги до професійно-кваліфікаційного рівня персоналу обумовлені особливостями виробничо-господарської діяльності в організації, стратегічних і тактичних цілей, завдань на певних етапах її розвитку.