Дослідження рухо-вольової сфери

В клiнiцi при дослiдженнi рухового компоненту ефекторно-вольової сфери звертають увагу на вираз обличчя, позу, положення в лiжку, характер рухiв (скупi, повiльнi, розмашистi, швидкi), iнтонацiю голосу, швидкiсть зворотнiх реакцiй на питання, що задаються.

Звертають увагу на здатнiсть виконувати певнi дiї з предметами (запалити сiрник, показати як користуватися ключем, розкрити i закрити портфель, забити цвях). Визначаючи психопатологiчний дiагноз, лiкар прагне вияснити: чи може хворий виконувати безоб'єктивнi дiї (стрибати, свистiти) i аутокiнетичнi рухи (сжати кулак, висунути язик) чи може вiн повторити запропонованi йому рухи. Використовують завдання iз альбому патопсихологiчних дослiджень, що стосуються вивчення комбiнаторики, навикiв, конструктивних дiй. Сюди входять:

а) складання iз букв осмислених слiв;

б) заповнення пропущених лiтер у словах;

в) складування картинок iз вiдрiзкiв;

г) складування iз картинок-квадратiв орнаментiв за зразком;

Д) методика прогресивних матриць Равена,

Е) завдання написати фразу чи переписати текст, тощо. Оцінюється швидкість і правильність виконання завдання. Звертають увагу i на залежнiсть успiшного виконання дiї вiд складностi запропонованого завдання.

З тестових методик використовують тест самооцiнки Дембо- Рубiнштейна. Проби дозволяють судити не тільки про ціліснисть практичних навичок, але й про інтелектуальний стан хворого. Може спостерігатися дискоординація рухів при судинних ураженнях, парапраксії і розпад навичок при атрофічних захворюваннях мозку, і т. д. Враховують бажання хворого спiвпрацювати з медперсоналом для прискорення свого одужання, чи охоче виконує iнструкцiї та призначення лiкаря, активнiсть хворого у вiддiленнi, ступiнь залучення до трудових процесiв, адекватнiсть зворотнiх реакцiй пiд час бесiди, поведiнка, соцiокультурнi iнтереси, захоплення, прагнення, плани, методи досягнення мети. Визначається характер потреб, цiлей, мотивацiй дiяльностi дослiджуваного.

Враховується здатнiсть до зосередження у процесi досягнення мети, вегетативнi реакцiї на емоцiйно значимi подразники, зауваження, реакцiя на незгоду по суб’єктивно важливим питанням.

Ряд вольових порушень, наприклад сексуальнi перверзiї, цiлком зрозумiти, виявити та вивчити непросто, що затруднює i вiдповiдну експертно-дiагностичну оцiнку.