Коротке викладення теми

Свідомість - це властивість психіки, вищий продукт особливим чином організованої матерії (мозку), суб'єктивне відображення об'єктивної дійсності: властивостей предметів і явищ навколишнього середовища, процесів, що відбуваються у ньому, своїх дій у попередньому накресленні і передбаченні їх наслідків, в регулюванні взаємозв'язків людини з природою і соціальною дійсністю.

Індивідуальна свідомість - це здатність, яка дає змогу виділити себе із середовища, визначити своє ставлення до нього і організувати цілеспрямовану діяльність. Фізіологічною основою свідомості є вогнище оптимального збудження в корі головного мозку з від'ємною індукцією на периферії.

А.В. Снєжневський розрізняв 4 ознаки ясної свідомості:

Адекватне, правильне сприйняття оточуючого світу (не ілюзорне, не маячне)

Правильна орієнтація в місті, часі і оточуючих особах.

Послідовність мислення, відсутність явищ безладності, інкогеренції.

Збереження пам’яті.

До вищеперерахованого слід додати ще одну ознаку нормальної свідомості – здатність до адекватного вербального та рефлекторного контакту.

Якщо всі ці 4 ознаки мають зміни, то це свідчить про розлад свідомості.

У кожний конкретний момент душевне життя людини може мати різні ступені свідомості від повністю ясного до несвідомого стану.

Не дивлячись на істотні розбіжності, синдроми потьмареної свідомості мають чотири загальних ознаки (К.Ясперс), які тією чи іншою мірою притаманні кожному з них:

1) нечітке сприйняття оточуючої реальності;

2) дезорієнтування в місці, часі і ситуації;

3) різні варіанти порушення мислення;

Порушення пам’яті (хворий повністю або частково забуває те, що з ним відбувалося під час хворобливого стану).

Окремо кожна з ознак ще не свідчить про порушення свідомості.

Оглушення, наприклад, може зустрічатись при шизофренії.

Потьмарення свідомості може наставати раптово, або розвиватись поступово. Поступовому (наприклад, деліріозному) передує стан розгубленості, стрижень цього стану - гіперметаморфоз - стан надмірної відволікаємості, коли кожний новий подразник відразу привертає увагу хворого. Хворий втрачає домінантну лінію поведінки, відбувається постійне переключення уваги, дії набувають хаотичного характеру. Цей синдром вперше був описаний Верніке.

Непсихотичні (непродуктивні) розлади свідомості.

Ці розлади ще називають виключенням свідомості. Вони характеризуються одночасним порушенням раціонального і чуттєвого пізнання через виключення свідомості при ураженні стовбурової системи мозку.

Оглушеність – при цьому стані до свідомості доходять тільки сильні (фізичні або психічні) подразники. Сприйняття оточуючого неясне, розмите, спогади різко обмежені або відсутні. Орієнтування в місці і часі різко порушене або відсутнє, емоції знижені. Рухова активність відсутня або ослаблена. Міміка хворих невиразна. Вони звичайно сидять або лежать в одному положенні. Іноді спостерігаються явища ейфорії.